Постанова № 59412602, 02.08.2016, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/734/49/16 Справа № 734/2299/16-а

ПОСТАНОВА

іменем України

02 серпня 2016 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Іванюка Т.І.,

при секретарі Дідовець М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець Чернігівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю,-

в с т а н о в и в:

із адміністративним позовом до суду звернувся ОСОБА_1, у якому просить визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання його заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні країнах де велись бойові дії; скасувати рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 36 виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч.1 п.6 Порядку затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975). Свої вимоги мотивує тим, що 12 квітня 2013 року протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 894 було встановлено причинний зв'язок поранення, ЗЧМТ, контузія, травма хребта, захворювання з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 03 квітня 2014 року комісією МСЕК йому встановлена третя група інвалідності за захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії. Зазначає, що реалізуючи своє законне право інваліда на отримання грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він на початку грудня 2015 року звернувся до відповідача з заявою та відповідним пакетом документів, але Міністерством оборони України його документи безпідставно направлені на доопрацювання. Тому він змушений звернутися до суду з питанням відновлення своїх прав та інтересів.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, а розгляд справи просив провести без його участі.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися. Причини неявки не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутності не подавали.

За таких обставин, враховуючи ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу з 15 квітня 1985 року по 18 червня 1987 року та приймав участь в бойових діях в демократичній республіці Афганістан;

за висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 12 квітня 2013 року № 593/ж, рубці, які залишилися після отримання множинного вогнепального осколкового поранення: «є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розриву дії снаряду та кульового поранення, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1986 році;

відповідно до протоколу № 894 від 12 квітня 2013 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку ОСОБА_1 захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв: «поранення, ЗЧМТ, контузія, травма хребта, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

згідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_1 від 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 вперше встановлена ІІІ група інвалідності з причини поранення, ЗЧМТ, контузії, травма хребта, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії НОМЕР_2 від 12.05.2015 року причиною інвалідності ОСОБА_1 є: «причини поранення, ЗЧМТ, контузії, травма хребта, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

18 травня 2015 року ОСОБА_1 отримав посвідчення інваліда ІІІ групи серії НОМЕР_3.

11 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою на адресу Козелецького РВК, де перебуває на обліку, про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. 15 березня 2016 року Козелецьким РВК за вих. № 1072 заява була направлена на адресу Чернігівського ОВК;

16 березня 2016 року за вих. № 5/1084с Чернігівський військовий комісаріат відповідно до п.13 Порядку № 875 направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги із зазначенням, що Командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання вказаної грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

20 травня 2016 року відповідно до п. 721 Протоколу № 36 засідання комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, який був затверджений Міністром оборони України, вивчивши документи щодо призначення та виплати одноразової допомоги, було прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975».

Про вказане рішення ОСОБА_1 було повідомлено Чернігівським обласним військовим комісаріатом листом від 27 травня 2016 року № 5/2230с.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю підлягає задоволенню частково із наступних підстав:

у відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті (ч.6 ст.16).

При цьому, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15, який в силу ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності, а тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними.

Отже, незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у 1985-1987 роках він має право на одноразову грошову допомогу і після спливу трьох місяців з дня його звільнення зі служби.

Як вбачається із поданої заяви від 11 березня 2016 року позивач звертався до Військового комісаріату Чернігівського ОМВК із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІII групи, яке пов'язане з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та додавав документи, передбачені Порядком № 975, проте відповідач повернув документи на доопрацювання.

Водночас, згідно п.2 військовозобов'язаних установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (п.3 Порядку №975).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1, в зв'язку із встановленням йому вперше з 03 квітня 2014 року інвалідності 3 групи, одноразову грошову допомогу не отримував. Після повторного проходження обстеження медико-соціальною комісією 12 травня 2015 року ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності, тому на спірні правовідносини поширюється дія Порядку №975, який набрав чинності з 24.01.2014.

Як вбачається із поданої позивачем заяви від 11 березня 2016 року про призначення одноразової грошової допомоги, ним було надано перелік документів, передбачених п.11 Порядку №975.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для повернення на доопрацювання документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, а тому таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п.13 Порядку №975).

З огляду на те, що позивач ставить питання про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України №36 від 20.05.2016р., оформлене Протоколом комісії, як відмову у призначені йому одноразової грошової допомоги, яке по суті не є відмовою в призначенні вказаної допомоги, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, рішення комісії про направлення документів на доопрацювання підлягає скасуванню, оскільки воно є безпідставним та таким що не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

При цьому, враховуючи, що оскільки відповідач передбаченого законодавством рішення не приймав, та те, що суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 № 975.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Таким чином, висновок суду про зобов'язання Міністерства оборони України призначення та виплату позивачу одноразову грошову допомогу не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права (правомірними є доводи скарги в цій частині).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та те, що відповідачем не надано таких доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст.ст.9, 11,18, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36 від 20 травня 2016 року, в частині направлення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд Козелецький районний суд Чернігівської області.

Суддя:-