Постанова № 59380450, 27.07.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р.

Справа № 915/522/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Жекова В.І.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Снігурівського професійного ліцею (ПТУ № 34)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2016

у справі №915/522/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Снігурівського професійного ліцею (ПТУ № 34)

про стягнення заборгованості в сумі 2420,73 грн.

ВСТАНОВИВ

У квітні 2016 р. публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі – ПАТ "Укртелеком") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Снігурівський професійний ліцей (ПТУ № 34) в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.06.2016 просило стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2195,57 грн., пеню у розмірі 123,93 грн., інфляційні в розмірі 31,79 грн. та 3% річних в розмірі 17,68 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.06.2016 року (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Снігурівського професійного ліцею на користь ПАТ "Укртелеком" 2195,57 грн. основного боргу, 1,00 грн. - пені, 31,79 грн. - інфляційних, 17,68 грн. - 3% річних та 1378,00 грн. судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначено, що в період з квітня 2015 р. по березень 2016 року (включно) позивач, виконуючи умови типового договору №23 від 26.12.2006, надав відповідачу послуги зв’язку на загальну суму 2195,57 грн., що підтверджується складеними рахунками - актами за телекомунікаційні послуги за період з квітня 2015 року по березень 2016 року, за якими відповідач повинен був провести оплату за отримані послуги.

Посилаючись на приписи приписів ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачеві послуги зв’язку на загальну суму 2195,57 грн., проте, відповідач не оплатив отримані послуги, чим порушив взяті на себе договірні зобов’язання, у зв’язку з чим суд визнав за можливе стягнути з відповідача суму основного боргу.

Також, судом було встановлено, що позивачем правомірно нараховано відповідачеві господарські санкції за прострочення виконання грошового зобов’язання, а саме 123,93 грн. пені (за період з 21.08.2015 року по 27.04.2016 року), 31,79 грн. інфляційних (за період з липня 2015 року по березень 2016 року) та 3% річних 17,68 грн. (за період з 21.04.2016 року по 27.04.2016 року).

Разом з тим, господарським судом Миколаївської області було задоволено усне клопотання представника відповідача та з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшено розмір пені до 1 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернувся Снігурівський професійний ліцей (ПТУ № 34) з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Укртелеком" до Снігурівського професійного ліцею (ПТУ № 34) про стягнення 2195,57 грн. основного боргу, 1,00 грн. - пені, 31,79 грн. - інфляційних, 17,68 грн. - 3% річних та 1378,00 грн. судового збору відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно з’ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому, на думку скаржника, рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Як зазначає апелянт, судом першої інстанції не було взято до уваги того, що між ПАТ "Укртелеком" та Снігурівським професійним ліцеєм крім основного типового договору № 23 про надання послуг електрозв’язку від 26.12.2006 року, починаючи з 2007 року укладались додаткові угоди до діючого договору, які фіксували надання послуг та відповідної оплати за відповідний бюджетний період.

За твердженням скаржника, він є бюджетною неприбутковою організацією і фінансується з державного бюджету відповідно до законів України «Про державний бюджет » на відповідні роки, державні кошти які надходять на рахунок ліцею для оплати за послуги електрозв’язку повинні бути підтверджені письмовим документом для реєстрації бюджетного зобов’язання в Державній казначейській службі України у Снігурівському районі Миколаївської області, а саме, додатковими угодами до типового договору №23 від 26.12.2006 р., які, за твердженням апелянта, є його невід’ємною частиною. Як відзначає апелянта, сторони за цим договором, усвідомлювали свої дії в частині своїх зобов’язань, а саме, позивач надає послуги електрозв’язку протягом відповідного бюджетного періоду, а відповідач сплачує за надані послуги відповідні кошти, які зазначені в додаткових угодах на бюджетні періоди, адже, в типовому договорі №23 від 26.12.2006 р. не зазначені ані обсяг наданих послуг, ані сума коштів, яка повинна бути сплачена Відповідачем. Скаржник зазначає, що судом не взято до уваги підписані обома сторонами додаткові угоди, типовий договір розглядався окремо.

Апелянт зазнає, що за оспорюваний період, а саме, 2015-2016 роки, були укладені додаткові угоди додаткова угода № 9 від 16.01.2015р. до договору № 23 від 26.12.2006 р. (реєстрація бюджетних зобов’язань по тимчасовому кошторису 900 грн.); додаткова угода №10 від 24.02.2015р. до Договору № 23 від 26.12.2006 р. (реєстрація бюджетних зобов’язань по тимчасовому кошторису зменшено на 626,24 грн.); додаткова угода № 11 від 18.03.2015р. до договору № 23 від 26.12.2006 р. (реєстрація бюджетних зобов’язань по річному кошторису 2500,00 грн.); додаткова угода №12 від 25.12.2015 р. до Договору № 23 від 26.12.2006 р. (реєстрація бюджетних зобов’язань по річному кошторису зменшено на 2023,89 грн.).

Скаржник відзначає, що згідно платіжного доручення № 1 від 23.01.2015р. на суму 157,77 грн., платіжного доручення № 13 від 10.02.2015р. на суму 117,99 грн., платіжного доручення № 80 від 20.03.2015р. на суму 157,90 грн., платіжного доручення № 88 від 14.04.2015р. на суму 141,65 грн., платіжного доручення № 97 від 12.05.2015р. на суму 176,56 грн., Снігурівський професійний ліцей оплатив всю суму за надані абонентські послуги, а тому, апелянт вважає що за ним відсутня заборгованість перед позивачем.

До того ж, скаржник зазначає, що в 2016 році додаткові угоди між сторонами не укладались, тому бюджетні зобов’язання в Державній казначейській службі України не реєструвались з причини відсутності (пошкодження) електрозв’язку.

Як зазначає скаржник, згідно укладених додаткових угод до типового договору № 23 від 26.12.2006р., вбачається, що сторонами досягнуто домовленості про те, що на кінець 2015 року оплата за надані послуги була проведена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про оплату.

А також, за твердженням скаржника, відповідно до кошторисів на 2015, 2016 роки, плану бюджетних асигнувань загального фонду бюджету на 2015,2016 роки, які затверджені Департаментом освіти, науки та молоді Миколаївської облдержадміністрації і річних планів закупівель за державні кошти на 2015, 2016 роки, затверджені протокольними рішеннями комітету з конкурсних торгів Снігурівського професійного ліцею 2015, 2016 рр., суми для оплати послуг електрозв’язку складають: на 2015 рік - по тимчасовому кошторису - 900,00 грн., по постійному кошторису на 2015 рік - 2500,00 грн., що сплачено в повному обсязі. По кошторису на 2016 рік — бюджетні зобов’язання відсутні.

Окрім того, апелянт відзначає, що в рішенні господарського суду Миколаївської області визначено, що матеріали справи свідчать, що в період з квітня 2015 р. по березень 2016 року (включно) позивач, виконуючи умови вищенаведеного договору, надав відповідачу послуги зв’язку на загальну суму 2195,57 грн., що підтверджується складеними рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за період з квітня 2015 року по березень 2016 року, за якими Відповідач повинен був провести оплату за отримані послуги. Апелянт зазначає, що за твердженням позивача, рахунки-акти за спірний період оформлялись у відповідності з договором та направлялись відповідачу для реагування згідно наданих реєстрів доставки пакетів документів юридичних осіб.

Проте, скаржник стверджує, що рахунки-акти для сплати за надані послуги на адресу ліцею не надходили, про що свідчить «журнал вхідної кореспонденції», а тому, ніякого реагування з боку відповідача на дані рахунки, за спірний період, не було.

Як стверджує апелянт, відповідно до п.4.2., 4.3 типового договору № 23 про надання послуг електрозв’язку від 26.12.2006 р., споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати. Тобто, на початку місяця повинні були надходити рахунки для сплати авансового платежу, із зазначенням: «Сплатити до 20 числа» на адресу ліцею, чого, в свою чергу, за твердженням апелянта, ПАТ "Укртелеком" зроблено не було.

Апелянт відзначає, що працівники ліцею неодноразово звертались до Снігурівського районного відділення ПАТ "Укртелеком" з проханням відремонтувати лінію електрозв’язку та надання якісних послуг електрозв’язку, проте, нічого зроблено не було, у зв’язку з чим, Снігурівським професійним ліцеєм була надіслана скарга від 10.05.2016 р. № 266/03-15 на адресу Миколаївської філії ПАТ "Укртелеком" з проханням розібратись в цьому питанні. Але ж, як стверджує апелянт, на сьогоднішній день, телефони ліцею так і не працюють.

Скаржник зазначає, що відповідно до п.2.2.3., п.2.2.5. типового договору № 23 від 26.12.2006р. про надання послуг електрозв’язку, підприємство зв’язку має право надсилати споживачеві у разі несплати заборгованості понад один місяць письмове попередження про призупинення надання послуг, якщо заборгованість не буде погашено протягом місяця. Попередження вручається споживачеві під розписку. Якщо споживач у місячний термін після одержання письмового попередження або тимчасового відключення телефону, через його відсутність не погасив заборгованості, підприємство зв’язку має право призупинити йому надання послуг.

Проте, за твердженням апелянта, на підставі вище зазначених пунктів діючого договору, ПАТ "Укртелеком" не скористався своїм правом про призупинення надання послуг електрозв’язку, а нараховував кошти за послуги, які були відсутні з березня 2015 р. по квітень 2016 р., а скористався лише своїм правом стягнути суму заборгованості в судовому порядку на підставі п. 5.6 цього ж договору.

Ще одним доказом не надання якісного зв’язку, за твердженням апелянта, є часте звернення працівників ліцею на гарячу лінію ПАТ "Укртелеком", що підтверджується копіями «оборотних сторін карточки», що наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 апеляційну скаргу Снігурівського професійного ліцею (ПТУ № 34) на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2016 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.07.2016 колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

У судове засіданні Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 представники сторін не з’явились та про причини свого нез’явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час. Дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 13.07.2016, яке було вручено позивачеві 18.07.2016, а відповідачеві (апелянту) 16.07.2016.

Отже, враховуючи те, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, у суду наявні усі матеріали справи, судова колегія вважає, що нез’явлення сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Снігурівського професійного ліцею (ПТУ № 34) не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2006 року між МФ ВАТ "Укртелеком" ЦЕЗ № 2, правонаступником якого, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Статуту ПАТ, виступає ПАТ "Укртелеком" (підприємство зв’язку) та Снігурівським професійним ліцеєм (споживач) було укладено типовий договір № 23 про надання послуг електрозв’язку, згідно з предметом якого позивач, як підприємство зв’язку, надає послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1 і безоплатні послуги, перераховані в додатку № 2.

Відповідно до п. п.2.1.1 цього договору підприємство зв'язку зобов'язалось, зокрема, забезпечити безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а згідно з п. 3.2.8. споживач зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, надані в кредит телеграми та інші послуги надані по телефону.

Згідно п. 4.1, 4.2., 4.3., 4.5., 4.6. договору послуги, які надаються підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з погодинною) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

У розділі 5 договору сторонами передбачена відповідальність сторін. За умовами п. 5.8 договору у разі несплати за надані електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Пунктами 6.1. – 6.3. договору визначено, що споживач має право подати підприємству зв’язку пропозицію, заяву, скаргу, претензію щодо надання послуг. Звернення, претензія можуть бути подані в будь-якій формі. У разі неможливості негайного вирішення порушених питань вони повинні бути викладені в письмовій формі за підписом заявника із зазначенням його адреси. Підприємство зв’язку зобов’язане розглянути звернення і в терміни. Передбачені законодавством, надіслати заявнику письмове повідомлення про результати розгляду за підписом керівника. Спірні питання між споживачем та підприємством зв’язку вирішуються у судовому порядку.

За змістом п.п. 7.1., 7.2. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє п’ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомляє про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, ПАТ "Укртелеком" було зазначено, що відповідачем у порушення вимог типового договору №23 про надання послуг електрозв’язку не було в повному обсязі та своєчасно сплачено отримані за період з квітня 2015 по березень 2016 послуги зв’язку, у зв’язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 2195, 57 грн. Також, на підставі умов договору та приписів чинного законодавства позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 123,93 грн., інфляційні в розмірі 31,79 грн. та 3% річних в розмірі 17,68 грн.

Судом першої інстанції вимоги позивача визнано обґрунтованими, проте, позов задоволено частково у зв’язку із тим, що судом на підставі ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України було визнано за можливе зменшити розмірі пені, що була заявлена до стягнення.

Судова колегія погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в період з квітня 2015 р. по березень 2016 року (включно) позивач, виконуючи умови вищенаведеного типового договору, надав відповідачу послуги зв’язку на загальну суму 2195,57 грн., що підтверджується складеними рахунками - актами за телекомунікаційні послуги за період з квітня 2015 року по березень 2016 року (а.с. 13-25), за якими відповідач, згідно умов типового договору, повинен був провести оплату за отримані послуги.

18.03.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про стягнення заборгованості у сумі 2124,11 грн., яка була отримана Снігурівським професійним ліцеєм (ПТУ № 34) 24.03.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.03.2016 та в якій позивач просив перерахувати виниклу суму заборгованості у розмірі 2124,11 грн., що складається з основного боргу, пені, збитків від інфляції та 3 % річних на рахунок ПАТ "Укртелеком".

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем відповіді на претензію надано не було та суму заборгованості не сплачено.

