Постанова № 59391940, 02.08.2016, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 1-кп/325/108/2016

325/266/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Васильцової Г.А., суддів Діоби Г.О., Пантилус О.П. секретаря Міняйло О.П., за участю прокурора Широкова М.О., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 в режимі відеоконференції із Маріупольським слідчим ізолятором управління ДПтС України в Донецькій області, в ході проведення в приміщенні Приазовського районного суду в смт. Приазовське Запорізької області підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №22015050000000399 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в м. Таганрог Ростовської області РФ, із середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, зареєстрованого і проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого; 10.10.2012 року Кіровським районним судом м. Макіївка Донецької області за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 1020 гривень,

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

29.06.2016 року до Приазовського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015050000000399 відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 263 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловив думку про необхідність призначення відкритого судового розгляду кримінального провадження в зв'язку з відсутністю підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не перестали існувати, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, може переховуватись від суду, вчинити інший злочин.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що не має підстав для призначення кримінального провадження до судового розгляду, оскільки недоліки в обвинувальному акті усунуті не були. Щодо продовження строку тримання під вартою залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду та продовження йому строку тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали обвинувального акту, реєстр матеріалів досудового розслідування та інші, додані до нього документи, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для застосування вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України до обвинувального акту та повернення його прокурору, оскільки він не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та в установлених цим Кодексом випадках, - потерпілого.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За положеннями п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Тобто, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення повинні бути викладені в однозначно зрозумілій формі і відповідати положенням діючого законодавства.

Даний обвинувальний акт складений без належного дотримання положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тому що фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, їх правова кваліфікація та формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті неоднозначно, неконкретно та без дотримання положень діючого кримінального законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Аналіз положень ст. 437 КК України свідчить про те, що ведення агресивних воєнних дій можливе після того, як агресивна війна чи воєнний конфлікт вже розв'язані.

Викладені в обвинувальному акті фактичні обставини (а.с. 6) з приводу ведення ОСОБА_2 агресивних воєнних дій свідчать про те, що вчинення зазначеного кримінального правопорушення він розпочав з початку серпня 2014 року.

Як зазначено в обвинувальному акті (а.с. 8), упродовж 2013 року невстановлені на той час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, на території Російської Федерації вступили у злочинну змову та домовились про здійснення протиправних умисних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Досягти вказаної мети вирішили шляхом ведення агресивних воєнних дій проти України.

Зазначені в обвинувальному акті невстановлені представники влади Російської Федерації, за попередньою змовою групою осіб, спланували, підготували, розв'язали і почали ведення агресивних воєнних дій проти України, шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України - Автономну Республіку Крим і м. Севастополь.

При цьому в обвинувальному акті не зазначено, коли саме були розпочаті агресивні воєнні дії на території України у веденні яких обвинувачується ОСОБА_2, тому враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у веденні агресивних воєнних дій за попередньою змовою групою осіб, в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини з приводу його домовленості про ведення цих дій з іншими особами у період до розв'язання агресивної війни чи воєнного конфлікту, з огляду на положення ч. 2 ст. 28 КК України.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що кримінальне правопорушення (злочин) передбачений ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України (а.с. 10), ОСОБА_3 вчинив з корисливих мотивів, при цьому в обвинувальному акті не зазначено. яку саме майнову вигоду від участі в ведення агресивних воєнних дій мав ОСОБА_2, чи отримав він у будь-якому вигляді цю майнову вигоду, від кого, у якому розмірі тощо.

Обставини щодо кримінального правопорушення в обвинувальному акті викладені суперечливо та у спосіб, який унеможливлює розуміння початку часу його вчинення. Так в обвинувальному акті на ар. 4, при викладені обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України зазначено, що на початку серпня 2014 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3, перебуваючи у будівлі Управління СБ України в Донецькій області в м. Донецьк, вул. Щорса, 62, за власним бажанням вступив до складу незаконного збройного формування батальйону «Оплот» терористичної організації «Донецька народна республіка», де протягом вересня 2014 року пройшов навчання з поводженням зі стрілецької зброї на території військової частини, розташованої в м. Донецьк та на території військової бази, розташованої поблизу м. Ростов-на-Дону РФ….

При цьому в обвинувальному акті на арк.. 10-11, при викладені обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України зазначено, що на початку серпня 2014 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3, будучи учасником незаконного збройного формування батальйону «Оплот», діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими членами терористичної організації «ДНР», виконуючи злочинні вказівки невстановлених органом досудового розслідування керівників терористичної організації «ДНР», пройшов навчання з поводженням зі стрілецької зброї на території м. Донецьк та на території військової бази розташованої поблизу м. Ростов-на-Дону РФ…

Таким чином мають місце суттєві протиріччя в датах скоєння ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України та ч. 1 ст. 258-3 КК України, що є грубим порушенням ст. ст. 91,92 КПК України і позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість обвинувачення.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме (а.с. 13) в перших числах серпня 2015 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3, знаходячись в одній із будівель, яку займали учасники терористичної організації ДНР, на території с. Григорівка Тельманівського району Донецької області, діючи умисно, без відповідного дозволу безоплатно придбав шляхом безоплатного отримання від невстановленого органом досудового розслідування учасника не передбачених законом збройних формувань терористичної організації ДНР ручний кулемет Калашникова (РПК 74) калібру 5,45 мм та 30 патронів калібру 5,45х39 мм.

При цьому, як зазначено в обвинувальному акті (а.с. 4) вже на початку серпня 2014 року, після проведення навчання ОСОБА_3 обрав зброю типу ручний кулемет системи Калашникова, для подальшого ведення військових дій, а в середині лютого 2015 року (а.с. 5, 12), ОСОБА_3 брав активну участь у бойових діях на боці терористичної організації «ДНР» шляхом здійснення пострілів зі зброї, а саме ручного кулемета системи Калашникова.

Також слід зазначити, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 220150050000000399 за обвинуваченням ОСОБА_3 за. ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 263 КК України, ухвалою колегії Приазовського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2016 року був повернутий прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначена ухвала була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року. У своїй ухвалі апеляційний суд Запорізької області зазначив, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 своїми умисними діями приймав участь у веденні агресивних воєнних дій за попередньою змовою групою осіб, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 КК України, але ч. 2 ст. 437 КК України передбачена відповідальність за ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

Згідно з частиною четвертою стаття 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з обвинувального акту, який надійшов до Приазовського районного суду Запорізької області 29 червня 2016 року за кримінальним провадженням № 220150050000000399 за обвинуваченням ОСОБА_3, останній обвинувачується зокрема в прийнятті участі у веденні агресивних воєнних дій за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, але ч. 2 ст. 437 КК України передбачена відповідальність за ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

Вивчення обвинувального акту, який після його повернення Приазовським районним судом 19 квітня 2016 року, знов був направлений прокурором до цього ж суду, дає підстави вважати, що всупереч ст.124 Конституції України, вимоги ухвали Приазовського районного суду від 19.04.2016 року та ухвали апеляційного суду від 07 червня 2016 року, органом досудового розслідування виконані не були, а саме, не усунуті протиріччя в датах скоєння ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, невідповідність обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.28, ч.2 ст.437 КК України зазначеним в обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального правопорушення, в тому числі щодо скоєння дій за попередньою змовою групою осіб, відсутність викладення в обвинувальному акті обставин вчинення обвинуваченим саме активних дій.

Крім того, згідно за обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується в участі в терористичній організації з 05 червня 2014 року та за змістом викладених в обвинувальному акті обставин, здійснював охорону військових об'єктів, захоплених членами організації "ДНР", але в цій частині обвинувачення не зазначено, за допомогою якої саме зброї він вчиняв ці незаконні дії.

Таким чином, всупереч вимогам ст.124 Конституції України органом досудового розслідування не усунуті ті недоліки обвинувального акту, на які вказував суд в ухвалах від 19 квітня та 07 червня 2016 року.

Відсутність формулювання обвинувачення у відповідності до норм КК України є порушенням права обвинуваченого на захист, оскільки він позбавлений можливості належного захисту від невизначеного обвинувачення, що є підставою згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України для повернення обвинувального акту для усунення зазначених порушень КПК України.

За таких обставин суд вважає необхідним повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до переконання про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_3 під вартою.

Обвинуваченому інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 437 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, він не одружений, офіційно ніде не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на підконтрольній владі території не має міцних соціальних та родинних зв'язків, оскільки зареєстрований та до затримання проживав в м. Макіївка Донецької області.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 з метою ухилення від можливого покарання за злочини, які йому інкримінуються, може перебувати на території, яка тимчасово не контролюється українською владою в зоні провадження анти терористичної операції, чим буде переховуватись від суду і перешкоджати розгляду кримінального провадження, а також може продовжити там злочинну діяльність, тобто про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, колегія наголошує, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави, відповідно до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України, не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ст. 258-3 КК України.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 315, 331, 370, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015050000000399 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України, повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою на 60 днів - до 30 вересня 2016 року включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Г.А. Васильцова

Суддя Г.О. Діоба

Суддя О.П. Пантилус