Постанова № 59380417, 25.07.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р.Справа № 916/3085/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Жекова В.І.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників провадження:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за довіреністю;

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з'явлись.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р.

у справі №916/3085/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача 1: Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;

відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4;

про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання додаткової угоди до договору недійсною, зобов'язання не перешкоджати у здійсненні користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання додаткової угоди до договору недійсною, зобов'язання не перешкоджати у здійсненні користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою.

22.11.2013 Крижанівська сільська рада Комінтерновського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання зупинити самочинне будівництво та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2014 позов ФОП ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та ФОП ОСОБА_4 про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання додаткової угоди до договору недійсною, зобов'язання не перешкоджати у здійсненні користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні задоволено, в задоволенні зустрічного позову Крижанівської сільської ради Комінтерновського району Одеської області до відповідача ФОП ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2015 змінено та резолютивна частина викладена в редакції, якою первісний позов задоволено частково. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2014 скасовано в частині первісного позову та в скасованій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі №916/3085/13 та рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2014 в частині зустрічного позову залишено без змін.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 квітня 2016 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволені позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, пославшись на приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 120 ЗК України, ч.1 ст.377 ЦК України, зазначив, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 0,7724 га, за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки, право користування виникає відповідно до договору оренди та має бути зареєстровано належним чином, проте, на думку суду першої інстанції, зазначене право користування не може бути набутим автоматично, натомість, ФОП ОСОБА_1, як новий власник нерухомості може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку.

Окрім того, судом було зазначено, що спірну земельну ділянку площею 0,7724 га було надано ФОП ОСОБА_4 для обслуговування всього нерухомого майна, що знаходилось за адресою АДРЕСА_1, а після виділення будинку культури з прибудовами та визнання на нього права власності за територіальною громадою села Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради фактично відбувся поділ земельної ділянки, у зв'язку з чим право користування земельною ділянкою після поділу об'єкта нерухомого майна та заміни його власників набули ФОП ОСОБА_1 та Крижанівська сільська рада пропорційно часткам власності на нерухоме майно, які необхідні для обслуговування належної їм нерухомості.

Також, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції відзначив, що рішенням Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №975-VІ від 2.09.2014 надано згоду на поділ спірної земельної ділянки площею 0,7724 га та зобов'язано Крижанівську сільську раду замовити виготовлення технічної документації з землеустрою та відзначив, що доказів визнання вказаного рішення недійсним матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 454- VІ від 12.10.2012, суд першої інстанції, пославшись на приписи п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначив, що вказане рішення, по-перше, повністю вичерпало свою дію фактом виконання, тобто укладенням угоди від 3.12.2012 про розірвання договору, а, по-друге, вказане рішення жодним чином не позбавляє позивача права укласти відповідний договір оренди земельної ділянки, тобто не порушує його законних прав та інтересів.

Суд також зазначив, що оскільки фактичне користування земельною ділянкою та розміщеними на ній об'єктами нерухомості здійснює їх новий власник, попередній має право добровільно відмовитися від права користування такою земельною ділянкою, оформивши це відповідно до вимог чинного законодавства.

Що стосується вимог про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28 лютого 2005, суд зазначив, що позивачем, в порушення ст.33 ГПК України не зазначено та не доведено, які саме порушення закону допущені сторонами відповідної угоди. Крім того, судом зазначено, що чинне законодавство не передбачає можливість укладення нового договору оренди без припинення договору із попереднім орендарем та укладення угоди та розірвання договору оренди землі жодним чином не позбавляє позивача права самостійно укласти договір оренди земельної ділянки для обслуговування належної йому нерухомості.

На думку суду першої інстанції, прийняття спірної земельної ділянки загальною площею 0,7724 га до земель запасу також не порушує право позивача на укладення договору оренди, оскільки, за змістом ч.2 ст.19 Земельного кодексу України, землями запасу є земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб. За таких обставин, наявність земельної ділянки у запасі також не позбавляє позивача права на укладення договору оренди.

