Рішення № 59399775, 29.07.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/769/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2016 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі - Корнійчук А.В.

з участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивачки - адвокат а Войтюк Т.Л.

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - адвоката Мазурка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3, прізвище якого у зв'язку з його зміною замінене на ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у серпні 2012 року позичив відповідачу 40000,00 грн., які він зобов'язувався повернути до 30 вересня 2014 року. У вересні 2012 року позичив відповідачу кошти в сумі 45000,00 грн., які ОСОБА_3 зобов'язувався повернути до 28 лютого 2013 року. Також 07.09.2012р. відповідач позичив у нього 85000,00 грн.

24 серпня 2012 року відповідач видав розписку на підтвердження отримання 40000,00 грн. 07 вересня 2012 року видав розписку на підтвердження отримання коштів в сумі 45000,00 грн. Також 07 вересня 2012 року відповідачем була видана розписка на підтвердження отримання коштів в сумі 85000,00 грн.

Згідно домовленості, відповідач мав повернути кошти в сумі 40000,00 грн. до 30 вересня 2014 року, а суму в 45000,00 грн. до 28 лютого 2013 року. У встановлений термін боржник кошти отримані у позику не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання.

По розписці від 07 вересня 2012 року на суму 85000,00 грн. термін повернення коштів не встановлено.

14 січня 2016 року направив відповідачу вимогу про повернення коштів згідно розписки від 07.09.2012 р. на суму 85000,00 грн. Станом на 25 січня 2016 року відповідач коштів не повернув.

Неодноразово звертався до відповідача щодо повернення боргу. Відповідач ОСОБА_3 позики не повертає, уникає зустрічі, на телефонні дзвінки не відповідає, тим самим порушуючи його право на своєчасне повернення тимчасово переданих у власність іншій особі грошових коштів.

Просив стягнути на його користь борг в сумі 325111,10 грн., в тому числі заборгованість за договорами позики 170000,00 грн., 60871,78 грн. збитків від інфляції, 6714,24 грн. 3% річних, 87525,07 грн. процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ, та понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в межах його доводів та просив задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених в запереченнях, які підтримав в судовому засіданні. Так, згідно поданих до суду письмових заперечень зазначив, що по розписці від 24 серпня 2012 року згідно з домовленістю ОСОБА_1 оформив на себе 04.04.2008 року кредит в ПАТ КБ „Приватбанк", а кредитні кошти надав йому у тимчасове користування. За домовленістю з ним, мав погашати вказаний кредит. На підтвердження вказаної домовленості, для забезпечення гарантій позивача, коли виникла прострочена кредитна заборгованість перед банком , коли вів вже попередню роботу по її реструктуризації, написав останньому вказану розписку. Строк повернення останнього платежу по позиці внаслідок вказаної реструктуризації і строк повернення позики по розписці збігаються (30 вересня 2014 року). Заборгованість по вказаному кредитному договору сплачував особисто через термінал, заборгованість по кредиту погашена повністю ним, що підтверджується платіжними документами. В зв'язку з цим, вважає позовні вимоги, які грунтуються на розписці від 24.08.12 року безпідставними.

Що стосується розписки від 07 вересня 2012 року на суму 45 тисяч гривень, то дійсно отримав від позивача кошти в сумі 45 тисяч гривень по якій повернув позивачу 28599 грн., що підтверджується документами про отримання позивачем коштів по вказаній розписці. По розписці на суму 85 тисяч гривень, зазначив, що вказаною розпискою підтвердив той факт, що 08.02.2010 року отримав від позивача кошти в сумі 85 тис.грн. та поповнив ними свій депозитний рахунок в кредитній спілці „Альянс Україна", згідно договору №28-09Р від 12.06.2009 року. Із спливом терміну дії вказаного депозитного договору зобов'язався повернути позивачу вказані кошти. Із умовами депозитного договору ОСОБА_1 був особисто ознайомлений. Це підтверджує той факт, що вказана розписка видана для забезпечення його ж гарантій по поверненню цих коштів. В кредитній спілці „Альянс Україна" на той час можливо було лише розмістити депозит на 13 місяців. ОСОБА_1 сам до цього розміщував там свій депозит. Але, в зв'язку з тим, що кошти йому потрібно було зняти з депозитного рахунку приблизно за півроку, попросив його, щоб він розмістив його кошти на своєму депозитному рахунку в кредитній спілці.

Строк дії вказаного депозитного договору закінчився 12 липня 2010 року. В зв'язку з цим, просив застосувати до вказаних правовідносин, передбачену ст.257 ЦК України, позовну давність тривалістю три роки і відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів по розписці від 07 вересня 2012 року на суму 85 тис. гривень.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до наступних висновків.

Розпискою, виданою ОСОБА_3 підтверджується, що він взяв у ОСОБА_1 в тимчасове користування кошти в сумі 40000,00 грн., які зобов'язався повернути до 30.09.2014 р.

Розпискою, виданою ОСОБА_3 підтверджується, що він взяв у ОСОБА_1 в тимчасове користування кошти в сумі 45000,00 грн., які зобов'язався повернути до 28.02.2013р.

07.09.2012р. ОСОБА_3 дав ОСОБА_1 розписку про отримання у нього грошей 08.02.2010р. в сумі 85000,00 грн. для поповнення депозитного рахунку в КС «Альянс Україна» за договором №28-09Р від 12.06.2009р. за умови закінчення договору їх повернути.

14.01.2016р. ОСОБА_1 направив ОСОБА_3 вимогу про повернення боргу в сумі 85000,00 грн., яку як встановлено судом відповідач отримав.

Відповідно до вимог ст.545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. З наведеного випливає, що кредитор в даному випадку повинен видати розписку лише на вимогу боржника. Якщо такої вимоги від боржника не надійшло, зазначений обов'язок у кредитора не наступає. Тому для боржника важливо документально підтвердити факт виконання свого зобов'язання.

Судом встановлено, що всі оригінали розписок знаходяться в ОСОБА_1 та були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до зазначеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пред'явлені суду і оглянуті квитанції про внесення коштів, записи на простих аркушах з блокноту суд до уваги не приймає як доказ погашення боргу ОСОБА_3 по розписках від 24.08.2012р., 07.09.2012р. , так як вони не містять жодного посилання на відшкодування боргу по зазначених боргових зобов'язаннях. Крім того, боргові розписки в оригіналі знаходяться у ОСОБА_1, а в разі повернення боргу вони повертаються боржнику.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що борг ОСОБА_1 ОСОБА_3 не повернуто та підлягає до стягнення за рішенням суду.

Суд прийшов до висновку, що за рішенням суду підлягає до стягнення 150 710 (сто п'ятдесят тисяч сімсот десять) грн.. 21 коп. станом на 20.04.2016р. з розрахунку:

-40 000,00 грн. заборгованість за зобов'язанням + 22528,06 грн. витрати від інфляції + 1867,40 грн. = 64395,46 грн. (по розписці від 24.08.2012р.).

-45 000,00 грн. заборгованість за зобов'язанням + 37068,72 грн. витрати від інфляції + 4246,03 грн. = 86314,75 грн. (по розписці від 07.09.2012р.).

-64395,46 грн.+ 86314,75 грн.= 150 710,21 грн.

Оригінали розписок долучити до матеріалів справи.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, судом встановлено, що кошти в сумі 85 000,00 грн. ОСОБА_3 (ОСОБА_3) взяв у ОСОБА_1 08.02.2010р., про що дав розписку 07.09.2012р..

Встановлено, що договір депозиту № 28-09Р від 12.06.2009р. про залучення внеску члена КС на депозитний рахунок укладений з КС «Альянс Україна» та ОСОБА_3 строком дії до 12.07.2010р. Оскільки, кошти згідно розписки на 85 000,00грн. були отримані під умову дії договору депозиту, який закінчився 12.07.2010р., строк повернення позики є 12.07.2010р., тому строк повернення позики є саме 12.07.2010р.

Доказів повернення коштів за даною позикою судом не встановлено.

Суд прийшов до висновку, що позивач погоджуючись на умову повернення позики на час дії договору депозиту, знав строк закінчення його дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 25.01.2016р., тобто за межами строку позовної давності.

Поважними причинами пропуску строку позовної давності є об'єктивні та суб'єктивні причини, які перешкоджали позивачу в межах строку позовної давності звернутися до суду з позовом про стягнення боргу. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду, судом не встановлено.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення боргу по розписці від 07.09.2012р. до задоволення не підлягає у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Судові витрати, сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн. підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача, а судовий збір в сумі 955 (дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп. в прибуток державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 82, 88, 212-215, 217, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 150 710 (сто п'ятдесят тисяч сімсот десять) грн.. 21 коп. та судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити за пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 955 (дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп. в прибуток державного бюджету.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.В.Панас