Рішення № 59392941, 26.07.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8578/15-ц

Провадження № 2/361/591/16

26.07.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шинкаря А.О.,

при секретарі Брейкіній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначає, що 01 серпня 2014 року передав ОСОБА_2 в борг 1000 доларів США, які останній зобовязався повернути до 21 серпня 2014 року, про що надав письмову розписку.

Посилаючись на те, що відповідач до цього часу борг не повернув, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі еквівалентному 1000 доларів США на день винесення рішення.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що гроші відповідач не отримував, а під боргову розписку йому відпустили товар, оскільки на момент його отримання були заблоковані рахунки компанії.

Крім того, ОСОБА_2 предявив зустрічний позов про визнання договору позики недійсним, у якому зазначає, що розписку ним було написано під впливом обману зі сторони працівників компанії «ЮГ-Контракт», які вимагали написати таку розписку в обмін на отримання товару, а фактично ніяких коштів він не отримував, тому просить визнати недійсним на підставі ст. 230 ЦК України договір позики, укладений 01.08.2014 року між ним та ОСОБА_1

У судовому засіданні позивачч за зустрічним позовом та його представник підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач за зустрічним позовом та його представник у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно письмової розписки від 01 серпня 2014 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у позику готівкові кошти в розмірі 1000 доларів США на строк 21 день (до 21.08.2014 року) з моменту її отримання.

Зі змісту вказаної розписки вбачається, що наявність оригіналу даної розписки у позикодавця посвідчує факт отримання позичальником готівкових коштів у відповідності до даної розписки

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості , ніж установлено договором. ( ч. 1 ст. 1051 ЦК України).

При цьому за змістом частини другої статті 1051 ЦК України, при укладені договору позики в письмовій формі ( крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмистної домовленості представника позичальника з позивачем, або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може грунтуватись на поясненях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами ( ч. 2 ст. 58, ст.59 ЦПК).

Згідно із частиною 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.

З огляду на наведене суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу є обґрунтованими та доведеними належними доказами, а тому суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 24787,74 грн, що еквівалентно 1000 доларів США за курсом НБУ станом на 26.07.2016 року.

При цьому суд враховує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження безгрошовості позики.

Що стосується зустрічного позову, то суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 та 3ст. 215 ЦК України,підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У статті 229 ЦК України визначено обставини, що мають істотне значення, а саме: щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У пункті 20 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам розяснено,що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З огляду на наведене та враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів на підтвердження обставин, що оспорюваний договір вчинений під впливом обману, що є його обовязком відповідно до ст. 60 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 230, 526, 611, 1046 1051 ЦК України, ст..ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,-,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 24787 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 74 копійки, а також 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок за сплачений судовий збір.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: А. О. Шинкар