Відповідно до п. 116 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. №295 розрахунки за загальнодоступні послуги здійснюються відповідно до цих Правил. Оператор застосовує такі види абонентної плати, як плата без почасового та з почасовим обліком телефонних розмов, з урахуванням технологічних можливостей власної телекомунікаційної мережі. Розрахунковим періодом для оплати загальнодоступних послуг є поточний календарний місяць. Плата за послуги місцевого телефонного зв'язку вноситься абонентом відповідно до пунктів 70 - 72 цих Правил. У разі неотримання рахунка (квитанції) до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка (квитанції) абонент має право звернутися до служби розрахунків оператора телекомунікацій для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок (квитанцію).У разі отримання послуг на умовах попередньої оплати абонент здійснює щомісяця до 20 числа оплату їх вартості в розмірі не менш як розмір плати за попередній розрахунковий період з наступним перерахунком суми (до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом) виходячи з обсягу фактично наданих послуг за такий період.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не було надано суду належних доказів виконання ним своїх зобов'язань за договором, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2195,57 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 3% річних та інфляції, колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та суми інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у сумі у розмірі 123,93 грн. та висновків місцевого суду щодо зменшення розміру вказаної пені до 1 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України визначено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 5.8 договору, яким визначено, що у разі несплати за надані електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

Разом з тим, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правомірно визнано за можливе зменшити розмірі пені, що була заявлена до стягнення, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз’яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013.

Також слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції керувався усним клопотанням відповідача про зменшення розміру неустойки, тим, що ліцей є неприбутковою організацією, яка фінансується з Державного бюджету України та відсутність заперечень з боку позивача.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені, у тому, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір неустойки до 1 грн., а тому в цій частині рішення, також, не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що у зв’язку з тим, що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією і фінансується з державного бюджету, а тому між сторонами окрім типового договору повинні були укладатись додаткові угоди до нього, оскільки, у порушення приписів ст. 33, 34 ГПК України відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження даних тверджень, до того ж, обов’язковість укладання сторонами додаткових угод до договору на кожний рік та залежність від неї розрахунків, як н то вказує відповідач, не передбачена жодною з умов типового договору №23, що укладений між сторонами.

Натомість, як зазначено у п. 116 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. №295 абоненти - юридичні особи, які фінансуються з державного (місцевого) бюджету, зобов'язані подати операторові телекомунікацій довідку фінансового органу про підтвердження їх повного фінансування за рахунок бюджетних коштів з метою застосування тарифів, які встановлюються для бюджетних підприємств, установ та організацій.

Тобто, надання позивачеві довідки фінансового органу про підтвердження фінансування відповідача за рахунок бюджетних коштів, є обов’язком саме споживача, тобто, Снігурівського професійного ліцею (ПТУ № 34).

Не приймаються до уваги й посилання скаржника на те, що до п.4.2., 4.3 типового договору № 23 про надання послуг електрозв’язку від 26.12.2006 р., передбачено, що споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати, тобто, на початку місяця повинні були надходити рахунки для сплати авансового платежу, із зазначенням «Сплатити до 20 числа» на адресу ліцею, чого, в свою чергу, за твердженням апелянта, ПАТ "Укртелеком" зроблено не було, з наступних підстав.

Так, п.4.6 типового договору визначено, що у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Відповідно до у п. 116 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. №295 у разі неотримання рахунка (квитанції) до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка (квитанції) абонент має право звернутися до служби розрахунків оператора телекомунікацій для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок (квитанцію).

Отже, як умови спірного договору так й Правила визначають, що надсилання або не надсилання позивачем рахунків відповідачеві не звільняє останнього від обов’язку сплатити кошти за отримані послуги.

Не є обґрунтованими й посилання скаржника на те, що працівники ліцею неодноразово звертались до Снігурівського районного відділення ПАТ "Укртелеком" з проханням відремонтувати лінію електрозв’язку та надання якісних послуг електрозв’язку, проте, нічого зроблено не було, у зв’язку з чим, Снігурівським професійним ліцеєм була надіслана скарга від 10.05.2016 р. № 266/03-15 на адресу Миколаївської філії ПАТ "Укртелеком" з проханням розібратись в цьому питанні. Але ж, за твердженням апелянта, на сьогоднішній день, телефони ліцею так і не працюють.

Так, у матеріалах справи наявні оборотні сторони карточки №31482, №31366, №31135 (а.с. 79-81) з яких вбачається, що позивач, дійсно, звертався до відповідача у березні 2015 року та у листопаді 2015, так, фахівцями ПАТ "Укртелеком" було зафіксовано відсутність сигналу за телефонними номерами ліцею, причиною несправності став обрив проводів, у першому випадку, та викрадення кабелю невідомими особами у другому випадку. Як свідчать означені оборотні сторони карточки, усі несправності було ліквідовано ПАТ "Укртелеком".

До того ж, не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що на підставі п.2.2.3., п.2.2.5. типового договору №23 від 26.12.2006 р., ПАТ "Укртелеком" не скористався своїм правом про призупинення надання послуг електрозв’язку, а нараховував кошти за послуги, які були відсутні з березня 2015 р. по квітень 2016 р., а скористався лише своїм правом стягнути суму заборгованості в судовому порядку на підставі п. 5.6 цього ж договору, оскільки, за умовами договору та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг такі дії є правом, а не обов’язком позивача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду в частині розгляду та часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2016 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Жеков В.І.