Рішення № 59385213, 02.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4683/16 Справа № 201/13671/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року

02 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради, Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради, ДУ Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що з раннього дитинства вона хворіє низкою хронічних захворювань. З того часу перебуває на диспансерному обліку у лікарів ревматолога та кардіолога. Пізніше було встановлено інші захворювання, що призвело до того факту, що з 02.03.1995 року по 01.04.1998 року їй було встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням. Певний період часу вона мешкала в Російській Федерації, тому не мала можливості повторно проходити комісію на предмет продовження їй другої групи. Після повернення в Україну їй 29.12.2002 року було встановлено третю групу інвалідності, загальне захворювання, строком на один рік. Також ця група була продовжена в 2003 та 2004 роках. 20.10.2005 року на спільному засіданні кардіологічної МСЕК №2 та обласної МСЕК №2 їй було встановлено другу групу інвалідності з дитинства строком на один рік. В подальшому вказана група інвалідності продовжувалась до 2011 року. 17.10.2011 року обласна МСЕК №3 на підставі рекомендацій, наданих ДУ Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України винесла рішення про встановлення їй третьої групи інвалідності, причиною ж інвалідності було зазначено загальне захворювання. При цьому не було прийнято до уваги діагнозів, встановлених травматологом та невропатологом. З цього часу вона просила відповідачів привести свої рішення у відповідність її стану здоровя, неодноразово перебувала на лікуванні у стаціонарах. Лише 16.10.2014 року, після численних скарг і звернень до органів влади, їй знову було встановлено другу групу інвалідності «з дитинства загальне захворювання опорно-рухового апарату». Група була встановлена безстроково. Позивач вважала, що незаконна та протиправна бездіяльність відповідачів, спричини їй моральні страждання. Представники відповідачів постійно виражали до позивача зневагу, принизливо дорікали тим, що вона вигадує собі хвороби, щоб бути інвалідом, аби не працювати, приймали рішення про невідповідну групу інвалідності. Шкоду, заподіяну відповідачами, позивач оцінила в десять мінімальних заробітних плат, яку просила стягнути з кожного відповідача (а.с.1-8).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради щодо встановлення ОСОБА_2 протягом 2013 року другої групи інвалідності загального захворювання.

Суд стягнув з КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Суд стягнув з КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив (а.с.98-101).

Не погодившись зі вказаним рішенням суду, КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог позивача та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.104-111).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з раннього дитинства позивач перебуває на диспансерному обліку у лікарів ревматолога та кардіолога. Пізніше було встановлено інші захворювання, що призвело до того факту, що з 02.03.1995 року по 01.04.1998 року їй було встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням. Певний період часу вона мешкала в Російській Федерації, тому не мала можливості повторно проходити комісію на предмет продовження їй другої групи. Після повернення в Україну їй 29.12.2002 року було встановлено третю групу інвалідності, загальне захворювання, строком на один рік. Також ця група була продовжена в 2003 та 2004 роках. 20.10.2005 року на спільному засіданні кардіологічної МСЕК №2 та обласної МСЕК №2 їй було встановлено другу групу інвалідності з дитинства строком на один рік. В подальшому вказана група інвалідності продовжувалась до 2011 року. 17.10.2011 року обласна МСЕК №3 на підставі рекомендацій, наданих ДУ Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України винесла рішення про встановлення їй третьої групи інвалідності, причиною ж інвалідності було зазначено загальне захворювання. 16.10.2014 року, їй знову було встановлено другу групу інвалідності «з дитинства загальне захворювання опорно-рухового апарату». Група була встановлена безстроково.

Ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльність КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради щодо встановлення ОСОБА_2 протягом 2013 року другої групи інвалідності загального захворювання та стягнення у звязку з цим моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, враховуючи наступне.

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначаються медико- соціальними експертними комісіями у відповідності до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317,з урахуванням внесених змін.

Судом в оскаржуваному рішенні не зазначено та не підтверджено відповідними доказами, в чому саме полягала бездіяльність відповідача.

Крім того, в разі незгоди з рішенням медико-соціальної експертної комісії кожний громадянин має можливість оскаржити її рішення, що також регламентується вищезазначеним Положенням.

Позивач ОСОБА_2 не надано доказів того, що вона зверталась з відповідним позовом щодо оскарження рішень МСЕК, у звязку з чим вона не позбавлена звернутись з таким позовом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції на підставі п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: