Рішення № 59404963, 18.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25498/15-ц

Провадження № 2/761/1598/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Анісковець Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення місця відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2015р. позивач ОСОБА_3, який в процесі розгляду справи змінив прізвище на ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просив суд: визначити йому додатковий трьохмісячний строк для прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. в м. Києві та встановити факт, що місцем відкриття спадщини після смерті його батька є місцезнаходження належного йому рухомого майна в м. Києві.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1. помер його батько ОСОБА_5 Після його смерті будь-якого нерухомого майна, яке належало йому на праві власності не залишилось. З рухомого майна залишилось 39 книжок, перелік яких долучений до позовної заяви. У березні 2015р. він отримав свідоцтво про смерть батька і одразу звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Приватний нотаріус листом від 24 березня 2015р. повідомила його про неможливість прийняття спадщини у зв'язку з пропуском встановлено строку для прийняття спадщини, та необхідність встановлення місця відкриття спадщини. Вважає, що строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, оскільки про смерть батька дізнався лише наприкінці шестимісячного строку для прийняття спадщини, а через втрату особистих документів в цей час не зміг подати, в строки визначені законом заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Йому відомо, що окремі особисті речі батька знаходяться за адресою АДРЕСА_1 а також можливо грошові кошти у вигляді пенсії, яка нараховувалась Шевченківським районним управлінням ПФУ, тому вважає, що місцем відкриття спадщини є м. Київ.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просили суд задовольнити.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з'явився, надіслав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що позивачем не надано доказів в підтвердження того, що існувала поважна причина пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а тому просив з цих підстав відмовити у позові.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що позивач 23 листопада 2010р. змінив прізвище з «Ріхерт» на «Кальчук», що підтверджується повторним свідоцтвом про зміну імені виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.40).

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження позивача вбачається, що його батьком значиться ОСОБА_5 (а.с.39).

Згідно свідоцтва про смерть виданого відділом реєстрації смерті м. Києва від 06 березня 2015р. вбачається, що батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.8).

Також судом встановлено, що 21 квітня 2016р. позивач змінив прізвище та ім'я з ОСОБА_3 на ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с.75).

Відповідно до положень ч. 1 ст.1261 ЦК України, позивач являється спадкоємцем першої черги майна померлого за законом.

Позивач у своїх вимогах заявляє про те, що після смерті батька відкрилась спадщина на рухоме майно, а саме: 39 книжок, які перелічені у списку літератури та можливо пенсійних коштів (а.с.7).

З матеріалів справи, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалась, оскільки позивач не подав заяви про прийняття спадщини.

З листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щеннікової Г.М. від 24 березня 2016р. № 12/01-16 встановлено, що позивач у березні 2015р. звернувся до нотаріуса з питанням оформлення спадщини після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Йому було роз'яснено що для визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення місця відкриття спадщини необхідно звернутись до суду (а.с.9).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що він не міг звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька так як йому не було відомо про смерть батька, а також через втрату особистих документів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 30 травня 2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно правового висновку, який було висловлено Верховним Судом України при розгляді справи №6-85цс12 від 26 вересня 2012р., якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Ця правова позиція в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є втрата ним паспорту та інших документів, оскільки як вбачається з матеріалів справи про смерть батька йому було відомо з листа начальника Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18 грудня 2013р., якого він одержав власноручно 19 грудня 2013р. Втрата документів позивачем, як вбачається з витягу кримінального провадження мала місце 16 січня 2014р.

При цього слід зауважити, що свідоцтво про зміну прізвища, яке видається за наявності паспорта особи, позивачу видано було 07 березня 2014р. Тому твердження позивача про відсутність документів у позивача, є надуманою і не приймається судом до уваги.

Отже, позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та не надано доказів, які свідчать про наявність у нього об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подачі такої заяви.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами на вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 1269 ЦК України не зазначено, а тому позовні вимоги в частині визначення йому додаткового трьохмісячного строку для прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. в м. Києві не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо встановлення місця відкриття спадщини слід зазначити таке.

Статтею 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до п.п. 1.13 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012р. № 296/5. місце відкриття спадщини підтверджується, зокрема, довідкою житлово-експлуатаційної організації, про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця.

З листа заступника начальника ГУ Державної міграційної служби України в місті Києві № 1-16/вх1870-16 від 03 березня 2016р. вбачається, що батько позивача був зареєстрований в АДРЕСА_2, однак 08 листопада 2011р. знятий з реєстраційного обліку за рішенням суду (а.с. 57).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1221 ЦК України, якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Разом з тим, позивачем відповідно до положень ст. 60 ЦПК України не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують право власності померлого на рухоме чи нерухоме майно, а отже вимоги в цій частині позивачем не доведені, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючи ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 360-7 ЦПК України; ст. ст. 15, 1220-1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення місця відкриття спадщини - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: