Постанова № 59413272, 19.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р. Справа № 804/2457/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.11.2015 року за № 1084-23;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подати заяву до уповноваженого на те органу щодо припинення обтяження та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесених на підставі акту опису від 19.02.2016 року за № 000006, а саме: транспортного засобу NISSAN MURANO, д/н НОМЕР_1, 2010 року випуску, двиг. 473488С, шасі JN1TANZ51U0101495.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було винесене протиправне податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» в сумі 25000,00грн. Адже відповідно до технічного паспорта на автомобіль САЕ 457792 транспортний засіб позивача - NISSAN MURANO був випущений у 2010 році, тобто минуло більше 5 років. Оскільки за ст.58 Конституції України нормативні акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, то визначення йому податкового зобовязання зі сплати транспортного податку за 2015 рік, є передчасним та неправомірним. На думку ОСОБА_2, сплата транспортного податку для позивача за зміненими положеннями Податкового кодексу України від 24.12.2015 року, може виникнути лише з 01.01.2017 року, а не у 2016 році як помилково вважає позивач.

У судове засідання зявився представник позивача ОСОБА_3

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Втім, відповідач надав суду письмові заперечення проти цього адміністративного позову, за якими зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та вважає їх безпідставними. Так, платниками транспортного податку є в тому числі фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з нормами чинного законодавства власні легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. У даному випадку обєктом оподаткування є легковий автомобіль - NISSAN MURANO. З урахуванням положень ст.267 Податкового кодексу України, позивачу було направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Однак, в межах встановлених 60 календарних днів з дня його вручення ОСОБА_2 не сплатив визначену ним суму податкового зобовязання зі сплати транспортного податку у розмірі 25000,00грн. Отже, на думку відповідача, доводи позивача є хибними та не відповідають фактичним обставинам справи.

В ході судового засідання, з урахуванням вимог ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про подальший розгляд цієї адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне українське законодавство, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цього адміністративного позову, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має у власності легковий автомобіль - NISSAN MURANO, з обємом двигуна 3,498 куб. см., зареєстрований у встановленому законом порядку 26.02.2011 року, та у відповідності до положень пп.267.1.1. п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України є обєктом оподаткування.

30.06.2015 року відповідачем на підставі пп.54.3.3. п.54.3. ст.54 та пп.267.6.2. п.267.2. ст.267 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2015 року за №6-17, яким ОСОБА_2 визначена сума податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлене на адресу позивача та отримане ним 21.07.2015 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення, наявна в матеріалах справи.

У звязку із несплатою у встановлений пп.267.8.1. п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України строк транспортного податку, 02.11.2015 року відповідач автоматично сформував податкову вимогу за №1084-23 на суму податкового боргу у розмірі 25000,00грн.

19.02.2016 року відповідачем було складено акт опису майна №000006 від 19.02.2016 року, затверджений начальником ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4 на підставі рішення заступника начальника від 02.11.2015 року за № 000268, відповідно до якого було накладено обтяження на належне позивачу рухоме майно, а саме: автомобіль НОМЕР_2, 2010 року випуску, двиг. 473488С, шасі JN1TANZ51U0101495.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням та діями відповідача, позивач оскаржує такі в судовому порядку.

Так, що стосується позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.11.2015 року за №1084-23, то суд зазначає, що позивач помилково зазначив дату та номер податкового повідомлення-рішення як 02.11.2015 року та №1084-23. Адже, як встановлено судом вище, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року за №6-17, яким і нараховане до сплати податкове зобовязання зі сплати транспортного податку у розмірі 25000,00грн. А дата 02.11.2015 року та №1084-23 належать податковій вимозі, винесеній вже з урахуванням оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Отже, ця позовна вимога розглядається судом з урахуванням встановленої помилки та предметом судового розгляду встановлена правомірність чи протиправність винесення податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 року за №6-17, та суд вважає за необхідне задовольнити її повністю.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать:

- визначений в пп.4.1.2. п.4.1. ст.4 Кодексу принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, яким передбачено забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- визначений в пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Кодексу принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- визначений в пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Кодексу принцип соціальної справедливості, яким передбачено установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- визначений в пп.4.1.9. п.4.1. ст.4 Кодексу принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тощо.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014 року зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015 року. Зокрема, введено новий транспортний податок.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1. ст.267 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

За пп.267.5.1. п.267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Як було встановлено судом, автомобіль позивача має обєм двигуна понад 3000 куб. см., а саме: 3498 куб. см. Втім, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, роком випуску автомобіля зазначено 2010 рік, а положення пп.267.1.1 п.267.1. ст.267 Податкового кодексу України застосовуються лише у випадку, якщо об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років. Суд рахує цей строк починаючи з січня 2010 року, в силу невизначеності місяця випуску у 2010 році, та визначає, що вимоги цієї статті не розповсюджуються на позивача як власника легкового автомобіля у 2015 році, бо оскаржуване рішення винесене у червні 2015 року.

Крім того, згідно пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

У свою чергу, відповідно до ст.265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) (пункт 10.2. статті 10 Податкового кодексу України).

За правилами п.10.3. ст.10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.10.5. ст.10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України .

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3. ст.12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.12.3.4. п.12.3. ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п.12.5. ст.12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З аналізу викладеного випливає, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення мало бути прийнято та оприлюднено до 15 липня 2014 року.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», яким було встановлено транспортний податок на території м. Дніпропетровська. Втім, суд встановив, що це рішення прийняте 28.01.2015 року, про що свідчить його копія, наявна в матеріалах справи. А твердження відповідача з цього приводу є помилковими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Тому, положення пп.267.1.1 п.267.1. ст.267 Податкового кодексу України можуть бути застосовані до позивача не раніше 2016 року. А оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене відповідачем 30.06.2015 року.

Крім того, на думку суду законодавча вимога про застосування транспортного податку у разі використання автомобіля до 5 років у цьому випадку не реалізована відповідачем та не враховано рік випуску автомобіля. Тобто, дія норми про застосування транспортного податку на позивача не поширюється.

При цьому, норми пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 та пп.56.21 ст.56 Податкового кодексу України зобов'язують суд, у разі, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.

Таким чином, винесене податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року за №6-17 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подати заяву до уповноваженого на те органу щодо припинення обтяження та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесених на підставі акту опису від 19.02.2016 року за № 000006, а саме: транспортного засобу NISSAN MURANO, д/н НОМЕР_1, 2010 року випуску, двиг. 473488С, шасі JN1TANZ51U0101495, то суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні, адже вона є необґрунтованою та передчасною.

Так, як було зазначено вище, відповідно до вимог ст.89 Податкового кодексу України та наказу «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів» від 10.10.2013 року №572, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 31.10.2013 року за №1841/24373, податковою інспекцією було складено акт опису майна від 19.02.2016 року №000006, який направлено 26.02.2016 року.

Відповідно відомостей з ОСОБА_4 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна автомобіль НОМЕР_3, 2010 року випуску, двиг. 473488С, шасі JN1TANZ51U0101495 перебуває у податковій заставі на підставі ст.ст.88, 89 Податкового кодексу України за погодженням з обтяжувачем.

Податковою заставою визнається спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом (пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно п.89.1. ст.89 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення акту опису майна) право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

За п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.3. ст.89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно положень ст.93 Податкового кодексу України встановлені підстави для припинення податкової застави.

93.1. Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

93.2. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

93.3. Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

93.4. У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Отже, для виключення майна з-під податкової застави у податкового органу має бути документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті. У даному випадку за пп.93.1.4. п.93.1 ст.93 Податкового кодексу України, це має бути отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження, тобто рішення суду про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 30.06.2015 року за № 6-17, яким ОСОБА_2 визначена сума податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн. Втім, суд не уповноважений законом вирішувати спори на майбутнє.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, цей адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме: позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 30.06.2015 року за № 6-17, яким ОСОБА_2 визначена сума податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. задоволенню, а у задоволенні решти позовних вимог відмові.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, враховуючи, що згідно квитанції №1_12 від 13.05.2016 року, яка міститься в матеріалах справи, позивачем за подачу адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 551,21грн., а також відповідно до задоволеної частини позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачену ним суму судового збору відповідно до задоволених позовних вимог у розмірі 275,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 30.06.2015 року за № 6-17, яким ОСОБА_2 визначена сума податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачену ним суму судового збору відповідно до задоволених позовних вимог у розмірі 275,60 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 19 липня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1