Постанова № 59402102, 27.07.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/856/16

Справа № 760/9055/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі : - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2016 року позивач звернувся до суду з позовом та просив звільнити його на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення та скасувати постанову серії ПС3 №067790 від 22.04.2016 року.

Свої вимоги мотивує тим, що інспектором УПП м. Києва роти № 3 батальйону № 3 ДПП капралом поліції Проценко Б.В. було складено Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 №067790 від 22.04.2016 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 510,00 грн.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його права.

Зазначає, що позивач 22.04.2016 року о 18:12 год., керуючи автомобілем PEUGEOT 406, д.н.з. НОМЕР_1, рухався в бік перехрестя з вулицею Будіщанською, здійснив вимушену зупинку для того, щоб забрати дитячі речі для його малолітньої дитини, проїхавши метрів 15-20 від зупинки маршрутних транспортних засобів навпроти будинку 11А по вулиці Радунській у місті Києві.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є необґрунтованим, оскільки жодних перешкод ні приватним, ні маршрутним транспортним засобам не створював. Зазначає, що він був позбавлений можливості іншим шляхом здійснити зупинку, внаслідок численної кількості припаркованих машин. У скоєному правопорушенні щиро розкаявся, а тому вважає, що накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. є необґрунтованим та занадто суворим.

Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає, що справу можна розглянути у відсутність відповідача в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду поданого позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що інспектором УПП м. Києва роти № 3 батальйону № 3 ДПП капралом поліції Проценко Б.В. було складено Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 №067790 від 22.04.2016 року, за порушення п.15.9 (е) ПДР України та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с.6).

Дана постанова була винесена з урахування всіх вимог передбачених ст. 256, 283 КУпАП.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з відповідної постанови серії ПС3 №067790 від 22.04.2016 року, ОСОБА_2 22.04.2016 року по вул. Радунській 11-А в м. Києві, керуючи автомобілем PEUGEOT 406, д.н.з. НОМЕР_1, здійснив зупинку (стоянку) на зупинці маршрутних ТЗ, чим суттєво перешкоджав як руху маршрутних ТЗ, так і посадці та висадці пасажирів, чим порушив п. 15.9 (е) ПДР України, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП України.

В судовому засіданні позивач визнав, що він дійсно 22.04.2016 року о 18:12 год., керуючи автомобілем PEUGEOT 406, д.н.з. НОМЕР_1, рухався в бік перехрестя з вулицею Будіщанською та здійснив короткочасну зупинку за 15-20 метрів від зупинки маршрутних транспортних засобів.

Згідно п.15.9 (е) ПДР України, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Таким чином, в діях позивача вбачається порушення п.15.9 (е) ПДР України.

Доводи позивача про те, що він жодних перешкод транспортним засобам не створив, а тому вважає, що має бути звільнений від адміністративної відповідальності, слід зазначити.

Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Таким чином, усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. В свою чергу, законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Призначення усного зауваження здійснюється на розсуд посадової особи, що вирішує справу відповідно до оцінки нею всіх обставин провини й особистості порушника, тобто ст. 22 КУпАП не передбачає обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення. У зв'язку із цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо. Аналіз та правова оцінка зазначених даних дозволяють вирішити питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності й можливість обмежитися усним зауваженням.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю правопорушення, оскільки матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося позивачем по справі, що він порушив п.15.9 (е) ПДР України, зупинка не була вимушена, доказів на підтвердження крайньої необхідності здійснення зупинки та неможливості здійснення зупинки не порушуючи ПДР України суду не надано, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. відповідає вимогами чинного законодавства

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 17, 18, 22, 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: