Ухвала суду № 59401114, 02.08.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Потоцького В.П.

суддів Горецької С.О., Марчака В.Я.

при секретарі Сташевському М.Р.

за участю сторін судового провадження:

прокурора Лерко І.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014260000001016 від 14.11.2014 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 «А», Вижницького району Чернівецької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого інженером з експорту продукції у Вижницькому «Держспецлісгосп АПК», не судимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року, яким ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361 КК України, та за його вчинення йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. в дохід держави.

ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361 КК України, та за його вчинення йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. в дохід держави.

Вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.

Провадження №11-кп/794/268/16 Головуючий в І інстанції: Пилипюк І.В.

Категорія: ч. 2 ст.361КК України Суддя - доповідач: Потоцький В.П.

Цивільний позов ПрАТ «Київстар» до ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином на суму 11542,73 грн., цивільний позов ПрАТ «МТС Україна» до ОСОБА_1, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином на суму 4728,85 грн., цивільний позов ПрАТ «МТС Україна» до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином на суму 1749,25 грн. - залишено без розгляду.

У своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду в частині призначення покарання змінити у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361 КК України, і призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням терміном на 1 рік 6 місяців, з покладенням на них окремих обовязків, передбачених п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.

На вказану апеляційну скаргу прокурора від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшло заперечення, в якому він просить залишити апеляційну скаргу прокурора Лерок І.В. без задоволення, а вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року, як законний та обґрунтований, без змін.

Як зазначив суд у своєму вироку, ОСОБА_1 в період часу з 26.06.2015 року 09.07.2015 року за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6«А», смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, та ОСОБА_2 в період часу з 22.07.2015року по 23.07 2015 року, за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, за попередньою змовою між собою, повторно, не будучи субєктами підприємницької діяльності у сфері безпроводового електрозвязку, не будучи операторами телекомунікацій, не маючи ліцензій, виданих НКРЗІ, несанкціонованим способом, за допомогою компютерного обладнання з програмним забезпеченням, незаконно приймали участь в єдиному технологічному процесі по наданню послуг міжнародного телефонного звязку, тобто умисно втручались в роботу телекомунікаційної мережі рухомого (мобільного) звязку ПрАТ «МТС Україна» і ПрАТ «Київстар», спотворюючи оригінальні міжнародні номери мобільних абонентів «які визивають», а саме замість оригінальних міжнародних номерів абонентів мережі мобільного звязку презентувати національні номери абонентів мережі рухомого (мобільного) звязку операторів ПрАТ «МТС Україна» та ПрАТ «Київстар», шляхом використання заздалегідь підшуканих та придбаних сім-карток ПрАТ «МТС Україна» та ПрАТ «Київстар» у єдиному комплексі компютерного обладнання, налаштованого програмним забезпеченням підключеним до всесвітньої мережі Інтернет (ОБМ-комплекс), тим самим спотворювали інформацію щодо визначення вартості здійснюваних міжнародних трафіків голосової телефонії, а також порушували встановлений порядок маршрутизації вхідного міжнародного телефонного трафіку, минаючи міжнародні центри комутації (далі - МЦК) офіційних ліцензованих операторів міжнародного телефонного звязку на території України.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити,

посилаючись на доводи в ній зазначені, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які вважали, що вирок суду, як законний, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану, - без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, на підставі наступного.

Відповідно до статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, то колегія суддів, керуючись ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляційній скарзі.

Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного обвинуваченим покарання за ч.2 ст.361 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю дотримався вимог ст.ст.65-67 КК України, а також ст. 69 КК України.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу кожного з обвинувачених, зокрема те, що ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується позитивно, працює, не одружений, проживає з батьками, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є особою раніше не судимою; ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується позитивно, не одружений, проживає з батьками, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є особою раніше не судимою.

До обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 районний суд відніс: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених районним судом не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання, особи кожного з обвинувачених, районний суд, належним чином умотивувавши своє рішення, прийшов до правильного висновку про можливість призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України, яке не передбачено санкцією ч.2 ст.361 КК України, а саме покарання у виді штрафу.

Таке покарання є реальним, законним, доцільним і достатнім для виправлення обвинувачених, запобігання вчинення ними нових злочинів і відповідатиме меті покарання, передбаченій ст.50 КК України.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин, за попередньою змовою групою осіб, повторно, що відповідно до вимог ст. 67 КК України, є обставинами, що обтяжують покарання, в даному випадку є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ч.4 ст. 67 КК України передбачено, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні

покарання як таку, що його обтяжує.

Що стосується вимог прокурора про зміну вироку районного суду та постановлення нового вироку, то вони є такими, що суперечать нормам процесуального закону, оскільки, у відповідності до ст. 420 КПК України, свій вирок суд апеляційної вправі ухвалити лише у разі скасування вироку суду першої інстанції, про що в апеляційній скарзі прокурор не просив.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засуджених за ч.2 ст.361 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий В.П. Потоцький

Судді С.О. Горецька

ОСОБА_6

Копія згідно з оригіналом:

суддя