Постанова № 59413343, 08.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2016 р. Справа № 804/10225/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Держземагентства у Дніпропетровської області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Надеждівка, вул. Комсомольська, 5 ідентифікаційний код НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства;

зобовязати Головне управління Держземагентства Дніпропетровської області видати ОСОБА_2 (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Надеждівка, вул. Комсомольська, 5 ідентифікаційний код НОМЕР_1) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 28 квітня 2015 року він звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

Однак відповідач 08 червня 2015 року надав лист №31-4-0.11-10826/2-15. з відмовою на підставі того, що за інформацією управління Держземагентства у Новомосковському районі від 03.06.2015 року №0-406-0.5-774/2-15 земельна ділянка перебуває у користуванні.

Крім того, позивачем не надані документи відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», які обґрунтовують відведення земельної ділянки.

Позивач стверджує, що при зверненні до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га ним були надані всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи.

Позивач вважає, що оскільки перелік документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві станом на дату розгляду документів не затверджений, то відповідач не мав права відмовляти позивачеві в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою лише з підстав відсутності документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, перелік яких, чітко не визначений чинним законодавством.

Також не відповідає дійсності посилання відповідача на те, що земельна ділянка перебуває у користуванні, а тому вона може бути передана в користування лише після припинення попереднього речового права.

Крім того, згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 06.11.2014 р. №0527 наданої управлінням Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області запитувана земельна ділянка в користуванні не перебуває (користувачі відсутні).

Ухвалою суду від 20 травня 2016 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні 21 червня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. В судове засідання 08 липня 2016 року представник позивача не прибув, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.

В судове засідання 08 липня 2016 року з'явився представник відповідачів, який заперечував проти задоволення адміністративного позову та зазначив, що Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

На сьогоднішній день існують обидві структури - Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Приймає рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з 24.07.2015 року.

Відповідної до пункту 4.30 Положення про Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держземагентства України від 05.09.2012 №419, та змін від 01.03.2013 №92, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, передавало до 24.07.2015 р. відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

За результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,2889 га в оренду для фермерського господарства на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідач-1 відповів відмовою, яка мотивована наступним.

По-перше, приводом для відмови стало те, що згідно інформації Держземагентства у Новомосковському районі від 03.06.2015 р. № 0-406-0.5-774/2-15 земельна ділянка перебувала у користуванні згідно договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та Новомосковською РДА.

Згідно умов договору оренди землі від 24.12.2002 - орендар зобовязаний повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі, орендодавцеві після закінчення дії цього договору, а саме 24.12.2012 року, чого орендарем зроблено не було.

Крім того позивачем до заяви не було додано обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Також, прийнявши рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства в порушення вимог ст. 17 і пунктів 1,2 ч. 2 ст. 162 КАС України суд вийде за межі своєї компетенції, вирішивши питання, яке до неї не віднесено.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд встановив наступні обставини.

Між фермерським господарством «Губа Валентин Григорович» (орендар) та Новомосковською райдержадміністрацією (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки від 24.12.2002 року. Договір укладався на 10 років.

Строк дії договору закінчився 24.12.2012 року.

Згідно підпункту 6.4.5. пункту 6.4. договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002 року орендар був зобовязаний повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі орендодавцеві після закінчення дії цього договору.

Згідно підпункту 3.2. пункту 3 договору по закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення цього договору на новий строк.

28 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

Позивачем до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності були надані:

копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_3;

копія диплому Б-І №607570 від 17.01.1976 р. про здобуття вищої освіти ОСОБА_3 за спеціальністю агрономія;

копія трудової книжки про досвід та стаж роботи в сільському господарстві;

довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель (за даними форми 6-зем) від 06.11.2014 р. №0527;

графічний матеріал із технічної документації з формування на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, на якій зазначено місце розташування земельної ділянки;

копія довіреності на представника;

згода на збір та обробку персональних даних ОСОБА_4;

Листом від 08 червня 2015 року відповідач-1 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Приводом для зазначеного рішення стало те, що за інформацією управління Держземагентства у Новомосковському районі від 03.06.2015 року №0-406-0,5-774/2-15, земельна ділянка перебуває у користуванні, а відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку визначеному законом.

Крім того, не надані документи відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», які обґрунтовують відведення земельної ділянки.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом «в» ч. 3 вищевказаної статті ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 року № 40, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2013 року за №260/22792, внесено зміни до Положення про Головне управління Держземагентства в області, яким передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Органом, уповноваженим державою здійснювати дані функції на момент прийняття рішення, виступало Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Держземагентства України.

Відповідно до пункту 4.30 Положення про Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держземагентства України від 05.09.2012 р. №419, та змін від 01.03.2013 р. №92, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, передавало до 24.07.2015 року відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування зазначений ст. 123 Земельного кодексу України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та обєднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк, і в разі її задоволення, дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Тобто, при внесенні змін до Земельного кодексу України в 2013 році відносно розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, положення статті 7 Закону № 973 законодавцем не змінені і ці положення стосуються подання заяви громадянами, які бажають отримати в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства до відповідної районної державної адміністрації, а не до органів ДЗА.

Отже, посилання відповідача-1 на вказану норму Закону № 973 у листі від 08.06.2015 № 31-4-0.11-10826/2-15, дотримання якої вимагає ГУ ДЗА у Дніпропетровській області, свідчить про перевищення повноважень останнім.

Крім того, таких вимог про надання громадянином разом з клопотанням обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, передбачених абз.2 ч.1 ст.7 Закону № 973, не містить і Наказ Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95 «Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час розпорядження землями Сільськогосподарського призначення державної власності», яким керувався відповідач-1 при винесенні рішення, оформленого листом від 08.06.2015 № 31-4-0.11-10828/2-15.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були надані необхідні документи передбачені Законом України «Про фермерське господарство», а тому відповідач не мав права відмовляти позивачу у наданні дозволу.

Також, суд не приймає посилання представника відповідачів у письмових запереченнях як на відмову у наданні дозволу, на те, що земельна ділянка перебуває у користуванні, а тому вона може бути передана в користування лише після припинення попереднього речового права, оскільки з матеріалів справи вбачається, що після закінчення дії договору оренди земельної ділянки орендар звертався до орендодавця з заявою про поновлення дії договору, але орендодавець відмовився розглядати дане питання та надавати будь-яке рішення, посилаючись на те, що у звязку з внесенням змін до Земельного кодексу України, з 01.01.2013 року розпорядником земель державної власності є управління Держземагентства у Дніпропетровській області, а тому вирішення питання щодо поновлення Договору оренди землі або відмови в поновленні договору та повернення земельної ділянки з оренди відноситься до їх компетенції.

Позивач, бажаючи поновити договір оренди земельної ділянки, неодноразово звертався до управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області та Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області стосовно переоформлення договору у звязку із закінченням строків оренди земельної ділянки та за отриманням відповідного дозволу.

Відповідачем-1 у поновленні договору було відмовлено з тих підстав, що термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився, а поновити можна лише діючий договір.

Крім того, а ні Новомосковською райдержадміністрацією а ні відповідачем-1 впродовж 2012-2015 років не вживалось заходів щодо витребування земельної ділянки у позивача у звязку із закінченням строку оренди.

Також відповідач-1 у своїх листах не повідомляв позивача про необхідність щодо підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що договір оренди земельної ділянки від 24.12.2002 року, укладений між Новомосковською райдержадміністрацією та ФГ «Губа Валентин Григорович», було укладено на 10 років (п. 3.1. Договору). Відповідно строк дії Договору закінчився 24.12.2012 року.

Згідно ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Також у статті 31 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-ХІV передбачається, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, відповідач-1 на час відмови позивачу 06.08.2015 р. володів інформацією про закінчення з попереднім користувачем договору оренди земельної ділянки, строк якого сплив 24.12.2012.

Доводи відповідача про те, що відсутні докази повернення орендарем земельної ділянки після закінчення Договору, не впливають на суть інформації, отриманої відповідачем-1 з листа Управління ДЗА у Новомосковському районі від 03.06.2015 № 0-406-0.5-774/2-15, оскільки не свідчать про наявність належним чином оформленого права оренди (користування) на земельну ділянку, а можуть лише свідчити про фактичне користування колишнього орендаря, без оформленого у передбаченому чинним законодавством порядку права на таке користування, та про невиконання колишнім орендарем певних положень договору щодо повернення земельної ділянки і про наявність у орендодавця, у такому випадку, права вимагати від орендаря виконання цих умов договору у добровільному чи примусовому (судовому) порядку.

Тобто, посилання відповідача-1 на наявність користувача земельною ділянкою є безпідставними і неправомірними.

Крім того позивачем здійснювалося фактичне використання та оброблення даної земельної ділянки і після закінчення строку дії договору, проте центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин до позивача з метою витребування земельної ділянки не звертався.

Чинним законодавством не передбачено, хто саме повинен виготовляти акт приймання-передачі земельної ділянки, а тому, суд виходить з того, що Держава повинна була створити умови задля забезпечення виконання умови п. 6.4. Договору щодо повернення земельної ділянки, та, як наслідок, покладення на відповідача-1 обовязку по здійсненню заходів щодо вдосконалення порядку з цих питань, а тому суд вважає, що відповідач-1 повинен був вжити заходів щодо повернення земельної ділянки після закінчення дії договору оренди.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Держземагентства у Дніпропетровської області щодо відмови у наданні позивачу (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Надеждівка, вул. Комсомольська, 5 ідентифікаційний код НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства є протиправними.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держземагентства у Дніпропетровської області видати ОСОБА_2 (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Надеждівка, вул. Комсомольська, 5 ідентифікаційний код НОМЕР_1) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, суд зазначає, що у відповідності по пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

До повноважень адміністративного суду відноситься визначення порядку захисту порушеного права, проте суд не може перебирати на себе функції інших органів, зокрема, щодо безумовного зобовязання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

З огляду на викладене, вимога позивача про зобовязання відповідача-1 надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Крім того, на підставі ст. 94 КАС України, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати у сумі 36,54 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держземагентства у Дніпропетровської області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Надеждівка, вул. Комсомольська, 5 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 3,2889 га (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, шифр рядка 18(2.1); угіддя: рілля, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) розташовану за межами населеного пункту на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судові витрати у сумі 36,54 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 08 липня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1