Постанова № 59413301, 26.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 р. Справа №805/1474/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі судового засідання Белікові Д.Л.. розглянув адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального комерційного підприємства Маріупольтепломережа про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 332205,60 грн. та пені 8570,90 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довір.,

від відповідача ОСОБА_2 за довір.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту Відділення Фонду, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольтепломережа (далі по тексту ККП «МТМ», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 332 205, 60 грн. та пені 8570,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не дотримані вимоги Постанови КМУ від 31.01.2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідно до яких встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік наданий ККП «МТМ» позивачеві, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 1389 осіб, таким чином у відповідача повинно бути працевлаштовано 56 інвалідів, однак фактично працює 50 інвалідів. Отже, на думку позивача, відповідачем не виконано норматив по створенню 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів, за які він самостійно мав сплатити Фонду суму штрафних санкцій, однак, цього зроблено не було. З урахуванням викладеного, просив суд стягнути з відповідача адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 332 205, 60 грн. та пені 8570,90 грн.

Крім того, у адміністративному позові та у судовому засіданні позивач зазначив, що відповідачем надавались звіти до Маріупольського міського центру зайнятості по формі 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з меншою кількістю вакансій для інвалідів, ніж необхідно для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про те, що відповідач не створив необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, що є порушенням підприємством правил здійснення господарської діяльності.

Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач, у наданих суду письмових запереченнях на позов та під час судового засідання просив повністю відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що зі змісту чинного законодавства, не вбачається його обовязок здійснювати пошук, добір та працевлаштування інвалідів на створені робочі місця. Крім того зазначив, що з боку ККП «МТМ» протягом 2015 року не було зафіксовано фактів відмов інвалідам у працевлаштуванні. Підприємством неодноразово направлялись листи до центру зайнятості щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів з проханням сприяння у цьому питанні. Також відповідач зауважив, що за результатом проведеної роботи з Маріупольським міським центром зайнятості, всі особи, які направлені на підприємство, були працевлаштовані. Тому, з урахуванням наведеного та інших обставин у обґрунтування незгоди з позовними вимогами, які викладені у відзиві на позов, а також оголошені у судовому засіданні, відповідач вважає, що підприємством вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів та відсутня вина відповідача щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа - Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів, як урядового органу. Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України, що визначено п.п. 1, 2, 12, 17 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 (далі Положення) (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач, ККП «МТМ» зареєстровано як юридична особа та включене до ЄДРПОУ за № 33760279.

Матеріалами справи встановлено, що ККП «МТМ» до Відділення Фонду 18 лютого 2016 року подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ІІІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 р. № 42, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції № 4/886, та не заперечується сторонами. Згідно відомостей наданого звіту встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 1389 осіб (код рядка 01); з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 50 осіб (код рядка 02). Також зазначено, що кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 56 осіб. (а.с. 9, 24)

Таким чином, у відповідача повинно бути працевлаштовано 56 інвалідів, однак фактично працює 50 інвалідів.

Спірними правовідносинами у даній справі є невиконання відповідачем нормативу по створенню 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів, за які він самостійно мав сплатити Фонду суму штрафних санкцій, що відповідно до наданих позивачем розрахунків, складає 332 205, 60 грн. та пеню в сумі 8570,90 грн., однак, цього зроблено не було. (а.с.10, 10 - зворотній бік)

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-12 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон № 875).

Відповідно до статті 7 Закону України № 875, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно статті 17 цього Закону, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875, рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої ст. 20 Закону № 875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підприємством подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів ККП «МТМ» за 2015 рік (а.с. 9, 24), яким визначено, що у відповідача повинно бути працевлаштовано 56 інвалідів, однак фактично працює 50 інвалідів. Тобто, ККП «МТМ» не виконано норматив по створенню 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів. У звязку з чим, виходячи з Фонду оплати праці штатних працівників підприємства, яка складає 76 905,60 грн., середньорічної заробітної плати штатного працівника у розмірі 55367,60 грн., суми адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Відділенням Фонду розраховано в сумі 332 205, 60 грн., що відображено у відповідних розрахунках, наданих позивачем сум адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів та суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів. (а.с.10, 10- зворотній бік)

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Порядок), звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Продекспорт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

З наявних у справі доказів вбачається, що ККП «МТМ» своєчасно подало до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, тобто до першого березня 2016 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції № 4/886 від 18 лютого 2016 року (а.с. 9, 24). Дослідженням звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, встановлено, що на підприємстві існують незайняті робочі місця, що створені для працевлаштування інвалідів, у кількості 6 місць. Зазначена інформація узгоджується з відомостями, вказаними у звітностях «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з характеристиками вакансії(й) та вимоги до претендента(ів) (для укомплектування вакансій Державною службою зайнятості), що подавались відповідачем протягом 2015 року до Маріупольського міського центру зайнятості. (а.с. 25-54)

Також, підприємством направлялись листи до Маріупольського міського центру зайнятості у кожному місяці з січня по грудень 2015 року, в яких зазначались вакантні посади за відповідними необхідними підприємству вакансіями, які тимчасово заміщувались співробітниками підприємства. З метою укомплектування робочих місць, ККП «МТМ» просило центр зайнятості сприяти у заповненні квоти на працевлаштування інвалідів, при наявності в них відповідної кваліфікації та досвіду роботи.(а.с. 55-66)

Завдяки проведеній роботі, до Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» було направлено для працевлаштування з Маріупольського міського центру зайнятості пятьох осіб, зокрема:

-на посаду слюсаря з ремонту устаткування теплових мереж, згідно інформації про потребу у працівниках від 13 липня 2015 року, що підтверджено направленням на працевлаштування № 05331507130012001 від 13 липня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 09 липня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 67, 37-38);

-на робоче місце (вакансію) машиніста, що підтверджено направленням на працевлаштування № 05331510130007 від 13 жовтня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 30 вересня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 68, 43-44);

-на робоче місце (вакансію) оператору котельні з 15 жовтня 2015 року, що підтверджується направленням на працевлаштування № 05331510120052001 від 12 жовтня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 30 вересня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 69, 45-48);

-на посаду оператор котельні з 14 жовтня 2015 року, що підтверджується направленням на працевлаштування № 05331510050015001 від 05 жовтня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 30 вересня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 70, 45-48);

-на посаду оператор котельні з 15 жовтня 2015 року, що підтверджується направленням на працевлаштування № 05331510130019001 від 13 жовтня 2015 року, та наявністю поданої вакансії у Звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 30 вересня 2015 року щодо працевлаштування інвалідів (а.с. 71, 45-48).

Зазначені особи всі були працевлаштовані. Інформація про відмову у працевлаштуванні інвалідам ККП «Маріупольтепломережа», що направлялись або приходили до підприємства, у суду відсутня.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомляв Маріупольський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів направленням встановленої законодавством форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Також, направляв щомісяця інформаційні листи, в яких зазначались вакантні посади за відповідними необхідними підприємству вакансіями, які тимчасово заміщувались співробітниками підприємства, та з метою укомплектування робочих місць просило центр зайнятості у сприянні в заповненні квоти на працевлаштування інвалідів, при наявності в них відповідної кваліфікації та досвіду роботи. За результатом проведеної роботи, з центру зайнятості направлено до ККП «Маріупольтепломережа» та працевлаштовані на підприємство пять осіб на вакантні місця для інвалідів, що підтверджується дослідженими судом направленнями на працевлаштування (а.с. 67-71).

Крім того, з листа № 07-3174 від 15 червня 2016 року Маріупольського міського центру зайнятості до ККП «Маріупольтепломережа» вбачається, що підприємство в 2015 році прийняло участь у засіданні Круглого столу на тему: «Вирішення питань працевлаштування інвалідів», яке відбулося 14 серпня 2015 року, та у Ярмарку вакансій для інвалідів, який відбувся 25 листопада 2015 року (а.с. 72). Тобто, відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів та відсутня вина відповідача щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

Згідно з вимогами п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, позивач повинен був надати звіт форми 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, якою є наступний день після створення робочого місця.

Зазначені вимоги чинного законодавства виконувались відповідачем належним чином протягом 2015 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про отримання їх службовою особою Маріупольського міського центру зайнятості та інформаційні листи про наявність відповідних посад з метою сприяння в їх зайнятті та, зокрема, й для працевлаштування інвалідів, з відміткою центру зайнятості про їх отримання (а.с. 25-54, 55-66).

Також, враховуючи наведене вище, проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, суд не може погодитись зі ствердженням позивача про те, що відповідачем надавались звіти до Маріупольського міського центру зайнятості по формі 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з меншою кількістю вакансій для інвалідів, ніж необхідно для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що на думку позивача, свідчить про не створення відповідачем необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, і доводить порушення підприємством правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ККП «МТМ» у 2015 році хоча і фактично не прийняті інваліди на всі створені по нормативу робочі місця для їх працевлаштування, як визначено ст. 19 Закону № 875, проте вжиті всі заходи для недопущення порушення вимог вищезгаданого Закону.

Відсутність працевлаштованих на підприємстві інвалідів у кількості 6 осіб (з 56 необхідних), на думку суду, зумовлена обєктивними факторами та обставинами, що не залежали від волевиявлення відповідача, який належним чином виконував вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно - господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 332 205, 60 грн. та пені 8570,90 грн. є необґрунтованим, оскільки відповідачем доведено факт вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову в даній адміністративній справі.

Суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, та покладає їх на позивача.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150-154, 158 - 163,167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального комерційного підприємства Маріупольтепломережа про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 332205,60 грн. та пені 8570,90 грн. відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 26 липня 2016 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 01 серпня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.