Вирок № 59402086, 25.07.2016, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/6076/15-к

пр. № 1-кп/759/59/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:

головуючого судді: Новик В.П.,

судді: Бандури І.С.,

присяжних: Горобця А.Л., Висоцького В.В., Конєва О.П.,

за участю секретарів: Мельник Ю.О., Захарченко Н.В., Левчини О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100080000615 за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, має середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_8, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, громадянина України, має вищу освіту, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_9, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Києва, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10, раніше судимого:

- 10.09.2014 Деснянським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396 КК України,

сторони кримінального провадження - прокурори: Апреленко О.І., Паламарчук Я.А., Кравчук С.В., Заріцька О.А., Кіряков Д.П., захисники: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, обвинувачені: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, інші учасники - потерпілі: ОСОБА_13, ОСОБА_14, представник потерпілих: ОСОБА_15,-

ВСТАНОВИВ:

У 2015 році у невстановлений слідством час у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 вчинити розбійний напад на особу нетрадиційної сексуальної орієнтації. Суть розробленого плану скоєння вказаного злочину полягала в тому, що ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, а саме - сайти знайомств, мали познайомитись з особами нетрадиційної сексуальної орієнтації з метою подальшої зустрічі з останніми для вступу у статевий акт неприроднім способом. При цьому, ОСОБА_4 мав виконувати роль особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. У подальшому, під час вказаних зустрічей ОСОБА_4 буде повідомляти ОСОБА_5 про час і місце зустрічей, в ході яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснюватимуть розбійні напади. ОСОБА_5 на дану пропозицію ОСОБА_4 погодився, тим самим вступив з останнім в попередню злочинну змову.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 22.01.2015 у вечірній час доби зайшов до інтернет-кафе, місцезнаходження якого не встановлено, де за допомогою всесвітньої мережі Інтернет зайшов на сайт знайомств, на якому почав підшукувати осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації. Користуючись вказаним сайтом знайомств, 23.01.2015 приблизно о 03 год. 00 хв. ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_16 та домовився про зустріч цього ж дня приблизно о 09 год. 00 хв. Зустрівшись у невстановленому слідством місці приблизно о 09 год. 00 хв. 23.01.2015, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 направились на автомобілі таксі за місцем мешкання останнього, а саме до квартири АДРЕСА_11. В цей час, ОСОБА_4, діючи відповідно до раніше розробленого плану, повідомив ОСОБА_5 про обумовлену зустріч із ОСОБА_17, вказавши, що він та потерпілий прямують в Святошинський район міста Києва. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, прибув за місцем мешкання ОСОБА_16, а саме - до квартири АДРЕСА_11, та направив СМС-повідомлення ОСОБА_5 із зазначенням адреси потерпілого.

23.01.2015 приблизно об 11 год. 00 хв. ОСОБА_5, діючи узгоджено із ОСОБА_4 згідно заздалегідь розробленого плану, разом із ОСОБА_6, який періодично надавав послуги перевезення ОСОБА_5, на автомобілі прибули до вказаної ОСОБА_4 адреси будинку АДРЕСА_11. Знаходячись в приміщенні вищевказаної квартири ОСОБА_4, діючи згідно розробленого плану, зі свого мобільного телефону направив СМС-повідомлення ОСОБА_5, в якому зазначив номер квартири ОСОБА_16, тоді ж ОСОБА_4, дочекавшись поки ОСОБА_16 втратить пильність і стане йому довіряти, запропонував останньому піти в магазин нібито з метою купівлі продуктів харчування. Отримавши СМС-повідомлення від ОСОБА_4 та побачивши, що останній виходить разом з потерпілим із під'їзду будинку, ОСОБА_5, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, направився до під'їзду, куди за ним прослідував ОСОБА_6 та вони разом піднялись на 8 поверх будинку АДРЕСА_11 звідки ОСОБА_5 спостерігав за поверненням ОСОБА_4 разом із ОСОБА_16 до помешкання останнього.

23.01.2015 приблизно о 12 год. 00 хв., коли нічого не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_16 разом із ОСОБА_4 піднялися на 8-мий поверх будинку АДРЕСА_11 і ОСОБА_16 відчинив вхідні двері квартири НОМЕР_1, куди першим зайшов ОСОБА_4, а ОСОБА_5, діючи погоджено з ОСОБА_4, заштовхав потерпілого до квартири, таким чином проникнувши до квартири, та повів останнього на кухню, де дістав з кишені заздалегідь заготовлений пістолет з маркуванням «Екоl Маjоr, Са19mm Р.А.К, НОМЕР_2», котрий є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, і, утримуючи його у правій руці, приставив до голови ОСОБА_16, при цьому, погрожуючи застосуванням вказаного предмета, став вимагати передати йому грошові кошти та цінні речі.

Після цього, ОСОБА_4, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, став наносити численні удари руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_16, вимагаючи при цьому передати йому грошові кошти та цінні речі. Тим часом ОСОБА_4 взяв у кімнаті квартири шарф, яким обмотав шию ОСОБА_16 та став стискати шию, внаслідок чого настала смерть останнього.

Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 почав обшукувати приміщення квартири та заволодів майном ОСОБА_16, а саме: грошовими коштами в сумі 140 канадських доларів, документами, виданими на ім'я ОСОБА_16, мобільним телефоном «Samsung S ІІІ» ІМЕІ - НОМЕР_3, після чого з викраденим майном покинув квартиру з метою подальшої реалізації викраденого майна.

За таких обставин ОСОБА_16 було нанесено наступні тілесні ушкодження:

- синець на волосистій частині голови в тім'яно-скроневій ділянці зліва з крововиливом в м'які тканини голови відповідно йому, два нерівномірно виражених обмежено-дифузних субарахноїдальних крововиливи на базальних поверхнях обох гемісфер великого мозку;

- на обличчі: садно в лобній ділянці зліва; синець з двома саднами на його фоні на обох повіках правого ока; синець та садна в лівій щічній ділянці; садна в правій щічній ділянці; синці на верхній та нижній губах, а також крововиливи на їх слизових оболонках (відповідного синцям) з забійними ранами на їх фоні; синець з саднами на його фоні в ділянці підборіддя; два садна на спині в правій надлопатковій ділянці; садна та синці на руках; дугоподібний напівциркулярний синець на правій гомілці, які за критерієм розладу здоров'я відносяться до легких тілесних ушкоджень, в т.ч., що спричиняють короткочасний розлад здоров'я;

- ознаки одиночної високо розташованої циркулярної прижиттєвої странгуляційної борозни на шиї; перелом лівого великого ріжка під'язикової кістки, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та знаходіться в прямому причино-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_16 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення шиї петлею (удавлення петлею).

ОСОБА_6, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_11, став свідком вищезазначених злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6, розуміючи суспільно - небезпечний характер вчиненого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяння, не повідомив про них правоохоронним органам, а з метою приховування даного злочину перевіз ОСОБА_5 в Оболонський район міста Києва, чим сприяв приховуванню слідів вчинених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 3 ст.187 та ч. 4 ст. 187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.

Крім цього, ОСОБА_6 у невстановлений час, в невстановленому місці, під час здійснення перевезення невстановленої слідством особи з невстановленого місця до невстановленої адреси, котра в свою чергу за надання послуг перевезення розрахувалася з ОСОБА_6 пістолетом з маркуванням «Екоl Маjоr, Са19mmт Р.А.К, НОМЕР_2», котрий є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, після чого останній почав його при собі зберігати та перевозити і в подальшому передав ОСОБА_5 з метою, щоб останній збув іншій особі за грошову винагороду, яку в подальшому мали б розділити порівну.

Крім цього, ОСОБА_5, у січні 2015 року, точний день та час не встановлено, в невстановленому місці зустрівся з ОСОБА_6 Під час їх спільної розмови ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 пістолет з маркуванням «Екоl Маjоr, Саl9mm Р.А.К, НОМЕР_2», котрий є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, з метою, щоб останній збув іншій особі за грошову винагороду, яку в подальшому мали б розділити порівну. ОСОБА_5 23.01.2015, заздалегідь здобувши пістолет з маркуванням «Екоl Маjоr, Са19тт Р.А.К, НОМЕР_2», котрий є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, вирішив його використати з метою залякування потерпілого ОСОБА_18 під час вчинення на останнього розбійного нападу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, визнав у повному обсязі, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав, визнавши за ч. 1 ст. 119 КК України та показав наступне.

22.01.2015 він разом з ОСОБА_5 зайшли в комп'ютерний клуб по вул. Ахматової в м. Києві, через годину-півтори ОСОБА_5 пішов додому, а він залишився там і зайшов на електронну сторінку з назвою «Гей-лесбо» та почав з ними переписуватись. Через деякий час йому написав якийсь чоловік і запропонував зустрітися для інтимних відносин, запропонувавши за це 1000 гривень, на що він згодом погодився. Вони домовилися зустрітись на вул. Ахматової в м. Києві неподалік комп'ютерного клубу о 7 годині ранку. Вранці вони з потерпілим зустрілися: пили каву та спілкувались близько години. Потерпілий запропонував поїхати до нього додому, на що він погодився. По дорозі він попросив зупинитись на заправці. Вийшовши з автомобіля, він подзвонив ОСОБА_5 та розповів ситуацію, поцікавившись чи не хоче він приїхати, щоб пограбувати потерпілого. На той час в нього була маленька вага тіла, а потрібно було справити враження на людину, тому він і зателефонував ОСОБА_5, на що останній погодився та попросив написати адресу потерпілого.

Приїхавши до потерпілого додому на АДРЕСА_11, він написав ОСОБА_5 адресу потерпілого. Чекаючи ОСОБА_5, він показував потерпілому відео і фотографії через соціальну мережу Вконтакті, куди заходив під своїм логіном і паролем.

Через деякий час зателефонував ОСОБА_5, він не зміг відповісти, однак розумів, що він вже неподалік або на місці. Через 20 хвилин він сказав потерпілому, що потрібно піти в магазин, який знаходився в 50 метрах від будинку потерпілого, купити продукти. Поки потерпілий вибирав продукти, він написав ОСОБА_5 повідомлення з номером квартири потерпілого - 29, але він боявся, що ОСОБА_5 щось не зрозуміє, тому подзвонив йому і сказав номер підїзду, поверху і квартири.

Вони вийшли з магазину, зайшовши в будинок, на ліфті піднялися до квартири, яка знаходилась одразу зліва від виходу із ліфта. Він вийшов першим з ліфта, потім - потерпілий. Останній відкрив двері квартири і він зайшов перший, зробив буквально крок і почув, що потерпілий кричить. Він розумів, що відбувається і пішов в першу ближчу кімнату і шукав цінні речі. Через хвилину він вийшов з кімнати і побачив, що двері відкриті навстіж, а в коридорі стоїть якийсь чоловік, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_6 Він пробіг повз ОСОБА_6 і закрив вхідні двері. В цей час він зрозумів, що ОСОБА_5 з потерпілим на кухні і він пішов до них. Вони сподівалися, що потерпілий, зважаючи на свою сексуальну орієнтацію, і на те, що їх двоє, причому ОСОБА_5 міцної тілобудови, не буде чинити опору і віддасть все без шуму. На кухні потерпілий кричав і почав йти в його сторону. Він наніс потерпілому удар, від якого останній впав і вдарився в тумбочку. Тоді він з ОСОБА_5 взяли потерпілого під руки та повели у велику кімнату.

Вони його не тягнули, потерпілий сам йшов, по дорозі він потерпілому сказав, що його чіпати не будуть, тільки, щоб віддав гроші і вони підуть. Тоді потерпілий пішов до серванту і вийняв звідти конверт, в якому були карточки, гроші і якісь папери. Він сказав потерпілому, що зв'яже йому руки, щоб він не чинив опору, а вони заберуть все цінне і підуть. Спочатку потерпілий погодився і навіть сам став на коліна, однак коли він хотів зловити його руки і зв'язати шлейкою від сумки, потерпілий встав і почав знову чинити опір. Тоді він повалив потерпілого на підлогу і вдарив два рази ногою в район голови, в цей час ОСОБА_5 був позаду нього. Він сказав ОСОБА_5, щоб той тримав потерпілого, а сам вийшов і найшов мотузку, взяв її і повернувся в кімнату та сказав ОСОБА_5 зв'язати потерпілого. ОСОБА_5 почав зв'язувати потерпілого, а він вийшов в сусідню кімнату збирати цінні речі. Коли він виходив, то побачив ОСОБА_6, який просив його випустити, однак він в той час не звернув на нього уваги. Коли він збирав цінні речі, то почув в сусідній кімнаті шум, тому вирішив піти туди. По дорозі він взяв шарф, який висів в коридорі, щоб зробити кляп. Зайшовши в кімнату, шарф кинув ОСОБА_5, сказав зробити кляп і знову вийшов з кімнати. Тут подзвонили в двері сусіди і він знову зайшов в кімнату, де був потерпілий. ОСОБА_5 вийшов до вхідних дверей, а він залишився з потерпілим, який вже був зв'язаний. Сівши на потерпілого зверху, він почав робити йому кляп із шарфа, перев'язавши шарф довкола рота потерпілого і зробивши вузол на потилиці. В той момент зайшов ОСОБА_5 і почав до нього кричати, нецензурно висловлюючись.

Він ОСОБА_5 сказав заспокоїтись, оскільки потерпілому він нічого поганого не робить, лише в'яже кляп. Вийшовши з кімнати, він дав ключі ОСОБА_5, який разом з ОСОБА_6 стояли біля вхідних дверей і слухали, що відбувається. Тоді він зайшов в сусідню кімнату, щоб забрати сумку. ОСОБА_5 кричав, що не може відкрити, щоб він відкрив двері. Він сказав ОСОБА_5, що двері потрібно припідняти і вони відкриються самі. В той момент, коли вони пробували вийти, він чув в тій кімнаті, де був потерпілий, шарудіння і стони. Він відкрив двері, ОСОБА_5 вийшов першим, за ним він, а потім ОСОБА_6 Пройшовши кілька кроків, він сказав ОСОБА_6, щоб той закрив двері, які були відкриті навстіж. ОСОБА_6 почав до нього нецензурно висловлюватись, що йому це не потрібно. Він повернувся і буквально пальцем штовхнув двері і вони захлопнулись. Коли він закривав двері, то чув шарудіння в кімнаті та вважав, що потерпілий був ще живий. Коли вийшов з підїзду, то ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вже не було. Тоді він подзвонив ОСОБА_5 і вони домовились зустрітись на Оболонській набережній. В таксі він відкрив сумку і подивився, що взяв в потерпілого: два телефони, 140 канадських доларів, близько 500 гривень. Зустрівшись з ОСОБА_5, він передав останньому 70 канадських доларів. Сума, вказана в обвинуваченні, не відповідає дійсності, таких грошей він не брав.

Через декілька годин він повертався додому, де біля під'їзду його вже чекали працівники міліції. В них не було змови на вбивство людини. Спочатку працівники міліції йому навіть не казали, що потерпілий мертвий. ОСОБА_5 не наносив потерпілому жодних ударів. Він не бачив в той день в ОСОБА_5 в руках зброї, зокрема і пістолета. Про те, що макет пістолета був у ОСОБА_5 він знав із слів останнього, однак сам його ніколи не бачив. Поки відбувалися події ОСОБА_6 стояв в коридорі і путався під ногами, в жодну кімнату і на кухню він не заходив, тільки просив випустити його. Майно ділив тільки з ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, визнав у повному обсязі, за ч. 1 ст. 263 КК України не визнав та показав, що з ОСОБА_4 приблизно за п'ять днів вони обговорювали питання про можливість розбійного нападу на особу нетрадиційної сексуальної орієнтації.

23.01.2015 ОСОБА_4 йому повідомив, що є особа нетрадиційної сексуальної орієнтації, в якого вони можуть заволодіти майном. Він на той час працював директором волонтерського центру по збиранню продуктів харчування для переселенців. Він розумів, що не вспіває із своєю роботою, тому зателефонував ОСОБА_6, щоб він йому допоміг. Коли вони все зробили, йому прийшло смс-повідомлення від ОСОБА_4 з адресою проживання потерпілого. Він попросив ОСОБА_6 відвести його за вказаною в смс-повідомленні адресою, сказавши про необхідність забрати гроші.

Коли вони приїхали він почав телефонувати ОСОБА_4, але той не відповідав. Вони сиділи в автомобілі перед будинком і побачили, що із крайнього під'їзду вийшло двоє чоловіків - один і них був ОСОБА_4, інший - раніше невідомий йому чоловік. Він вийшов з автомобіля, щоб подивитися куди вони пішли, але втратив їх з поля зору. Через кілька хвилин з цього ж під'їзду почали виходити люди і він притримав вхідні двері, щоб мати можливість зайти туди. Він просив ОСОБА_6 не йти за ним, але останній його не послухав і пішов. Вони піднялися пішком по сходах, не знаючи яка квартира і в цей момент зателефонував ОСОБА_4, сказавши номер квартири. Вони піднялися трохи вище входу в квартиру. Хвилин через 5 відкрилися двері ліфту і з них вийшов потерпілий і ОСОБА_4

Потерпілий відкрив двері квартири і запропонував ОСОБА_4 зайти. ОСОБА_4 зайшов першим, за ним заходив потерпілий, тоді він швидко підбіг позаду нього і руками заштовхав його в середину. Вважає, що в цей час потерпілий спіткнувся, оскільки він впав. Коли він почав підніматися, то вони з ним вдвох опинилися обличчями до вхідних дверей, і він взяв потерпілого під руки і потягнув на кухню. Крім того він побачив, що в квартирі вже знаходився ОСОБА_6 із здивованим і шокованим виразом обличчя. ОСОБА_4 в цей момент був в квартирі, однак де саме він не звернув увагу. На кухні він заспокоював потерпілого, який 15 секунд поводився спокійно, а потім почав підвищувати голос. В нього за поясом був макет пістолету і він дістав його і почав ним лякати потерпілого. Спочатку він сприймав цю погрозу, а згодом почав знову кричати і пробував підійти до вікна і відкрити його. Тоді він заховав макет пістолета і на кухню зайшов ОСОБА_4, який наніс кілька ударів по обличчю потерпілого і вивів його із кухні. Він не знав куди той його веде, але він пішов слідом за ними. ОСОБА_4 потягнув потерпілого у велику кімнату, а він, по дорозі в коридорі знову побачив ОСОБА_6, який просив випустити його і питав, що відбувається. Він-обвинувачений проігнорував ОСОБА_6 і пішов за ОСОБА_4, який завівши потерпілого в кімнату, питав його де цінні речі і гроші.

Потерпілий підійшов до серванту, звідки дістав конверт жовтого кольору і віддав ОСОБА_4, той висипав вміст конверту на ліжко. Там були: документи і грошові кошти. Які конкретно документи і скільки грошей він не знає. Після цього потерпілий знову почав кричати, щоб вони пішли з його квартири. Тоді ОСОБА_4 повалив потерпілого на підлогу, головою до його-обвинуваченого ніг, і сказав, щоб він-обвинувачений тримав потерпілого. Він, зробивши крок, присів, а потерпілий лежав на животі - руки були за спиною, він-обвинувачений його тримав, а ОСОБА_4 вийшов і повернувся з мотузкою. Так як потерпілий майже не здійснював опору, то йому вдалося його зв'язати і в цей момент потерпілий поводився спокійно. Як тільки він відійшов від потерпілого, останній починав знову кричати і пробував звільнитись від мотузки. В цей момент з'являється ОСОБА_4 і кидає йому шарф для того, щоб він зробив кляп потерпілому, щоб його не було чути. Він присів і попробував шарфом замотати рот потерпілого, але останній випльовував його і починав кричати ще більше. Зліва від нього і потерпілого стояв ОСОБА_4, який кілька разів вдарив потерпілого в голову. Він одразу відштовхнув ОСОБА_4 і сказав, що не потрібно цього робити, нагадавши про домовленість не застосовувати насилля, а брати шляхом залякування. Коли ОСОБА_4 пробував зробити кляп потерпілому, останній рухався.

В цей момент вони почули дзвінок в двері, він залишив ОСОБА_4 з потерпілим, а сам побіг до вхідних дверей. Та квартира мала двоє вхідних дверей, подивитись хто дзвонить було неможливо, тому він почав прислуховуватись. Біля нього з нажаханим виразом обличчя стояв ОСОБА_6, який почав говорити, щоб його випустили. Він заспокоював ОСОБА_6 Під дверима говорили дві жінки, одна з яких хотіла викликати міліцію, а інша - покликати сусіда. Він зрозумів, що це єдиний момент вийти з квартири непомітними, але в нього не було ключів.

Коли він підійшов до входу в кімнату, то побачив, що лежить потерпілий, в якого шарф обмотаний навколо голови, а зверху на ньому лежить ОСОБА_4 Він почав до ОСОБА_4 кричати, що він робить і в їх відбулася словесна перепалка з нецензурними словами.

Він пояснив ОСОБА_4, що вже сусіди щось підозрюють і їм треба втікати. Він знову підійшов до вхідних дверей, через декілька хвилин до нього підійшов ОСОБА_4 і дав ключі від квартири, а сам пішов в іншу маленьку кімнату. Він пробував відкрити двері, але в нього нічого не виходило. Відкриваючи двері, він чув як з кімнати доносилися звуки, нібито хтось хотів звільнитися, розбірливої мови він не чув, в цей час ОСОБА_4 був в іншій кімнаті. В цей момент вийшов ОСОБА_4 із сумкою, сказавши, що двері спочатку потрібно припідняти, а потім - відкрити. Він-обвинувачений відкрив двері, вийшов, за ним вийшов ОСОБА_4, а потім ОСОБА_6 Він швидко спустився по сходах, вийшов із під'їзду, підбіг до автомобіля, одразу за ним вже стояв ОСОБА_6, ОСОБА_4 він не бачив.

Спитавши ОСОБА_6 де ОСОБА_4, той відповів, що ОСОБА_4 пішов закрити двері. Вони приблизно три хвилини заводили автомобіль, оскільки він в той час погано заводився. Завівши автомобіль, вони почали їхати та виїхавши з двору на дорогу, зателефонував ОСОБА_4 і вони домовились зустрітись на Оболонській набережній, оскільки це було по дорозі ОСОБА_6, який їхав додому на Троєщину. По дорозі ОСОБА_6 його весь час питав, що це було, але він і сам не міг йому нічого толком пояснити. З ОСОБА_6 в них не було ніяких домовленостей, він нічого не знав. ОСОБА_6 не міг з квартири вийти сам, оскільки двері були закриті і в нього не було ключів. З ОСОБА_4 вони зустрілись в Оболонському районі, а ОСОБА_6 поїхав додому. Тоді він з ОСОБА_4 поїхав до себе додому, переодягнувся і поїхали до ОСОБА_4 додому на Дарницю. По дорозі вони нічого не обговорювали. ОСОБА_4 дав йому 70 канадських доларів, які він обміняв в готелі «Турист», далі заїхав в ломбард та розрахувався з боргами, а потім поїхав додому. Що конкретно забрав ОСОБА_4 з квартири потерпілого він не знає, однак бачив, як ОСОБА_4 дістав 140 канадських доларів і поділив з ним наполовину.

Коли він підійшов до свого під'їзду, то побачив трьох чоловіків, розуміючи чого вони там стоять. Він зайшов в під'їзд, ці люди за ним, при цьому спитали чи знає він ОСОБА_5 Відповівши, що це він, на нього наділи наручники, вивели з під'їзду і посадили в машину. Почали його залякувати словесно. Він відповів, що все розкаже, але в присутності адвоката. Його почали вести нібито до райвідділу міліції, але навіть не переїхавши Південний міст, зупинили автомобіль, вивели його з автомобіля і били хвилин 25 недолитою пляшкою води.

Із заявами (скаргами) на неправомірні дії працівників міліції не звертався. Під час поміщення до СІЗО жодних тілесних ушкоджень на його тілі зафіксовано не було. Протягом того часу, що він був з працівниками міліції і добровільно дозволяв проводити слідчі дії, йому говорили, що потерпілий живий і знаходиться в лікарні. Про те, що потерпілий помер він дізнався на наступний день, коли люди, які з ним були в камері, сказали, що ст. 115 КК України означає, що його звинувачують у вбивстві.

Він шкодує про те, що сталося, адже ніхто не думав, що будуть такі наслідки, та просить вибачення в сім'ї потерпілого. Готовий відповідати за розбій, оскільки на нього він йшов свідомо. Додав, що завдяки саме його показанням вдалося розкрити цей злочин, оскільки він все розказував.

Насилля до потерпілого він не застосовував, оскільки про це домовленість у нього з ОСОБА_4 була ще із самого початку. Він не бив потерпілого, тільки штовхнув його зі спини, коли заштовхував в квартиру. Йдучи на розбій, вони розраховували на те, що особа нетрадиційної сексуальної орієнтації, запросивши до себе іншу особу для сексуальних розваг, не буде про це нікому розказувати. Під час розбою раптових домовленостей на вчинення вбивства потерпілого не було.

Підтвердив, що заяву про дозвіл на вхід до квартири він писав на сходовій клітці трьом працівникам міліції.

Зберігання зброї не визнає, оскільки це не зброя, а макет пістолета. ОСОБА_6 передав йому пістолет приблизно за два дні до подій і він його на наступний день реалізував. Пістолет, що був у нього вдома - це пістолет, який він знайшов на Хрещатику під час революції на Майдані. Під час його затримання право на захисника не роз'яснювали. В квартирі понятих не було, перший понятий появився коли він показав макет пістолета. Речові докази для ознайомлення не пропонували.

А також зазначив, що його матір'ю відшкодовано потерпілим грошові кошти, що в перерахунку становить 70 канадських доларів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, визнав у повному обсязі, за ч. 1 ст. 263 КК України не визнав та показав наступне. 23.01.2015 вранці йому зателефонував ОСОБА_5, якому він неодноразово надавав послуги з автоперевезення, сказавши, що потрібна його допомога. В автомобілі ОСОБА_5 сказав, що потрібно їхати на вулицю Л.Курбаса в м. Києві, де він мав забрати гроші. Приїхавши за цією адресою, вони когось чекали біля будинку на парковці близько години. На його запитання ОСОБА_5 відвідав, що треба почекати. Потім ОСОБА_5 сказав йому під'їхати під перший під'їзд, він під'їхав і вони знову чекали хвилин 10. Вони весь час були в машині і грілись, він періодично виключав двигун, оскільки економив пальне. Коли ОСОБА_5 сказав, що вже йде, то він попросився піти з ним та зігрітися, бо було дуже холодно. ОСОБА_5 не хотів його з собою брати, але він все-таки пішов, бо замерз.

Піднімаючись з ОСОБА_5 по сходах, вони зупинились між поверхами, де чекали хвилин 7, чого чекали він не цікавився. Коли відкрилися двері ліфту, ОСОБА_5 почав спускатися, а він за ним. Він побачив як ОСОБА_5 заштовхав потерпілого руками в двері, а в квартирі якийсь чоловік, як потім виявилося це був ОСОБА_4, вже заходив в кімнату. Потерпілий впав, а він стояв при вході на порозі. Тоді ОСОБА_5 припідняв потерпілого і повів його на кухню. Спочатку він вважав, що це побутові розбори, і він не хотів в них втручатися. ОСОБА_4, вийшовши з кімнати, відштовхнув його від дверей та закрив їх. Він залишився стояти на місці.

На кухні між ОСОБА_5 і потерпілим відбувалася словесна перепалка з нецензурними словами, крики. Заглянувши на кухню, він побачив як ОСОБА_5 дістав пістолет. В той момент на кухню зайшов ОСОБА_4 і через декілька хвилин ОСОБА_4 з ОСОБА_5 вивели з кухні потерпілого з розбитою губою.

В той момент він пішов до дверей і попробував їх відкрити, але не зміг, тому підійшов до входу в кімнату і попросив ОСОБА_5 відкрити двері. В той момент чув словесну перепалку в кімнаті, де був потерпілий. ОСОБА_4 бігав по квартирі і щось шукав. Потім почали дзвонити і стукати у вхідні двері з словами, що викличуть міліцію. Потім знову якась перепалка була, потерпілий кричав, а ОСОБА_4 його вдарив. Він бачив як потерпілий впав. ОСОБА_5 зв'язав потерпілому руки. Потім побачив як ОСОБА_4 дав ОСОБА_5 шарф, щоб зробити кляп, щоб потерпілий не кричав. Він почав кричати до ОСОБА_5, щоб той відкрив двері. Коли шум за дверима вщух, вийшов ОСОБА_4 і, припіднявши двері, відкрив їх і вони вийшли з квартири. Сівши з ОСОБА_5 в автомобіль, ОСОБА_4 з ними не було, він спитав ОСОБА_5, що сталося, той сказав відвести його на Оболонську набережну, а ввечері він йому все пояснить. На наступний день його затримали працівники міліції. При затриманні його били, і в райвідділі його також били, про що він писав з адвокатом заяву. Тілесних ушкоджень в нього не було.

В квартиру він зайшов, бо думав, що це знайомий ОСОБА_5, який мав віддати йому гроші. Думав, що вони щось не поділили. Жодних речей з квартири потерпілого він не брав. В нього не було можливості відкрити двері, вони були закриті на ключ.

В той день пістолета в нього не було, раніше в нього був стартовий пістолет, який він отримав в якості розрахунку за надані послуги таксі. Той пістолет він віддав ОСОБА_5 за чотири дні до даної події на парковці біля магазину «Метро», щоб той продав. Він не роздивився який пістолет був в руках ОСОБА_5 в той день, оскільки все відбувалося швидко, можливо це був і той пістолет, що дав йому він. З речовими доказами його ніхто не знайомив, йому не пред'являли пістолет для впізнання в якості речового доказу. Він не може ані підтвердити, ані спростувати, що пістолет, який оглядався в судовому засіданні, належить йому, йому вони всі однакові.

Окрім часткового визнання обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своєї провини, їх вина підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 суду показав, що він є братом потерпілого ОСОБА_16 Очевидцем вказаних подій він не був. Його брат проживав разом із матір'ю в даній квартирі, на момент вбивства матір була в лікарні. Його брат збирався купувати квартири в Канаді і в Києві. Чи зберігав брат грошові кошти в квартирі, йому не відомо. В брата було багато банківських карток, однак після злочину не знайшли жодної. Конкретно вказати, яке саме майно було викрадене з квартири, потерпілий не може. Він вказував про зникнення грошових коштів, так як знав про них зі слів брата, вважає, що в заяві зазначено лише 1/10 майна, що там було. В квартирі потерпілого його особисті речі не зберігалися. Йому передавалися на відповідальне зберігання речові докази. Однак категорично стверджувати, що повернуті речі - це речі його брата він не може. Зазначив, що все, що віддали йому - це дуже стара техніка, а все сучасне, чим користувався брат, йому не повернули.

У судове засідання потерпіла ОСОБА_20 не з'явилась, її представник адвокат ОСОБА_15 надала суду заяву потерпілої про розгляд даного кримінального провадження у її відсутність, оскільки за станом здоров'я вона не бажає брати участь у судових засіданнях. Заявлений цивільний позов підтримала у повному обсязі.

У судовому засіданні представник потерпілих ОСОБА_15 заявлений цивільний позов підтримала та підтвердила про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_5 на користь потерпілих грошових коштів орієнтовно в сумі 2000-2500 гривень.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що вона є сусідкою потерпілого, який жив від неї через стінку, на одній сходовій клітці в одному під'їзді. 23.01.2015 приблизно о 12 год 30 хв. вона почула якийсь шум, потім був глухий звук, наче щось падає. В цей час їй зателефонувала сусідка з дев'ятого поверху з приводу вказаного шуму. Вони вийшли на площадку і почали стукати у вхідні двері потерпілого та кликати його і його матір, однак їм двері ніхто не відкрив. Вони прислухалися, але все було спокійно, тому вони відійшли від дверей. Через декілька хвилин вона почула, що грюкнули двері - нібито хтось вийшов і почула кроки, але вона не звернула на це увагу, бо подумала, що це потерпілий, який завжди ходив пішки. А коли вийшла в загальний коридор, то звернула увагу, що двері у потерпілого відкриті і висить в замковій щілині ключ. Вона почала кликати потерпілого та його матір, але їй ніхто не відповів. Вона знову пішла до сусідки, вони разом кликати як потерпілого, так і його матір, але знову ніхто не відповів. Підійшли ще сусіди і вони викликати міліцію. Вона із сусідкою стояли біля дверей і не відходили до приїзду міліції.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що є сусідом потерпілого ОСОБА_16 23.01.2015 приблизно о 08 год. 40 хв. він виходив з парадного, біля якого стояв автомобіль таксі. Біля передніх дверей таксі стояв якийсь чоловік, він бачив лише його силует боковим зором, він був одягнений у темний одяг. Потерпілий ОСОБА_16 виходив з задніх дверей автомобіля. Потерпілий ОСОБА_16 з тим чоловіком вдвох пішли до парадного, а він пішов до автомобіля. Впізнати чоловіка, який був з потерпілим він не зможе, так як він його не бачив.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показала, що 23.01.2015 приблизно о 10 год. 30 хв. виходила на вулицю та у парадному зустріла двох чоловіків, однак не звернула на них уваги так, як у парадному було темно. Впізнати цих чоловіків не зможе, так як на них не звертала увагу.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав, що є сусідом потерпілого. 23.01.2015 вранці він бачив як в під'їзд зайшли двоє невідомих йому чоловіків міцної тілобудови. Вказані чоловіки не з їхнього під'їзду, вони мовчки зайшли в ліфт і поїхали. Він був без окулярів і не роздивився їх, тому впізнати не зможе. Потерпілого в той день він не бачив. Галасу і криків він в той день також не чув.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показала, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_6 та по фактичних обставинах справи їй нічого не відомо. За 4-5 днів до вказаних подій її чоловік ОСОБА_6 приніс додому зброю, сказавши, що нею розрахувався один з клієнтів, якому він надавав послуги таксі. А також казав, що ця зброя не є вогнепальною. Пізніше цю зброю він передав ОСОБА_5 для продажу.

Також вина обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується наступними доказами:

- протокол огляду місця події від 23.01.2015, відповідно до якого встановлено місце вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_16 - квартира АДРЕСА_2, де виявлено: труп останнього, плями бурого кольору на підлозі, хаотично розкидані різні речі, а також увімкнений ноутбук «Dell» чорно-сірого кольору, на моніторі якого знаходиться фотозображення в соцмережі «Вконтакте» - фото із сторінки «ОСОБА_35» (т.3 а.к.п. 107-112);

- протокол огляду місця події (трупа) від 23.01.2015, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_16, на шиї якого різнокольоровий шарф, котрий щільно зав'язаний на вузол, а також обидві гомілки стягнуті та зв'язані мотузкою. Крім того, з отворів носа та рота вбачаються потьоки крові, синці та рани на обличчі (т.3 а.к.п. 113-138).

Клопотання сторони захисту про визнання вищезазначених протоколів недопустимими доказами, в т.ч. щодо ненадання згоди потерпілими на проведення огляду житла суд вважає надуманими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки вищевказані слідчі дії проведено з дотриманням ст.ст. 233 та 237 КПК України, будь-яких скарг зі сторони потерпілих до суду не надходило, а також судом не виявлено таких скарг і під час досудового розслідування.

Судом встановлено, що слідчим не повною мірою дотримано вимоги ч. 3 ст. 105 КПК України при оформленні додатків до протоколів, які повинні бути засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків. В даному випадку хоч і вбачається порушення норм кримінально-процесуального закону, проте воно не впливає на достовірність доказу, оскільки даний доказ підтверджений матеріалами провадження та фактичні дані, які він містить, жодною із сторін не оспорюються. Тому вищезазначені протоколи є належними та допустимими доказами, які суд присяжних кладе в основу вироку;

- висновок експерта № 257 від 06.04.2015, відповідно до якого на тілі ОСОБА_16 виявлені наступні ушкодження:

А) а) синець на волосистій частині голови в тім'яно-скроневій ділянці зліва з крововиливом в м'які тканини голови відповідно йому, два нерівномірно виражених обмежено-дифузних субарахноїдальних крововиливи на базальних поверхнях обох гемісфер великого мозку;

б) на обличчі: садно в лобній ділянці зліва; синець з двома саднами на його фоні на обох повіках правого ока; синець та садна в лівій щічній ділянці; садна в правій щічній ділянці; синці на верхній та нижній губах, а також крововиливи на їх слизових оболонках (відповідного синцям) з забійними ранами на їх фоні; синець з саднами на його фоні в ділянці підборіддя;

Б) ознаки одиночної високо розташованої циркулярної прижиттєвої странгуляційної борозни на шиї; перелом лівого великого ріжка під'язикової кістки;

В) два садна на спині в правій надлопатковій ділянці;

Г) садна та синці на руках;

Д) дугоподібний напівциркулярний синець на правій гомілці.

Враховуючи характер та зовнішній вигляд ушкоджень, інтенсивність та окраску крововиливів в ділянках ушкоджень, дані судово-гістологічного дослідження (відсутність клітинної реакції), дані обставини справи, дані протоколу огляду місця події (наявність на шиї одновиткової, не ковзаючої, закритої петлі, яка щільно охоплює всю шию) можливо вважати, що:

- ушкодження описані в п.п.1 - А, В, Г, Д виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів), за механізмом удару, за винятком синців (смугастої та дугоподібної форми) на лівому зап'ястку та правій гомілці, які виникли за механізмом стиснення, в короткий проміжок часу (який становить до 30 хвилин), незадовго (до 30 хвилин) до настання смерті;

- ушкодження, описані в п. 1 - В виникли внаслідок стиснення шиї петлею, зробленої з м'якого чи напівм'якого матеріалу, незадовго (біля 5-8 хвилин - враховуючи термін розвитку асфіксії) до настання смерті. Механізм асфіксії внаслідок стиснення шиї петлею (удавлення петлею) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причино-наслідковому зв'язку з настанням смерті.

Ушкодження, описані в п. 1-А-а, комплекс яких сформував закриту черепно-мозкову травму, оцінити по ступеню тяжкості не представляється можливим в зв'язку з неясністю її клінічного перебігу та закінчення.

Всі інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в тому числі що спричиняють короткочасний розлад здоров'я (рани на слизових оболонках губ) та з настанням смерті не пов'язані.

Смерть ОСОБА_16 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення шиї петлею (удавлення петлею), на що вказують: наявність ушкоджень, описані в п. 1-Б, а також: одутність та синюшність обличчя з наявністю числених крапкових темно-чернових внутрьошньошкірних крововиливів; розповсюджена гостра альвеолярна емфізема з вогнищевими внутрьоальвеолярними крововиливами на фоні серозного альвеолярного набряку в легенях; множинні крапкові темно-червоні крововиливи на слизових та серозних облонках ( в тому числі на верхівках сосочків кореню язика та під голосовими зв'язками); виражене повнокров'я внутрішніх органів; дистрофія нейроцитів, набряк головного мозку з діапедезними субепендіарними крововиливами в його стовбурному відділі при компактній мозковій речовині; рідкий стан крові.

Враховуючи ступень трупних явищ на момент огляду трупа на місці події, причину смерті потерпілого, а також умови та місце знаходження трупа, можливо вважати, що ймовірна давність настання смерті може становити біля 3-4 годин з моменту огляду трупа на місці події.

Після отримання ушкоджень, зазначених в п. А, В, Г, Д, здійснення активних дій потерпілим було можливе (їх обсяг і характер різний). Після стиснення шиї петлею (удавлення петлею) та розвитку механічної асфікції здійснення активних дій потерпілим було не можливо;

- протокол прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_20 від 01.02.2015, відповідно до якого остання повідомила, що після вбивства її сина під час прибирання квартири вона виявила відсутність у квартирі: документів, грошей та ювелірних виробів, загальною сумою 80 000 доларів та золота на суму 4 000 доларів (т.3 а.к.п. 146);

- висновок експерта № 63 від 27.01.2015, відповідно до якого слід пальців рук за записом №9 (з зовнішньої сторони дверей у ванну кімнату), вилучених в квартирі АДРЕСА_2 під час огляду місця події, залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_4 (т.3 а.к.п. 71-84);

- протокол огляду місця події від 23.01.2015, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_3, де проживав обвинувачений ОСОБА_4 в присутності понятих виявлено та вилучено: конверт жовтого кольору з написами «Tax 2010» та «ОСОБА_36», в якому знаходилось службове посвідчення НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_18, мобільний телефон «Samsung S ІІІ» ІМЕІ - НОМЕР_3 (т.3 а.к.п. 190-192);

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.04.2015, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_26 в присутності понятих із застосуванням відеозйомки підтвердив та відтворив обставини вчинення відносно ОСОБА_16 злочину ним особисто та обвинуваченим ОСОБА_4: наглядно демонструючи яким чином, де саме, в якій послідовності та ким саме наносились удари потерпілому, а в подальшому відбулося викрадення майна потерпілого ОСОБА_16 (т. 3 а.к.п. 181-184);

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.04.2015, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_27 в присутності понятих із застосуванням відеозйомки підтвердив та відтворив обставини вчинення відносно ОСОБА_16 злочину обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5: наглядно демонструючи яким чином, де саме, в якій послідовності та ким саме наносились удари потерпілому, а в подальшому відбулося викрадення майна потерпілого ОСОБА_16 (т. 3 а.к.п. 149-152);

- протокол огляду місця події від 23.01.2015, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_4, де проживає обвинувачений ОСОБА_5 в присутності понятих виявлено та вилучено пістолет моделі «Екоl Маjоr» НОМЕР_2, калібру 9мм Р.А. (т.3 а.к.п. 166-171).

Заявлене стороною захисту клопотання про визнання вказаного протоколу недопустимим доказом не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Процедурні питання щодо проведення огляду місця події врегульовані ст. 233 КПК України, відповідно до якої ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.

Тобто, кримінальний процесуальний закон установлює імперативну вимогу про неможливість проникнення до вказаних об'єктів та встановлює винятки із загального правила - можливість такого проникнення тільки на підставі ухвали слідчого судді чи за добровільною згодою особи, яка ними володіє.

Тому твердження сторони захисту про порушення слідчим під час досудового розслідування вимог законодавства в частині проведення вказаного огляду місця події не відповідають матеріалам кримінального провадження. Так, згідно написаної заяви власноруч обвинуваченим ОСОБА_5 він дозволив працівникам міліції провести огляд його квартири за адресою: АДРЕСА_5 без морального та фізичного тиску з боку працівників міліції (т.3 а.к.п. 165). У судовому засіданні як під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_5, так і під час розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу сторона захисту стверджувала, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації та проживання, а саме: квартира, яку обвинувачений дозволив працівникам міліції оглянути. Більш того, згідно копії паспорта місце реєстрації обвинуваченого ОСОБА_5 саме за адресою: АДРЕСА_5, вказану реєстрацію проведено 14.11.1996 року (т.3 а.к.п. 156-158). Будь-яких документів, які б свідчили, що обвинувачений ОСОБА_5 не володіє вказаною квартирою або ж нею не користується до суду надано не було.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показала, що є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_5 Вона була присутньою під час огляду працівниками міліції квартири АДРЕСА_4, в якій вона проживає разом із сином. 23.01.2015 року ввечері вона почула, що хтось намагається відкрити двері. Коли вона відкрила двері, то побачила свого сина із п'ятьма чоловіками. Син її попросив не хвилюватися, сказав, що все добре. Ці люди зайшли в квартиру, один із присутніх показав посвідчення і представився. Її запитали де кімната сина і вона показала. Всі пішли туди, один з чоловіків попросив її сина показати де лежить макет пістолета і син показав в шафі. Тоді запросили понятих. В її присутності син нормально спілкувався із співробітниками міліції, вони не підвищували на нього голос. Жодних видимих побоїв на ньому вона не бачила і він не скаржився.

Згідно протоколу огляду місця події від 23.01.2015 дана слідча дія проводилася в присутності понятих за участю обвинуваченого ОСОБА_5, який надав дозвіл на такий огляд, з роз'ясненням прав всім учасникам даної слідчої дії, протокол підписаний обвинуваченим ОСОБА_5 та понятими власноруч.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показала, що була понятим під час огляду працівниками міліції квартири АДРЕСА_4, де проживає обвинувачений ОСОБА_5 До вищевказаної квартири вона зайшла разом з двома співробітниками міліції, через 10 хвилин підійшов ще один сусід. Їм роз`яснили, що запрошено в якості понятих для вилучення речових доказів. Чи роз'ясняли права вона не пам'ятає, однак протокол підписувала. Під час вказаної слідчої дії було вилучено пістолет, який знаходився у кишені дублянки, яка висіла у шафі, на яку вказав ОСОБА_5 та який повідомив, що цей пістолет - іграшка, макет. Також вилучались: комп`ютери, портмоне, документи. Всі дії коментувалися, проводилась фотофіксація. Під час проведення слідчої дії вона виходила додому, щоб зібрати продукти харчування для ОСОБА_5

Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_30, який також був понятим під час проведення вищезазначеної слідчої дії.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.01.2015 вбачається, що ОСОБА_5 фактично затримано 23.01.2015 о 20 год. 30 хв., роз'яснено йому підстави затримання та права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України, а також про його затримання повідомлено матір ОСОБА_28 та орган, уповноважений законом для надання безоплатної правової допомоги, про затримання ОСОБА_5 З даним протоколом був ознайомлений обвинувачений ОСОБА_5, що зафіксовано його підписами; будь-яких скарг щодо незаконності його затримання протокол не містить.

