Рішення № 59404657, 20.07.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6375/16-ц

пр. № 2/759/3466/16

20 липня 2016 року

Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Мазур І.В.

при секретарі - Васюрі Я.В.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 -ОСОБА_6 до ОСОБА_5 -ОСОБА_7, ОСОБА_8, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особи: Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації, Державна міграційна служба України, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про скасування реєстрації місця проживання, скасування розпорядження про приватизацію квартири, скасування свідоцтва про право власності на житло та скасування запису в реєстрі права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, просили суд скасувати реєстрацію ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1. Скасувати розпорядження про приватизацію ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_1. Скасувати свідоцтво про право власності на житло від 18 травня 2009року №491 квартиру АДРЕСА_1. Скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майнео щодо реєстрації за ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилалися на те, що вони зареєстровані за вищевказаною адресою. ОСОБА_8 не був вказаний у ордері згідно якого вони з матір»ю ОСОБА_5 -ОСОБА_7 були вселені в квартиру АДРЕСА_1.

На момент реєстрації відповідача ОСОБА_8 у 2006р. та приватизації квартири в 2009р. вони були неповнолітніми, усі юридично значущі дії за них приймала матір. Вважають, що реєстрація ОСОБА_8 відбулася з порушенням норм законодавства, оскільки їх права як наймачів квартири на момент реєстрації ОСОБА_8 та приватизації були порушені та підлягають захисту шляхом скасування реєстрації місця проживання та скасування приватизації.

В судовому засіданні позивачі та представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 -ОСОБА_7 позов визнала, суду пояснила, що позивачі є її діти. Відповідач ОСОБА_8 її колишній чоловік. На момент реєстрації відповідача в квартирі АДРЕСА_1 діти дійсно були неповнолітні. Реєстрацію відповідача вони провели у зв»язку з тим, що йому необхідно було знайти роботу в Києві, а без реєстрації він не міг знайти роботу. Оскільки приватизація відбулася коли відповідач був зареєстрований в спірній квартирі, приватизація відбулася також і на ім»я відповідача ОСОБА_8

Представник відповідача Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації проти позову заперечував, просив розглядати справу у його відсутність.

3-ті особи Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації, Державна міграційна служба України, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві належним чином повідомлені про день розгляду справи, представник Служби у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації просив розглядати справу у його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Сторони зареєстровані за адресою АДРЕСА_1

Згідно довідки форми №3 відповідач ОСОБА_8 також зареєстрований в спірній квартирі з 16.11.2006р./а.с.6/

Згідно свідоцтва про право власності на житло квартира №491 від 18 травня 2009року квартира АДРЕСА_1 приватизована та власниками квартири є як позивачі так і відповідачі.

Посилання позивачів на те, що вони були неповнолітніми на час реєстрації ОСОБА_8 та приватизації квартири є необґрунтованими, оскільки будь-яких норм чинного законодавства при реєстрації ОСОБА_8 в спірній квартирі не було порушено, як і права позивачів.

Зокрема, відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно з положеннями ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним. не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_4 в залі судового засідання не заперечувала того факту, що в квартиру відповідач ОСОБА_8 був вселений як її чоловік. Посилання позивачів на те, що вони на той час були неповнолітніми суд не приймає до уваги, оскільки даний факт не впливає на законність вселення ОСОБА_8 та його реєстрацію в спірній квартирі.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, що діяла з 20.02.1997 року), право приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього закону. Єдиним доказом на той час проживання у житловому приміщенні була прописка громадянина. Отже, на час приватизації лише прописані громадяни, що проживали у приміщенні мали право на приватизацію.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з положень ст. 8 зазначеного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та склад документів, що підлягають оформленню визначене Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року №56 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держжитлокомунгоспу №72 від 05 серпня 1994 року, складеним відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 5 Положення передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Відповідно до п. 18 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви ( додатки 2,3) та необхідну консультацію.

Згідно з п. 20 Положення при оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення (додатки 4,5).

Відповідно до п. 21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, у довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до п. 23, 24 Положення оформлена заява на приватизацію квартири з доданими до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення подаються громадянином до органу приватизації, де вони реєструються. Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, оформляє розрахунки та видає розпорядження.

Як вбачається із наданих завірених документів Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації про приватизацію квартири АДРЕСА_1 були дотримані в повному обсязі. Будь-яких порушень зі сторони Святошинської районної у м.Києві Ради щодо розпорядження органу приватизації за №491 від 18 травня 2009року щодо приватизації спірної квартири судом не встановлено.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням всіх встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про недоведеність позивачами підстав для задоволення їх позову. Позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ч.1 ст.1, ст..8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.64, 65 ЖК України, ст.ст.3, 10, 60, 212, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя