Ухвала суду № 59387393, 28.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/265/15-ц Провадження № 22-ц/772/2443/2016Головуючий в суді першої інстанції Карпінська Ю. Ф.Категорія 27Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого - Луценка В.В.,

суддів - Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.,

при секретарі - Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та позовом ОСОБА_2, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницької районної прокуратури Вінницької області, Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, приватного нотаріуса Вінницького районного управління юстиції Марунько Ольга Григорівна, про визнання іпотечного договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.10.2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIH0GK02021070, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 78731,00 доларів США. В забезпечення виконання умов кредитного договору 30.10.2006 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого остання надала Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку, загальною площею 0,1655га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язань у неї утворилась заборгованість на загальну суму 183237,53 доларів США, що за курсом НБУ від 26.11.2014 року становить 2743065,82 грн. та складається з: 62879,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 40832,03 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8320,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 71206,07 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Враховуючи наведене ПАТ КБ «ПриватБанк» просило звернути стягнення на вказану вище земельну ділянку шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, зі встановленням початкової ціни земельної ділянки на рівні не нижчому 173021,00 гривень.

У вересні 2015 року ОСОБА_2, як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3, звернулась в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницької районної прокуратури Вінницької області, Служби у справах дітей Вінницької РДА, приватного нотаріуса Вінницького РУЮ Марунько О.Г., про визнання іпотечного договору недійсним.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що вона з 18.10.1998 року перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_5 та має від шлюбу неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Для створення належних умов для проживання та виховання доньки подружжя вирішило придбати будинок за адресою АДРЕСА_1. Оскільки коштів на придбання будинку невистачало 27.10.2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №VIH0GK02021070, а 30.10.2006 року договір іпотеки. ОСОБА_2 зазначає, що договір іпотеки був укладений сторонами та посвідчений нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства, без відповідного на це дозволу органу опіки та піклування. Передання будинку в іпотеку, який є єдиним житлом, унеможливило користування цим нерухомим майном неповнолітньою ОСОБА_3

На підставі наведеного ОСОБА_2 просила суд визнати право на проживання неповнолітньої ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1, з моменту укладення 30.10.2006 року договору купівлі-продажу зазначеного житлового будинку та земельної ділянки; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 30.10.2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу, Марунько О.Г.; скасувати заборону відчуження зазначеної земельної ділянки і житлового будинку з прибудовами та спорудами, накладену 30.10.2006 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.11.2015 року зазначені позовні заяви об'єднанні в одне провадження.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 183237 доларів 53 центи США, що за курсом НБУ від 26.11.2014 року становить 2743065 гривень 82 копійок, яка складається з: 62879,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 40832,03 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8320,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 71206,07 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору від 30.10.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,1655 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права на продаж предмета вказаної земельної ділянки будь-якій особі-покупцеві, встановивши початкову ціну земельної ділянки на рівні, не нижчому 173021 гривні.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено.

В позові ОСОБА_2, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3, до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Вінницька районна прокуратура Вінницької області, Служба у справах дітей Вінницької РДА, приватний нотаріус Вінницького РУЮ Марунько О.Г., про визнання іпотечного договору недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2оскаржує його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, а тому просила його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Заслухавши доповідача, пояснення та заперечення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 27.10.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIH0GK02021070, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 78731,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.10.2026 року включно (т.1, а.с.14-15).

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 30.10.2006 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: цілий житловий будинок з прибудовою та спорудами, загальною площею 258,70 кв.м, житловою площею 103,20 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 30.10.2006 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г. за реєстровим №1284, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №1677504, а також в іпотеку передано земельну ділянку загальною площею 0,1655 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, яка розташована в АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.10.2006 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г. за реєстровим №1284, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №1677022 (т.1, а.с.190-192).

Зобов`язання по кредитному договору ОСОБА_2 належним чином не виконувала, в зв`язку з чим, враховуючи умови даного договору про несвоєчасне виконання зобов'язань, станом на 26.11.2014 року остання допустила заборгованість перед Банком, яка становить 183237,53 доларів США, що за курсом НБУ від 26.11.2014 року (а.с.10) становить 2743065,82 грн. та складається з: 62879,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 40832,03 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 8320,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 71206,07 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується відповідним розрахунком (т.1 а.с.6-9).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18.02.2011 року по цивільній справі №2-34/11 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 555533,22 грн.; звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

З копії постанови ВДВС Вінницького РУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві по ВП №33288116 від 18.12.2012 року з виконання виконавчого листа №2-34, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області 12.03.2011 року, вбачається, що для задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 258,70 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 (т.2, а.с.114).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22.07.2013 року по цивільній справі №128/329/13-ц виселено ОСОБА_2, ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_3 з зазначеного будинку, однак, ДВС Вінницького РУЮ, у зв'язку з відмовою у наданні дозволу на виселення службою у справах дітей, не виселило неповнолітню ОСОБА_3 з будинку.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.06.2015 року по цивільній справі №128/329/13-ц повторно виселено ОСОБА_2, ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_3 з житлового будинку в АДРЕСА_1 (т.1, а.с.193-194).

Згідно ч.1, 3 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Частиною 6 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-3005цс15, при вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», необхідно в кожному конкретному випадку: 1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; 2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; 3) з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі ст.32 ЦК України, ст.177 СК України та ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Згідно ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У відповідності до ст.3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Отже, за загальним правилом місцем проживання неповнолітньої особи є місце проживання її батьків, одного з них, з ким вона проживає. Підставою для виникнення в неповнолітнього права користування жилим приміщенням, яким користується один із його батьків, є вселення неповнолітнього до такого жилого приміщення.

Відповідно до копії довідки №730, виданої виконкомом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області за серпень 2006 року, за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_6, ніхто не зареєстрований та не проживає; заборгованості по сплаті комунальних послуг немає (т.2 а.с.127).

З копії паспорта ОСОБА_2, вбачається, що на момент укладення іпотечного договору вона з 23.07.1996 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т.2, а.с.124). Крім того, ОСОБА_2 була взята на облік платника податків у Державній податковій інспекції м. Вінниця за зазначеною адресою проживання 22.01.2004 року за №830, що підтверджується копією довідки №117 від 22.01.2004 року (т.2, а.с.126).

В анкеті-заяві, яку заповнювала ОСОБА_2 23.10.2006 року, вказала про себе певну інформацію, а саме: крім іншого, що вона та її чоловік ОСОБА_5 зареєстровані і проживають в АДРЕСА_2; мають 1 дитину, але вік її не зазначено (т.2 а.с.128).

Під час укладення спірного іпотечного договору та посвідчення його нотаріусом, останнім було перевірено факт відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, який був предметом іпотеки, про що свідчить довідка №843 від 24.10.2006 року, видана Лука-Мелешківською сільською радою Вінницького району Вінницької області (т.2, а.с.64).

З паспорту ОСОБА_2 вбачається, що вона зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_1 02.10.2009 року (т.1, а.с.20 зі звороту).

З наведеного вбачається, що на момент укладення іпотечного договору 30.10.2006 року неповнолітня ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за місцем реєстрації своєї матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.

Судова колегія погоджується з висновками про неналежність наданих ОСОБА_2 доказів (копією розрахункової книжки з оплати за природний газ, копією абонентської книжки по розрахунку за електроенергію, лист головного інженера Вінницького управління газового господарства, тощо) фактичного проживання по АДРЕСА_1, оскільки вони не доводять факту проживання ОСОБА_2 в будинку за вищезазначеною адресою саме з серпня 2006 року.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 з метою отримання кредиту свідомо і умисно не повідомила працівників банку, приватного нотаріуса про наявність у неї неповнолітньої дитини на момент укладення іпотечного договору, а також не зверталась в Орган опіки і піклування для отримання відповідного дозволу, відповідає обставинам справи.

Отже, неповнолітня ОСОБА_3 не мала і не має права власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1, вона набула лише право користування житлом, як член сім`ї власника, а тому укладення іпотечного договору не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права неповнолітньої ОСОБА_3 на користування житлом за вказаною адресою.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, як законного представника ОСОБА_3

Статтею 589 ЦК України визначені правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Незважаючи на наявність рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, остання до цього часу кредитну заборгованість перед Банком не погасила.

Згідно ч.2 ст.589 ЦК України та ст.7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв. які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Частиною 2 статті 590 ЦК України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на обставинах та матеріалах справи, відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Суддя-доповідач: __ Луценко В.В.

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ Береговий О.Ю.