Таким чином, протокол огляду місця події від 23.01.2015, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_4, де проживає обвинувачений ОСОБА_5 в присутності понятих виявлено та вилучено пістолет моделі «Екоl Маjоr» НОМЕР_2, калібру 9мм Р.А. отримано та складено у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим суд присяжних визнає його належним та допустимим доказом та кладе в основу вироку;

- висновок експерта № 233 від 18.03.2015, відповідно до якого предмет схожий на пістолет, що був вилучений 23.01.2015 в АДРЕСА_6, є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - пістолетом моделі «Екоl Маjоr» НОМЕР_2, калібру 9мм Р.А., який у зв'язку з несправністю ударно-спускового механізму придатний до проведення одиночних пострілів способом роздільного спорядження з використанням шумового патрону калібру 9 мм Р.А. та картечі діаметром 7,9 мм, вагою 1,49 г; пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А. спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами (Терен-ЗП, ПНД-9П, Терен-ЗФ, ФОРТ-Р); 9 мм Р.А. газовими та шумовими пістолетними патронами, пістолет виготовлений промисловим способом в конструкцію якого в подальшому були внесені зміни саморобним, а саме видалення захисних елементів з каналу ствола з збільшенням діаметру каналу ствола до 9,5 мм.

Клопотання, заявлене стороною захисту у судовому засіданні про визнання вищезазначеного висновку недопустимим доказом, на думку суду присяжних, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні експерт ОСОБА_31 підтвердив свій висновок та роз'яснив, що даний пістолет придатний для проведення пострілів, однак в ньому несправний ударно-спусковий механізм. Макет зброї означає видалення з бойового зразка зброї деяких частин, зокрема шляхом видалення ударника, частини затвору. Тобто вносять такі зміни, щоб він не втратив свій загальний вигляд, але з нього не можливо було б проводити постріли. Пістолет, який був наданий на дослідження, макетом назвати не можливо, він не може бути макетом взагалі, в нього зовсім інше призначення;

- речові докази, надані для огляду стороною обвинувачення: пістолет моделі «Екоl Маjоr» НОМЕР_2, калібру 9мм Р.А., а також потерпілим ОСОБА_13: грошові кошти в сумі 70 канадських доларів, мобільний телефон «Samsung S ІІІ» ІМЕІ - НОМЕР_3.

Доводи сторони захисту про ненадання своєчасного доступу до речових доказів спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки згідно протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 17.04.2015 підозрювані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_32, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 підтвердили про надання їм повного доступу до матеріалів досудового розслідування, заяв та клопотань в цій частині не мали.

Таким чином, вищевказані показання обвинувачених в частині вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_16 та його вбивства є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з показаннями свідків, а також з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, не суперечать один одному. Вказані докази є належними та допустимими, у зв'язку з чим, суд кладе їх в основу вироку.

Крім того, показання самих обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_25 та ОСОБА_28, а також висновок експерта підтверджують факт придбання, зберігання та перевезення вогнепальної зброї ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також її передачі останнім ОСОБА_5

Показання свідка ОСОБА_33 - ст. слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві є результатом його професійної діяльності, спрямованої на розслідування вчиненого злочину, тому його показання суд присяжних не приймає до уваги та не може покласти в основу обвинувального вироку, оскільки ця особа не повинна допитуватись як свідок вчинення злочину.

Разом з тим, в даному випадку в діях обвинуваченого ОСОБА_4 не вбачається умислу на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_16 з корисливих мотивів, як це зазначено в обвинувальному акті, та ця кваліфікуюча ознака безпідставно висунута в провину обвинуваченому ОСОБА_4

Так, диспозицією ст.115 ч.2 п.6 КК України передбачена відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів.

Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується у формі умислу.

В ході судового розгляду не здобуто доказів про наявність в обвинуваченого ОСОБА_4 умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_16 Адже суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства від убивства з необережності, суд присяжних оцінює не лише керуючись показаннями винного, а й з урахуванням сукупності всіх доказів, в тому числі знарядь вчинення злочину, причин припинення злочинних дій, висновків судово-медичних експертиз про локалізацію і характер тілесних ушкоджень.

Так, допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказували, що прибули в квартиру потерпілого саме з метою вчинення розбійного нападу. Потерпілий реально не сприйняв погрозу застосування ОСОБА_5 пістолета та почав кликати на допомогу. В цей час сусіди почули шум в квартирі потерпілого та постукали в двері. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зв'язали потерпілого, не бажаючи свого викриття. В подальшому для того, щоб потерпілий не міг кричати ОСОБА_4 робив потерпілому, який знаходився на животі, кляп із шарфа та в той час коли ОСОБА_4 робив кляп він зіскочив з роту та перетягнув потерпілому шию. Крім того, обвинувачені вказували, що коли вони покидали квартиру потерпілого, то останній був живий, оскільки вони чули шум від потерпілого, який намагався звільнитися.

Під час проведення слідчих експериментів підозрювані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відтворили обставини вчинення відносно ОСОБА_16 злочину: наглядно демонструючи яким чином, де саме, в якій послідовності ОСОБА_4 наносились удари потерпілому, а в подальшому відбулося викрадення майна потерпілого ОСОБА_16

Крім того, відповідно до висновку експерта № 257 від 06.04.2015 смерть ОСОБА_16 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення шиї петлею (удавлення петлею, зробленої з м'якого чи напівм'якого матеріалу, незадовго (біля 5-8 хвилин) до настання смерті.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» якщо під час розбою чи вимагання було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 4 ст. 187 КК України та ч. 2 ст. 121 або п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Заподіяння потерпілому смерті під час розбою з необережності слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за відповідною частиною ст. 187 КК України та ст. 119 КК України.

Крім того, частина пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме - заволодіння ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 3000 доларів США, планшетом, відеокамерою, двома наручними годинниками, золотим перстнем, жіночою обручкою, жіночою позолоченою каблучкою, судом визнається необґрунтованою, оскільки під час судового розгляду доказів, які б підтверджували факт їх наявності в квартирі на момент подій, які розглядаються, а також їх викрадення судом не здобуто. У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 не міг вказати, яке конкретно майно було викрадене з квартири, він лише припускав, що там могли зберігатися грошові кошти. Від потерпілої ОСОБА_20 також не надійшло до суду будь-яких даних про перелік викраденого майна із зазначенням його вартості.

Отже, суд присяжних приходить до висновку про те, що вина обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доведена в повному обсязі, підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є належними та допустимими.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень .

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані органами досудового розслідування за п.6 ч.2 ст. 115 КК України слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 119 КК України, оскільки ОСОБА_4 вчинив вбивство ОСОБА_16 через необережність.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.3 ст. 187 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, а також незаконно придбав, зберігав та перевіз вогнепальну зброю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст. 396 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України вірно, оскільки він своїми діями вчинив заздалегідь необіцяне приховування злочину шляхом переховування слідів злочину, а також незаконно придбав, зберігав, перевіз та передав ОСОБА_5 вогнепальну зброю.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд присяжних враховує: ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого: раніше згідно ст. 89 КК України не судимий, має середню освіту, не одружений, не працюючий, утриманців немає, за місцем проживання скарг на поведінку обвинуваченого не надходило, на консультативних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також враховує конкретні обставини, спосіб, обстановку вчинених ним злочинів, його відношення до скоєного, обставину, що пом'якшує покарання - повне визнання вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також думку потерпілих, які наполягали на реальній мірі покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов'язана з позбавленням волі та визначена у межах санкцій, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 119 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому майна, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд присяжних враховує: ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким та тяжким злочином, особу обвинуваченого: до кримінальної відповідальності притягується вперше, має вищу освіту, розлучений, не працюючий, утриманців немає, за місцем проживання скарг на поведінку обвинуваченого не надходило, з 2009 року перебуває на консультативному обліку у лікаря-нарколога, у лікаря-психіатра - не перебуває, а також враховує конкретні обставини, спосіб, обстановку вчинених ним злочинів, його відношення до скоєного, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено, а також враховує думку потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов'язана з позбавленням волі та визначена у межах санкцій, передбачених ч. 3 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому майна, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд присяжних враховує: ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості та тяжким злочином, особу обвинуваченого: раніше судимий, вчинив дані злочини в період іспитового строку, має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, однак офіційно суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання скарг на поведінку обвинуваченого не надходило, на консультативних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також враховує конкретні обставини, спосіб, обстановку вчинених ним злочинів, його відношення до скоєного, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - активне сприяння розкриттю злочину, обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, а також враховує думку потерпілих, які наполягали на реальній мірі покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6В можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов'язана з позбавленням волі та визначена у межах санкцій, передбачених ч. 1 ст. 396 та ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Приймаючи до уваги, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10.09.2014 ОСОБА_6 засуджений до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням, іспитовим строком на 3 (три) роки, та в період іспитового строку скоїв новий злочин, суд на підставі ст.71 КК України вважає необхідним призначити йому покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_20 заявлено цивільний позов про відшкодування обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно матеріальної шкоди в розмірі 136 400 (сто тридцять шість тисяч чотириста) гривень, а також про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 800 000 (вісімсот тисяч) гривень в рівних частинах по 400 000 (чотириста тисяч) гривень з кожного, який, на думку суду присяжних підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з вищевикладеного, як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_6 не завдав майнової шкоди цивільному позивачу ОСОБА_20, тому не може бути цивільним відповідачем у відшкодуванні майнової шкоди. У зв'язку з чим, в позовних вимогах про відшкодування матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь цивільного позивача ОСОБА_20 суд присяжних вважає за необхідне відмовити.

Матеріалами даного кримінального провадження підтверджено заволодіння наступним майном потерпілого: грошовими коштами в сумі 140 канадських доларів, документами, виданими на ім'я ОСОБА_16, мобільним телефоном «Samsung S ІІІ» ІМЕІ - НОМЕР_3.

Згідно розписки потерпілий ОСОБА_13 отримав від слідчого грошові кошти в сумі 70 канадських доларів та мобільний телефон «Samsung S ІІІ» ІМЕІ - НОМЕР_3. А також представником потерпілого підтверджено відшкодування матір'ю обвинуваченого ОСОБА_5 матеріальної шкоди потерпілим у сумі орієнтовно 2000-2500 гривень. Тому суд присяжних вважає за необхідне в задоволенні цивільному позову в частині відшкодування матеріальної шкоди -відмовити.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_5 не завдав моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_16 цивільному позивачу ОСОБА_20, тому не може бути цивільним відповідачем у відшкодуванні моральної шкоди. У зв'язку з чим, в позовних вимогах про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь цивільного позивача ОСОБА_20 суд присяжних вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування ОСОБА_20 моральної шкоди суд присяжних, на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а також п. 17-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995, враховує, що така шкода заподіяна злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_4, враховує глибину, характер та обсяг душевних страждань потерпілої ОСОБА_20 як матері, яка втратила свого сина, був порушений нормальний стан її життя, потерпіла вимушена прикладати постійні зусилля для збереження погіршеного стану здоров'я, який склався у неї внаслідок злочинних дій обвинуваченого, а також для відновлення його попереднього стану. При цьому суд присяжних бере до уваги вік, стан здоров'я, соціальний статус обвинуваченого ОСОБА_4, який у повному обсязі визнав заявлений цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, керується принципом розумності і достатності, і вважає, що моральна шкода підлягає до задоволення у розмірі 400 000 гривень, що є достатнім і справедливим.

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд присяжних,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України, за яким призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років із конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 23.01.2015, тобто з моменту його затримання та на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з 23.01.2015 по дату набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, за яким призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 призначити у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 23.01.2015, тобто з моменту його затримання та на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з 23.01.2015 по дату набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396 КК України, за яким призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

- за ч. 1 ст. 396 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

Згідно ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_6 до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання у виді шести місяців за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10.09.2014, остаточно визначивши йому для відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді застави до вступу вироку в законну силу ОСОБА_6 залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили заставу повернути застоводавцю.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з 24.01.2015 до 18.07.2016 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_20 в частині відшкодування ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (солідарно) матеріальної шкоди у сумі 136 400 (сто тридцять шість тисяч чотириста) гривень відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_20 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 400 000 гривень 00 копійок на користь ОСОБА_20 В задоволенні заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави - 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 00 коп. витрат за проведення балістичної експертизи № 233 від 18.03.2015 солідарно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави - 1475 (одну тисячу чотириста сімдесят п'ять) гривень 76 коп. витрат за проведення трасологічної експертизи № 63 від 27.01.2015.

Речові докази по справі:

- пістолет з маркуванням «Екоl Маjоr, Са19mmт Р.А.К, НОМЕР_2», недопалки, змиви речовини бурого кольору; волосся; мікронашарування з рук трупа ОСОБА_18; змиви з кружки на кухні; зрізи нігтів з рук трупа ОСОБА_18; ремень; шарф; шапку; відібрані зразки букальних епітелій; змиви з правої та лівої руки у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які передано на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, знищити;

- металеву коробку з застібкою та малюнком, в якій знаходяться сім-карти операторів ПрАТ «Київстар», ТОВ «Астеліт», блокнот, перепустки на ім'я ОСОБА_16, які передано на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, передати законному володільцеві;

- мобільний телефон «HTC», сумку чорного кольору з банк-карткою «ПриватБанк», ключами та сірниками; пачку з-під цигарок, трудову книжку, кредитну картку, картку лайф, гаманець; 3 гривні; запальничку, пачка з цигарками, банківську картку «ПриватБанку»; банківську картку «Оtpbank»; банківську картку «Укрсиббанк»; сірий напів'язаний светр, які передано на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повернути ОСОБА_4;

- шкатулку; чорний пакет; шкарпетку, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5; флеш-карту, 2 адаптера; ноутбук Dell, портмане з квитанціями з ломбарду, фантики у вигляді 100 доларових купюр, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_5, картки, посвідчення співробітника УБОЗ ГУМВС країни в м. Києві на ім'я ОСОБА_34; куртку; системний блок, які передано на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, повернути ОСОБА_5;

- мобільні телефони «Samsung S ІІІ» ІМЕІ - НОМЕР_3 та «Нокіа», ноутбуки «Asser» та Dell, модем, грошові кошти в сумі 70 канадських доларів, які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_13, залишити у власності останнього.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя: НОВИК В.П.

Суддя: БАНДУРА І.С.

Присяжні: : ГОРОБЕЦЬ А.Л.

ВИСОЦЬКИЙ В.В.

КОНЄВ О.П.