Рішення № 59412891, 21.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5314/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Кравця Ю.І., Фальчука В.П.,

при секретарі: Лопотані В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ „НАСК „Оранта ОСОБА_2 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ „НАСК „Оранта про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 звернувся до Іванівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4, ПАТ „НАСК „Оранта про стягнення матеріальної шкоди. Мотивуючи свої вимоги тим, що 12 травня 2013 року, близько о 23.00 годині, в темний час доби, в суху погоду, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ - 2106», державний номер НОМЕР_1, що підтверджується висновком судового експерта по дослідженню технічного стану легкового автомобіля №11/А-335 від 08 жовтня 2013 року, рухаючись по правому ряду автодороги «Київ-Одеса», в напрямку м. Одеси, на ділянці автодороги 412 км, не стежив за дорожньою обстановкою, що склалася позаду його автомобіля та самовпевнено, тобто, не враховуючи дорожню обстановку, перед перестроюванням, не переконався у відсутності безпеки та у відсутності транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку, по другому лівому ряду цієї смуги руху, різко змінив напрямок свого руху та почав маневр розвороту ліворуч не з крайнього лівого положення, а з правого ряду, не поступившись дорогою автомобілю марки «Мерседес Бенс», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, (батько позивача) який рухався по даній автодорозі в лівому ряду своєї смуги руху, в прямому попутному напрямку, зі швидкістю близько 90 км/год.

В результаті невиконання вимог Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) ОСОБА_4, скоїв зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенс», під керуванням водія ОСОБА_6 В результаті зіткнення автомобіль «Мерседес Бенс» перекинувся.

Пасажир автомобіля «Мерседес Бенс» ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичного експерта Іванівського відділення Одеського обласного бюро СМЕ ОСОБА_8, № 64 від 26.07.2013 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути на його користь з ПАТ „НАСК „Оранта 50000 гривень тобто ліміт згідно поліса страхування, а з ОСОБА_4, збитки у розмірі 31 669 гривень, тобто суму, яка перевищила ліміт виплати страховика і не покрила отриманні збитки.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ „НАСК „ОРАНТА суму матеріальної шкоди у розмірі 50 000 гривень на користь ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_4 суму матеріальної шкоди у розмірі 31 667 гривень на користь ОСОБА_3. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ПАТ „НАСК „Оранта ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року в частині стягнення з ПАТ „НАСК „Оранта матеріальної шкоди скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог до ПАТ „НАСК „Оранта, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду не оскаржено і не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позов, стягуючи з ПАТ „НАСК „Оранта, як зі страховика майнову шкоду, спричинену настанням страхового випадку у вигляді ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що норми законодавства України, зокрема Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлюють обовязкової (імперативної) підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування у звязку з поданням потерпілим заяви про виплату страхового відшкодування після встановлених цим Законом строків, та не забороняють у такому випадку Страховику здійснити проведення страхових виплат. Порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку. ПАТ НАСК «ОРАНТА» неправомірно відмовила у сплаті страхового відшкодування, з причин пропуску строку, оскільки така заява була подана 16.05.2013 року (страхова справа №6621). Більше того, якщо ж заява про виплату страхового відшкодування і не була подана, то ПАТ НАСК «ОРАНТА», зобовязана виплатити страхове відшкодування, оскільки таке порушення не впливає на право страховика переконатись що подія є страховим випадком. Позивач лише в червні 2015 року зміг отримати копію вироку суду про визнання винною особи у ДТП, без наявності якої ПАТ НАСК «ОРАНТА» не приймала рішення про виплату страхового відшкодування.

Проте повністю погодитися з усіма висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що:

12 травня 2013 року, близько о 23.00 годині, в темний час доби, в суху погоду, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ - 2106», державний номер НОМЕР_1, що підтверджується висновком судового експерта по дослідженню технічного стану легкового автомобіля №11/А-335 від 08 жовтня 2013 року, рухаючись по правому ряду автодороги «Київ-Одеса», в напрямку м. Одеси, що має на момент дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), дворядний рух у вказаному напрямку, на ділянці автодороги 412 км, не стежив за дорожньою обстановкою, що склалася позаду його автомобіля.

