Рішення № 59381435, 28.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016Справа №910/29733/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

треті особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, 2) Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Волянський В.І.;

від відповідача: Кошлій Р.В;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (далі - позивач або ТОВ "Фудмережа") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (далі - відповідач або ПАТ "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ") про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2104 від 20.04.2015, за договором застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 4870 від 14.09.2011 таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Пукшин Л.Г.) від 10.02.2016 у справі № 910/29733/15 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано виконавчий напис, вчинений 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2104 на договорі застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим в реєстрі за №4870 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46; ідентифікаційний код 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код: 36387233) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (колегія суддів: головуючий суддя Куксов В.В, суддя Гончаров С.А., суддя Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/29733/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 (колегія суддів: головуючий суддя Кочерова Н., суддя Акулова Н., суддя Владимиренко С.) рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 у справі № 910/29733/15 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

21.06.2016 матеріали справи № 910/29733/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 справу № 910/29733/15 прийнято до провадження суддею Бондарчук В.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 11.07.2016.

30.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання, у якому просить суд здійснювати фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

08.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

11.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача надав ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2016, а також заяву, в якій просить суд скасувати вжиті заходи забезпечення позову, мотивуючи тим, що позивач зловживає своїми процесуальними правами.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

27.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що матеріали справи не містять доказів реєстрації ПАТ "СБЕРБАНК" в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 4870 до початку процедури звернення стягнення.

При цьому, реєстрація відомостей в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження має відбуватися одночасно з надсиланням повідомлення ТОВ «Фудмережа» про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та передувати в часі реалізації ПАТ "СБЕРБАНК", як обтяжувача, права на задоволення своїх вимог шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусу.

28.07.2016 через загальний відділ діловодства представник відповідача подав письмові пояснення.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак про дату, час та місце розгляду справи, були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.07.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ", після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (далі - позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 115-Н/11/29/КЛ, умовами якого передбачено, що банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, надає позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.5. договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірі та у терміни, зазначені в ст. 8 даного договору, і виконувати інші умови даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, ліміт кредитної лінії складає:

Період дії ліміту кредитної лінії з 14.09.2011 по 07.12.2012 - 120 133 980, 00 грн., з 08.12.2012 по 08.12.2015 - 8 010, 00 грн.

Згідно п. 1.5. договору, кредит надається на поповнення обігових коштів позичальника, придбання основних засобів.

Позичальник зобов'язується використовувати кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним у цьому пункті договору, а також в будь-якому випадку не може використовувати надані йому за цим договором кошти на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.

Так, 14.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (далі - заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ", (далі - заставодержатель) укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за №4870, умовами якого передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (боржник), які випливають із договору про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011, укладеного між заставодержателем та боржником, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії (надалі - Основний договір), які (зобов'язання) зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу майно, зазначене в п. 3.1 цього договору.

За змістом п. 2.1 договору застави, в редакції договору про внесення змін №1 до договору застави від 07.03.2013, у відповідності до цього договору забезпечуються заставою наступні зобов'язання боржника, які випливають з основного договору та можуть виникнути в майбутньому за основним договором, зокрема, але не обмежуючись - зобов'язання за основним договором повернути заставодержателю кредит, наданий в гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 08.12.2015 за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 29 186 387, 69 доларів США з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк/и який/і зазначений/ються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором достроково.

У відповідності до п. 3.1 договору застави, предметом застави за цим договором є - основні засоби торгівельне обладнання, яке належить заставодавцю на праві власності. Предмет застави, що передається в момент підписання цього договору в заставу заставодержателю перелічений в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.2 договору застави, в редакції договору про внесення змін №1 до договору застави від 07.03.2013, за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави складає 2 963 976, 35 грн.

Даний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту виконання усіх зобов'язань за основними договорами (п. 9.1. договору).

Додатком № 1 до договору застави, в редакції договору про внесення змін №1 до договору застави від 07.03.2013, сторонами визначено перелік предмету застави.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» своїх зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011, відповідачем в порядку п. 8.3. договору № 115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011 було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" повідомлення-вимоги №172/4/28-2 від 08.01.2015, в яких банк повідомив, що станом на 08.01.2015 за кредитним договором обліковується прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 13 345 286, 60 доларів США, у зв'язку з чим вимагав протягом 30 днів з дня отримання зазначеної вимоги сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором у сумі 13 345 286, 60 доларів США та повідомив про те, що у випадку невиконання даної вимоги ним буде звернуто стягнення на предмет застави за договором застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, які отримані ТОВ «Фудмаркет» та ТОВ "Фудмережа" 09.01.2015, що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень за штрих кодовим ідентифікатором: 0103027451059 та 0103027451067 відповідно.

Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" звернулося до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни із заявою про вчинення виконавчого напису № 3711/4/28-2 від 17.04.2015, в якій просив нотаріуса вчинити виконавчий напис на копії договору застави від 14.09.2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за № 4870, про звернення стягнення на майно у відповідності з переліком, зазначеним в договорі про внесення змін № 1 до договору застави, посвідченого 14.09.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за № 4870. Стягнути за рахунок переданого в заставу майна на користь Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» частину заборгованості за кредитом в розмірі 13 345 286, 60 доларів США 0 прострочена заборгованість з повернення кредиту. Строк за який провадиться стягнення - з 09.05.2014 року по 26.12.2014 року.

20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. на підставі заяви банку №3711/4/28-2 від 17.04.2015 та договору застави був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2104, відповідно до якого пропонувалось звернути стягнення на майно у відповідності з переліком, зазначеним в Договорі про внесення змін №1 до Договору застави, що належить ТОВ "Фудмережа", в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фудмаркет" перед Банком згідно договору про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011, загальна сума якої станом на 08.01.2015 становить 13 345 286,60 доларів США - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів, що утворилась за період з 09.05.2014 по 26.12.2014.

Так, 16.10.2015 філією Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в місті Києві та Київській області в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення на предмет застави, передбачений договором застави від 14.09.2011.

04.11.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою Іваном Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 492758722 з примусового виконання виконавчого напису № 2104 виданого 20.04.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" перед Публічним акціонерним товариством "СБЕРБАНК" є безспірними та відповідно вчиняти спірний виконавчий напис.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що за період з 09.05.2014 по 26.12.2014 відповідачем було нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" заборгованість з повернення суми кредиту за основним договором у загальному розмірі 13 345 286, 60 доларів США.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про заставу»).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу", реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Положеннями ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери; реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: зміст порушення, вчиненого боржником; загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; опис предмета забезпечувального обтяження; посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

За змістом ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

З огляду на викладені положення вбачається, що повідомлення заставодержателя про порушення забезпеченого зобов'язання має в обов'язковому порядку містити опис предмета обтяження, а його направленню має передувати реєстрація в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, адже саме з моменту вчинення даної реєстрації звернення стягнення в силу приписів Закону відраховується 30-ти денний строк на виконання вимог заставодержателя.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи повідомлення-вимоги №172/4/28-2 від 08.01.2015 вбачається, що відповідачем не було відображено в ньому опис предмета забезпечувального обтяження, при цьому, з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №48097935 від 16.10.2015 вбачається, що відомості про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави було внесено до Державного реєстру лише 16.10.2015.

Тобто, на момент звернення відповідача із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. про вчинення виконавчого напису строк виконання позивачем вимог щодо погашення спірної заборгованості не настав, адже такий строк в силу приписів ст.ст. 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обчислюється саме з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Таким чином, відповідачем не було дотримано визначеної ст.ст. 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" процедури звернення стягнення на предмет застави за Договором застави в позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно п.п. 1.1., 1.2., 3.2. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Положеннями п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, суд відзначає, що безспірною заборгованістю боржника є такий визначений розмір, з яким останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Так, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» перед банком за договором про відкриття кредитної лінії № 115-Н/11/29КЛ від 14.09.2011, відповідно до якого загальна сума заборгованості позичальника перед банком (станом на 17.04.2015) за кредитною лінією (сума кредиту) становить - 13 345 286, 60 дол. США, а також виписки по особовому рахунку.

Разом з тим, суд відзначає, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані суду докази надання документів, зокрема банківських виписок, розрахунків на підтвердження безспірності заборгованості боржника приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Верповській О.В. для вчинення виконавчого напису, враховуючи те, що заява Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" про вчинення виконавчого напису № 3711/4/28-2 від 17.04.2015 не містить переліку відповідних додатків.

Разом з тим, відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» № 557 від 10.11.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» заперечує проти сплати суми грошових коштів у розмірі 16 080 997, 86 дол. США та відповідно заперечує проти звернення Публічним акціонерним товариством "СБЕРБАНК" у будь-який спосіб стягнення на предмет застави за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 115-Н/11/29КЛ від 14.09.2011.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/28665/15 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про зміну умов договору про відкриття кредитної лінії № 115-Н/11/29КЛ від 14.09.2011 та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 115-Н/11/29КЛ від 14.09.2011.

Таким чином, на підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що Публічним акціонерним товариством "СБЕРБАНК" не було надано приватному нотаріусу необхідного обсягу документів, які підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме у розмірі 13 345 286, 60 дол. США, приймаючи до уваги те, що боржник заперечував проти заборгованості саме у такому розмірі, отже на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповській О.В. виконавчого напису, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" перед Публічним акціонерним товариством "СБЕРБАНК" за договору про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011 була спірною.

Крім того, згідно із ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

У відповідності до приписів ст. 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження" містить імперативні приписи стосовно того, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, до яких зокрема віднесено виконавчі написи нотаріусів.

При цьому, з аналізу приписів статей 19 та 25 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що для відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій достатньо подання стягувачем або його представником, прокурором заяви про примусове виконання рішення суду та самого виконавчого документу (у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду - ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом).

Тобто, виконавчий документ повинен містити достатній обсяг інформації, щоб на його підставі орган виконавчої служби міг вчиняти виконавчі дії.

У разі відсутності у виконавчому написі нотаріуса зазначення сум, що підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню, в тому числі пені, проценті, якщо такі належать до стягнення, або у випадку відсилки щодо таких сум та предметів до іншого документу (зокрема, договору), державний виконавець буде позбавлений можливості виконати такий виконавчий документ на підставі самого лише напису та заяви стягувача.

Таким чином, не зазначення у виконавчому написі нотаріуса чіткого переліку предметів, на які звертається стягнення, суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки унеможливлює їх виконання.

Із оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні нотаріусом не було зазначено предметів, на які звертається стягнення, а лише здійснено посилання на перелік такого майна, що зазначений в договорі про внесення змін №1 до Договору застави.

З огляду на викладене, спірний виконавчий напис не відповідає приписам ст. 89 Закону України "Про нотаріат", що унеможливлює його виконання в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний виконавчий напис було вчинено за наявності порушень приписів ст.ст. 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 89 Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи наведене, суд визнає вимогу позивача про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2104 від 20.04.2015 за договором застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 4870 від 14.09.2011 таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Разом з тим, відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За подання касаційної скарги, Публічним акціонерним товариством "СБЕРБАНК" сплачено судовий збір у розмірі 1 461, 60 грн., при цьому, постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" задоволено частково, відповідно суд приходить до висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" на користь Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" 730, 80 грн. - судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" задовольнити.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №2104 на договорі застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 4870, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код - 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57, ідентифікаційний код - 36387233) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57, ідентифікаційний код - 36387233) на користь Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код - 25959784) 730 (сімсот тридцять) грн. 80 коп. - судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 02.08.2016.

Суддя Бондарчук В.В.