Для заїзду на АЗС «Світал», яка розташована на 412 км. автодороги Київ-Одеса за напрямом до м. Києва, для заправки автомобіля бензином водій ОСОБА_4, самовпевнено, тобто, не враховуючи дорожню обстановку, перед перестроюванням, не переконався у відсутності безпеки та у відсутності транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку, по другому лівому ряду цієї смуги руху, різко змінив напрямок свого руху та почав маневр розвороту ліворуч не з крайнього лівого положення, а з правого ряду, не поступившись дорогою автомобілю марки «Мерседес Бенс», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, (батько позивача) який рухався по даній автодорозі в лівому ряду своєї смуги руху, в прямому попутному напрямку, зі швидкістю близько 90 км/год.

В результаті невиконання вимог Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) ОСОБА_4, скоїв зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенс», під керуванням водія ОСОБА_6 В результаті зіткнення автомобіль «Мерседес Бенс» перекинувся.

Пасажир автомобіля «Мерседес Бенс» ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичного експерта Іванівського відділення Одеського обласного бюро СМЕ ОСОБА_8, № 64 від 26.07.2013 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій шийного та поперекового відділу хребта, закрита травма лівого колінного суглоба, розрив передньої хрестоподібної зв'язки і внутрішнього меніска, гемартроз (скупчення крові в порожнині суглоба), множинні забої та підшкірні крововиливи обох нижніх кінцівок. В результаті травми розвинулося обмеження рухів (контрактура) у лівому колінному суглобі сильного ступеня, різко виражена контрактура. Зазначені тілесні ушкодження могли бути спричинені 12.05.2013 рокув наслідок ДТП.

Відповідно до вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 червня 2015 року, який набрав законної сили 08 липня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Як зазначає представник позивача 16.05.2013 року, (справа № 6621) ОСОБА_3, звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування. В заяві було зазначено про настання події (страхового випадку) 12.05.2013 року за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 2016 держ. номер НОМЕР_1.

Листом ПАТ НАСК «ОРАНТА» № 09-03-09/16025 від 23.07.13 року на імя позивача, було зазначено, що станом на липень 2013 року заявник не надав до страхової перелік документів згідно ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон). А тому, до надання ним вищезгаданих документів, у ПАТ НАСК «ОРАНТА» відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування, у звязку з чим розгляд справи припиняється.

Слід зазначити, що з передбаченого законом переліку у ОСОБА_3 була відсутня лише постанова суду, про визнання винним у скоєнні ДТП правопорушника.

08.07.2015 року, набрав законної сили вирок по справі № 499/74/15-к, який підтверджує вину у скоєнні ДТП ОСОБА_4, тому 13.07.2015 року ОСОБА_3, знову звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом ПАТ НАСК «ОРАНТА» № 09-02-09/11457 від 04.08.15р. на імя позивача, було зазначено, що оскільки позивач не звернувся до страхувальника із завою про виплату страхового відшкодування на протязі одного року для з дня скоєння ДТП (сталося 12.05.2013 року) то ПАТ НАСК «ОРАНТА» не має правових підстав для задоволення заяви. Тобто, ОСОБА_3, було відмовлено в виплаті страхового відшкодування на підставі с. 37.1. та 37.1.4. Закону.

Листом № 09-02-12/12291 від 21.08.2015 року, ПАТ НАСК «ОРАНТА» повторно відмовила ОСОБА_3 у задоволенні зави про виплату страхового відшкодування.

Листом от 07.09.2015 року ОСОБА_3 звернувся до Голови правління ПАТ НАСК «ОРАНТА» та Генерального Директора МТСБУ з вимогою розібратися з ситуацією.

Листом ПАТ НАСК «ОРАНТА» № 09-02-09/14282 від 29.09.2015 року на імя позивача, було втретє відмовлено у звязку з пропуском строку звернення.

Листом від 19.10.2015 року за № 4/4-10/ 28941 МТСБУ порадило ОСОБА_3, звернутися до суду за захистом порушеного права.

Розмір заподіяної позивачу під час ДТП майнової шкоди завданої його автомобілю визначений спеціалістами ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» згідно звіту № 1587/13 складеного 17.05.2013 року і становить 81 069 гривень. Вартість проведення експертизи складає 600 грн.

Обов`язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку передбачений п. 5 ч.1 ст. 989 ЦК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

У системному звязку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обовязок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому. Сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Відповідно до п ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно--правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

У ст. 979 ЦК України розяснено, що за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобовязаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Слід також враховувати, що закон повязує обовязок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Договір страхування та закон передбачають строки виплати відшкодування, але страховик може перевіряти обставини страхового випадку, тому цілком можливо на законних підставах затягувати процес щодо прийняття рішення про визнання випадку страховим та виплату страхового відшкодування.

При спричиненні шкоди потерпілий має право отримати відшкодування від її заподіювача, а також обирати, до кого цю вимогу предявляти до заподіювача чи до страховика.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами не заперечувалося, що ПАТ «НАСК» «Оранта» було своєчасно повідомлено про страховий випадок.

Відповідно до ст. 35.1 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до абз 5 ст. 36.2 Закону № 1961-IV у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Згідно з абз. 4 цієж статті Закону № 1961-IV якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Як вже зазначалося вирок по справі № 499/74/15-к, який підтверджує вину у скоєнні ДТП ОСОБА_4 набрав чинності 08 липня 2015 року, а до страховика позивач звернувся 13.07.2015 року.

Встановивши, що заява про виплату страхового відшкодування позивачем була подана до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 16.05.2013 року (страхова справа №6621) і після отримання копії вироку суду в липні 2015 року про встановлення вини ОСОБА_4 без якої страховик не приймав рішення про виплату страхового відшкодування, районний суд дійшов вірного висновку про неправомірність відмови страховиком у сплаті страхового відшкодування позивачеві з причин пропуску строку подання заяви про здійснення страхового відшкодування.

Сам по собі сплив строку не є безумовною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Така відмова є обгрунтованою лише у тому випадку, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

З встановлених обставин не вбачається, що було порушено права страховика, що подія дійсно є страховим випадком. До того ж ДТП розглядалася в порядку кримінального судочинства, про що постановлено вирок, який набрав законної сили.

При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновками районного суду в цій частині рішення і вважає їх відповідними встановленим у справі обставинам, заснованими на законодавстві і правильними.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ «№НАСК «ОРАНТА» страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності 50000 грн., передбаченої страховим полісом та Законом № 1961-IV, районний суд не врахував норму передбачену абз. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування», яка передбачає, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Тобто, страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п. 5 Полісу АВ 9591790 розмір франшизи становить 510 грн. (а. с. 45).

При таких обставинах висновок суду про стягнення страхового відшкодування разом з франшизою суперечить абз. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» та не заснований на матеріалах справи.

Доводи апеляційної скраги в цій частині засновані на законодавстві і знайшли підтвердження.

Тому рішення суду першої інстанції про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_3 майнової шкоди в межах ліміту страхового відшкодування підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_3 майнової шкоди в межах ліміту страхового відшкодування зі зменшенням його на суму франшизи. Таким чином стягненню підлягає 49490 грн. (50000-510). В решті вимог про стягнення зі страховика майнової шкоди на користь позивача слід відмовити. В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося і апеляційним судом не переглядалося.

У відповідності до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справу на новий розгляд , змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги, що апеляційний суд апеляційну скаргу задовольнив частково та ухвалив нове рішення, понесені судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно частині задовлених вимог. Тобто стягненню підлягають судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 494,90 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «НАСК „Оранта ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року - в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „НАСК „Оранта на користь ОСОБА_3 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні решти вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „НАСК „Оранта про стягнення майнової шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „НАСК „Оранта на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору пропорційно сумі стягнення, а саме 494 грн. 90 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Ю.І. Кравець

ОСОБА_9