Стосовно вимог щодо зобов'язання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області не перешкоджати позивачу у користуванні спірною земельною ділянкою та вимог про усунення ФОП ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення встановлених на ній відповідачем 1 споруд та інших об'єктів інфраструктури, суд зазначив, що позивачем жодним чином не доведено факту такого перешкоджання, а також доказів встановлення сільською радою будь-яких споруд та об'єктів інфраструктури на цій земельній ділянці, які б свідчили про порушення його права на користування землею під об'єктами його нерухомого майна, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині судом відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 у справі №916/3085/13 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ФОП ОСОБА_4 про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання додаткової угоди до договору недійсною, зобов'язання не перешкоджати у здійсненні користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ФОП ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ФОП ОСОБА_4 про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання додаткової угоди до договору недійсною, зобов'язання не перешкоджати у здійсненні користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні - задовольнити.

Апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням не згодний, вважає його необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Як зазначає апелянт, на підставі договору дарування частини нерухомого майна, посвідченого 07.03.2012 р. приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_1 отримав в дар 83/100 частин нерухомого майна - центральної садиби за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці площею 7724 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1, користувачем якої була дарувальниця ФОП ОСОБА_4 на підставі договору оренди земельної ділянки для експлуатації об'єктів нерухомого майна від 28.05.2005 р., укладеного між нею та Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області.

Посилаючись на приписи ст. 120 Земельного кодексу України, апелянт зазначає, що з набуттям права власності на будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 отримав і право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Проте, за твердженням апелянта, відмовляючи в позові в частині вимог про визнання права користування земельною ділянкою, суд в оскаржуваному рішенні посилається на те, що оскільки право користування виникає відповідно до договору оренди та має бути зареєстровано належним чином, то суд вважає, що зазначене право користування не може бути набуте автоматично, натомість, ФОП ОСОБА_1 як новий власник нерухомості може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, але, апелянт вважає, що такий висновок є кардинально протилежним висновкам ВСУ.

Таким чином, на думку апелянта, відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання права користування земельною ділянкою з мотивів необхідності його переоформлення у встановленому законом порядку та неможливості автоматичного переходу права користування, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме, ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, та норми процесуального права, ст. ст. 111-12,111-28 ГПК України, що є підставою для його скасування.

Також, скаржник зазначає, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції посилається на те, що відбувся фактичний поділ земельної ділянки після виділення будинку культури з прибудовами, право користування земельною ділянкою після якого набули ФОП ОСОБА_1 та Крижанівська сільська рада пропорційно.

Проте, за твердженням апелянта, такий висновок не відповідає дійсності і нічим не підтверджений. Натомість, як зазначає апелянт, у відповідності до рішення Апеляційного суду Одеської області від 22.11.2010 р. будинок культури був повернутий у власність територіальної громади с. Крижанівка, коли орендарем спірної земельної ділянки була ФОП ОСОБА_4 В той самий час, ФОП ОСОБА_1 отримав у власність 83/100 будівлі в 2012 році, які на момент придбання були розташовані на території земельної ділянки площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1.

До того ж, як зазначає апелянт, в судовому засіданні представник сільради на запитання представника апелянта щодо порядку користування спірною земельною ділянкою в період з моменту отримання будинку культури у комунальну власність в 2010 р. до придбання ФОП ОСОБА_1 частини будівель та споруд за вищевказаною адресою пояснив, що дійсно увесь цей час земельною ділянкою площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1 користувалась ФОП ОСОБА_4, що не створювало жодних перешкод для користування будинком культури з прибудовами.

Крім того, на думку скаржника, зазначаючи про фактичний розподіл земельної ділянки суд не врахував і не надав ніякої оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи, згідно висновку якої 17/100 частин нерухомого майна - центральної садиби, розташованої за адресою АДРЕСА_1, що належать територіальній громаді с. Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 06.04.2012 - будинок культури (літ. Д), прибудова (літ. Д6), прибудова (літ. Д4) - розташовані за межами земельної ділянки площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

За твердженням апелянта, всупереч приписам ст.84 ГПК країни, суд встановив факти без посилання на будь-які докази, не врахував висновку судової експертизи та не зазначив причину відхилення цього доказу, що свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставами для скасування рішення суду на підставі ст. 104 ГПК України.

Не погоджується апелянт й з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову в частині скасування рішення 28 сесії Крижанівської сільської ради Комінтернівского району Одеської області VI скликання № 454-УІ від 12.10.2012 р. «Про скасування договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 наданої в користування ФОП ОСОБА_4 для експлуатації об'єктів нерухомого майна розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Крижанівської сільської ради Комінтернівского району Одеської області», оскільки, за твердженням апелянта, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, як це зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-9/2009 від 16.04.2009 р. В той самий час це не позбавляє права на оскарження таких актів особою щодо якої їх винесено або особою, права якої порушено (ст. ст. 124,144 Конституції України, ст. 21 ЦК України, ст. 1 ГПК України).

Окрім того, апелянт вважає, що вищевказане рішення сільради порушує як права ФОП ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки, якою розпорядились шляхом винесення оскаржуваного рішення, так і норми діючого законодавства. Так, посилаючись на приписи ст. 7 Закону України «Про оренду землі» апелянт зазначає, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Апелянт наголошує, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні.

Стосовно посилання суду на відсутність у ФОП ОСОБА_1 перешкод у укладанні нового договору оренди спірної земельної ділянки та необхідність такого укладення, скаржник зазначає, що апелянт вже протягом 4 років намагається оформити право оренди земельної ділянки, але через перешкоди, які створюють посадові особи сільради, не має можливості це зробити, що і змусило його звернутися з позовом до суду.

Апелянт відзначає, що нормами чинного законодавства взагалі не передбачено такої компетенції органу місцевого самоврядування як скасування договору, як і не існує в українському законодавстві такої правової форми взагалі. Водночас, як зазначає скаржник, згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Ця правова норма є імперативною і не припускає розширеного тлумачення повноважень названих органів, окрім чітко передбачених законом.

З врахуванням наведеного. апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та не застосовано до спірних правовідносин ст. ст. 19, 124, 144 Конституції України, ст. 21 ЦК України» ст. 1 ГПК України, які підлягають застосуванню.

Також, скаржник зазначає, що мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначає, що скільки фактичне користування земельною ділянкою та розміщеними на ній об'єктами нерухомості здійснює їх новий власник, попередній має право добровільно відмовитись від права користування такою земельною ділянкою, оформивши це відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, за твердженням апелянта, жодною правовою нормою це не передбачено, а суд також не зазначив, чим керувався, роблячи такий висновок. Одночасно, як стверджує апелянта, згідно з ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці або добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Так, апелянт вважає, що оскільки ФОП ОСОБА_1 набув право власності на будівлі та споруди, які розташовані на вищезазначеній земельній ділянці, то, за приписами ст. 141 Земельного кодексу України, у ФОП ОСОБА_4 припинилось право користування земельною ділянкою, і вона, відповідно, вже не мала права добровільно від неї відмовитись.

Отже, за твердженням апелянта, місцевим судом неправомірно не застосовано ст. 141 Земельного кодексу України до правовідносин, що склались та зроблено висновок без посилання на норми права, який не відповідає обставинам справи.

До того ж, як зазначає скаржник, відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, суд зазначає, що позивачем не зазначено, які норми діючого законодавства порушені при її укладанні, а також що чинне законодавство не передбачає укладення нового договору оренди без розірвання договору із попереднім користувачем, а передача спірної земельної ділянки до земель запасу ніяким чином не порушує права апелянта.

Апелянт вважає, що такі висновки суду є хибними, так як оскаржуваною угодою порушено ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України в частині розпорядження сільрадою та ФОП ОСОБА_4 земельною ділянкою, яка вже майже рік знаходилась в користуванні іншої особи, а також надання цій ділянці правового статусу земель запасу. Щодо укладення нового договору оренди без розірвання договору із попереднім користувачем, то, апелянт зазначає, що ст. 7 Закону України «Про оренду землі» передбачає припинення договору лише в частині орендаря, а відтак, на думку скаржника, вбачається правомірним укладення додаткової угоди до існуючого договору оренди в частині зміни орендаря, а не укладення нового договору оренди землі.

Скаржник, також, зазначає, що за змістом ст. 19 Земельного кодексу України знаходження земельної ділянки у числі земель запасу виключає їх знаходження у користуванні особи, зокрема, якій належить нерухомість на цій земельній ділянці. В той самий час, за рахунок земель запасу можуть бути задоволені потреби окремих категорій громадян, як це передбачає ЗК України (ст. 25, ч. 4 Перехідних положень), що, на думку скаржника, грубо порушує права ФОП ОСОБА_1

Як зазначає скаржник, суд першої інстанції, відмовивши в позові, фактично встановив, що ФОП ОСОБА_1 не має право користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому будівлі і споруди, та визнав правомірним передачу цієї ділянки до земель запасу, що дає можливість передати її іншій особі у користування чи навіть у власність. Таке судове рішення, на думку апелянта, є правовстановлюючим документом, яке матиме наслідком ситуацію, коли нерухоме майно, що є у приватній власності особи, буде розташоване на земельній ділянці, належній чи переданій в користування іншій особі, що в свою чергу грубо порушує основоположні засади земельного законодавства України та право власності апелянта, яке захищається Конституцією України (ст. 41) та Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод (ст. 1).

З урахуванням наведеного, скаржник вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення неповно з'ясовано обставини справи, викладено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що в сукупності призвело до постановлення неправомірного рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. по справі №916/3085/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 було відкладено розгляд справи на підставі п.1 ч.1 ст.77 ГПК України.

13.06.2016 Одеським апеляційним господарським судом було отримано додаткові письмові пояснення від ФОП ОСОБА_1

В своїх поясненнях позивач зазначає, що згідно п. 1.1. договору оренди землі, укладеного 28.02.2005 р. між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та ФОП ОСОБА_4, орендодавець на підставі свого рішення № 541-IV від 13.10.2004 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач у поясненнях, зазначене рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області відсутнє у апелянта, оскільки прийнято відносно іншої особи і не знаходиться у вільному доступі. Представник же Крижанівської сільради Комінтернівського району Одеської області його до суду не надав з причин, які апелянту не відомі. В той самий час, як стверджує позивач, в матеріалах справи наявний протокол виїмки від 17.03.2008 р., згідно якого вищезазначене рішення серед інших було вилучено працівником ВВС ДСБЕЗ МВС України.

ФОП ОСОБА_1 у своїх поясненнях відзначає, що на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого 13.08.2004 р. виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_4 належало 85/100 частин центральної садиби за адресою: АДРЕСА_1. Проте, рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №21 від 27.02.2006 р. встановлено, що при здійсненні поточної інвентаризації встановлена фактична невідповідність частки ОСОБА_4, а саме належність їй 83/100 частин вказаної вище центральної садиби замість 85/100, у зв'язку з чим вирішено видати їй свідоцтво на право власності на відповідне нерухоме майно. 28.02.2016 виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області видано свідоцтво на право власності на відповідне нерухоме майно на ім'я ОСОБА_4 на 83/100 частин центральної садиби за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач, вподальшому 23.02.2006 р. рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області право власності на будинок культури, розташований за адресою: АДРЕСА_1 було визнано за ФОП ОСОБА_4

За твердженням позивача, з 13.08.2004 р. до 23.02.2006 р. будинок культури належав РА ТОВ «Чорноморець» і, відповідно, не належав ФОП ОСОБА_4, у зв'язку з чим, позивач вважає, що первісно спірна земельна ділянка була виділена 13.10.2004 р. ФОП ОСОБА_4 для обслуговування будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 окрім будинку культури (літ. Д) з прибудовами (літ. Д3, Д4), тобто, на 83/100 частини будівель і споруд за вказаною адресою та 22 листопада 2010 року апеляційним судом Одеської області за результатам розгляду апеляційної скарги прокурора Комінтернівського району рішення Комінтернівського районного суду Одеської області про визнання права власності на будинок культури за ФОП ОСОБА_4 було скасоване.

Також, у своїх поясненнях ФОП ОСОБА_1 зазначає, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №30/14 від 09.09.2014 р. належні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини нерухомого майна від 07.03.2012 р. 83/100 частин нерухомого майна - центральної садиби, розташовані на території земельної ділянки площею 0,7724 га кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1. В свою чергу, 17/100 частин нерухомого майна - центральної садиби, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належать територіальній громаді с. Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 06.04.2012 р. - будинок культури (літ. Д), прибудова (літ. Д3), прибудова (літ. Д4) - розташовані за межами земельної ділянки площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Позивачем відхиляються твердження представника Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про те, що частина будинку культури знаходиться на території спірної земельної ділянки з посиланням на висновок експерта №5351 від 15.09.2015 р., оскільки, позивач вважає, що вказаний висновок не може вважатися висновком судового експерта в розумінні господарського процесуального законодавства України, оскільки його було виготовлено не в рамках даної справи на підставі ст. ст. 41, 42 ГПК України, експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, на розгляд експерту не надано матеріали справи, а лише декілька документів, в тому числі довідку директора будинку культури та ін., що не дає експерту можливість повно та всебічно вивчити ситуацію для надання висновку. Отже, на думку позивача, цей документ може бути досліджений та оцінений судом лише як письмовий доказ за умови його відповідності правилам належності та допустимості, а не як висновок експерта.

До того ж, за твердженням позивача, наданий відповідачем до матеріалів справи висновок не суперечить висновку судової будівельно-технічної експертизи № 30/14 від 09.09.2014 р., оскільки, на вирішення експертів були поставлені різні питання. Так, позивач зазначає, що в описовій частині висновку від 15.09.2015 р. зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомості центральна садиба за адресою: АДРЕСА_1 включає в себе 1) земельну ділянку площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для експлуатації об'єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1, на якому знаходяться 83/100 центральної садиби, що належать на праві власності ОСОБА_1, 2) земельну ділянку, на якій розташовані 17/100 центральної садиби по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, що належать на праві власності територіальної громади с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області. Таким чином, позивач вважає, що висновком, на який посилається представник сільради підтверджено ту обставину, що належні територіальній громаді 17/100 центральної садиби по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області знаходяться на іншій земельній ділянці ані ж спірна.

Окрім того, у своїх поясненнях позивач зазначає, що твердження Крижанівської сільради про необхідність поділу спірної земельної ділянки у відповідності до ідеальних часток у праві власності не мають законних підстав, так як, на думку позивача, поділу підлягає лише існуюча у юридичному сенсі земельна ділянка. Позивач зазначає, що згідно ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Так, земельної ділянки, на якій був би розташований цілий об'єкт нерухомості - центральна садиба за адресою: АДРЕСА_1, за твердженням позивача, не існує, в той самий час, як встановлено межі, місце розташування та права щодо земельної ділянки площею 0,7724 га. кадастровий номер НОМЕР_1. на якій розташовані лише 83/100 частини центральної садиби, належні ФОП ОСОБА_1

Крім того за твердженням позивача, правовий механізм поділу земельної ділянки у відповідності до часток у праві власності на об'єкт нерухомості встановлений лише у ч. 4 ст. 120 ЗК України, згідно якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Саме на цьому, на думку позивача, й ґрунтуються заперечення сільради. Однак, позивач вважає, що вказана правова норма регулює правовідносини, в яких об'єкт нерухомості, розташований на наданій для його обслуговування земельній ділянці, переходить у власність кількох осіб, а в даному випадку на земельній ділянці площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, розташовані тільки 83/100 частини центральної садиби, які повністю перейшли у власність ФОП ОСОБА_1 А тому, позивач вважає, що враховуючи те, що жодна з будівель, що входять до складу вказаних 83/100 частин центральної садиби, не перейшла у власність територіальної громади с. Крижанівка, а будинок культури розташований на іншій земельній ділянці, то будь-який поділ спірної земельної ділянки не передбачений нормами діючого законодавства.

14.06.2016 до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в якому остання просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що не погоджується із апеляційною скаргою, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що порушує законі права та інтереси територіальної громади села Крижанівка, з огляду на наступне.

Зокрема, відповідач не погоджується з твердженням апелянта щодо того, що з набуттям права власності на споруди, до нього автоматично переходить право власності на земельну ділянку загальною площею 7724 кв. м. на тих самих умовах, що були у попереднього власника, оскільки, на думку відповідача, апелянт безпідставно звужує зміст приписів законодавства, які регулюють правовідносини, що виникають при переході права власності на об'єкти нерухомості та трактує їх на власний розсуд.

Так, за твердженням відповідача, на території с. Крижанівка Крижанівської сільської ради, по АДРЕСА_1 розташований комплекс будівель та споруд, що перебуває у спільній частковій власності ФОП ОСОБА_1 та Крижанівської сільської ради. Рішенням Крижанівської сільської ради №541-IV від 13.10.2004 передано у користування ОСОБА_4 земельну ділянку комунальної власності площею 7724 кв. м для експлуатації об'єктів нерухомого майна розташованих за адресою АДРЕСА_1 Комінтернівського району та належних ОСОБА_4 на праві власності та з метою належного оформлення цього права, згідно з вимогами чинного законодавства, 28.02.2005 між ОСОБА_4 та Крижанівською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 30.03.2005 у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040552400008.

Відповідач зазначає, що зазначеним рішенням земельну ділянку площею 0,7724 га надано ОСОБА_4 для обслуговування усього нерухомого майна (цілого комплексу адміністративних і виробничих приміщень, будівель і споруд центральної садиби) за адресою: АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області. За твердженням відповідача, цей факт висловлений представником Крижанівської сільської ради, підтверджується рішенням сесії №541 від 13.10.2004 та іншими матеріалами справи, не оспорюється жодною із сторін, та визнаний судами попередніх інстанцій, у тому числі Вищим господарським судом України.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, уподальшому, рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.11.2010 скасовано право власності ОСОБА_4 на 17/100 частин вказаного об'єкту нерухомого майна, що складається з будинку культури та прибудов, загальною площею 786,8 кв.м., а рішенням виконавчого комітету Крижанівської сільської ради від 29.02.2012 право власності на вказані об'єкти нерухомості, які є об'єктами соціально-культурного призначення, оформлено за комунальною громадою села Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району.

У своєму відзиві відповідач відзначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо набуття позивачем право користування усією площею земельної ділянки (0,7724 га) на тих же умовах та обсязі, які встановлені у договорі оренди землі, укладеному між Крижанівською сільською радою та ФОП ОСОБА_4, оскільки, у 2004 році Крижанівською сільською радою надано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,7724 га для обслуговування усього нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Комінтернівського району, а тому відповідно до ст.120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою після поділу об'єкту нерухомого майна та зміни його власників набули ОСОБА_1 та Крижанівська сільська рада у тих частинах, які необхідні для обслуговування належних їм об'єктів нерухомості. Наведений факт, за твердженням відповідача, також підкреслює Вищий господарський суд України в постанові від 23.09.2015 по зазначеній справі.

Також, відповідач посилається на висновок експертного земельно-технічного дослідження №5351 від 15.09.2015 та зазначає, що на сторінці п'ятій висновку від 15.09.2015 експерт зазначає, що частина будівлі будинку культури площею 28 м2 знаходиться на земельній ділянці, що була передана в оренду ФОП ОСОБА_4 згідно договору від 28.02.2005 для обслуговування усього майнового комплексу. Графічне підтвердження цього факту, за твердженням відповідача, міститься в додатку №2 висновку.

Посилаючись на приписи ст. 5 Закону України «Про оренду землі», ст. 125 Земельного кодексу України відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не може бути визнаним законним користувачем земельної ділянки комунальної власності доки таке право не буде засвідчено відповідним договором оренди земельної ділянки, укладеним між ним особисто та Крижанівською сільською радою та зареєстрованим згідно чинного законодавства.

Як зазначає відповідач, висновком експертного земельно-технічного дослідження №5351 від 15.09.2015, приєднаного до матеріалів справи Вищим господарським судом України, визначено один найдоцільніший варіант порядку користування зазначеною земельною ділянкою з урахуванням технічної можливості експлуатації будинку культури у відповідності до його функціонального призначення. Так, за твердженням відповідача, згідно зазначеного висновку, власнику 83/100 часток ФОП ОСОБА_1 в користування пропонується земельна ділянка пл. 5668 кв.м., а власнику 17/100 часток, Крижанівській сільській раді, в користування пропонується земельна ділянка пл. 2741 кв.м. Таким чином, відповідач вважає, що надання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки у тому обсязі, якому надавалось попередньому власнику об'єктів нерухомості, є неможливим, оскільки частина вказаної земельної ділянки необхідна для обслуговування об'єктів соціальної інфраструктури (будинку культури та прибудов), забезпечення вимог пожежної безпеки, а також для забезпечення сприятливого сприймання забудови громадського центру сільського населеного пункту.

Відповідач у своєму відзиві, також зазначає, що серед іншого, не підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо визнання недійсними та скасування рішення №454-VІ від 12.10.2012 та угоди від 03.12.2012 року між ФОП ОСОБА_4 та сільрадою, з наступних підстав.

Так, відповідач посилається на приписи ст.ст. 12, 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та зазначає, що законодавством передбачено підставу, за якою договір оренди автоматично припиняє свою дію. Втім, як стверджує відповідач, приймаючи рішення №454-VІ від 12.10.2012 та укладаючи угоду від 03.12.2012 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання Крижанівська сільська рада керувалась вимогами ч. З ст. 31 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає право розірвання договору за згодою сторін, та умовами договору. Як стверджує відповідач, необхідністю прийняття цих рішень було належне оформлення факту припинення договору оренди між цими сторонами та, як наслідок, підтвердження відсутності у ФОП ОСОБА_4 будь-яких прав та обов'язків, які обумовлювались договором, наприклад, таких, як відповідальність за несплату у подальшому орендної плати, незаконне проведення будівельних робіт, тощо. При цьому, відповідач стверджує, що законом не встановлено заборони щодо прийняття рішень про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за згодою сторін у випадках, коли права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій землі, набуті іншою особою.

До того ж, за твердженням відповідача є помилковим, й посилання апелянта щодо заперечення представників Крижанівської сільської ради проти укладання договору оренди земельної ділянки. Відповідач стверджує, що навпаки, ані Крижанівська сільська рада, ані суд, не заперечують, проти права ФОП ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою необхідної для обслуговування нерухомого майна отриманого в наслідок укладання договору даруванні від 07.03.2012 та укладання договору оренди, а лише заперечують можливість надання земельної ділянки в тому ж об'ємі та на тих же умовах, які надавались ФОП ОСОБА_4 з обґрунтованих підстав, з якими, на думку відповідача, погодився Вищий господарський суд України.

З урахуванням наведених фактів, оскільки, на думку Крижанівської сільської ради, господарський суд при ухваленні оскаржуваної постанови дотримався норм процесуального та матеріального права, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та, як наслідок, прийняв законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів відзначає, що судом апеляційної інстанції у судових засіданнях ставилось на обговорення питання щодо необхідності призначення у справі експертизи.

Проте, як ФОП ОСОБА_1 так й Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області надано пояснення відповідно до яких останні заперечували проти призначення експертизи.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №329 від 14.06.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Жекова В.І.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2016 р. для розгляду апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. по справі №916/3085/13 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Воронюка О.Л.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. по справі №916/3085/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Воронюка О.Л.

Також, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 було відкладено розгляд справи на підставі п.1 ч.1 ст.77 ГПК України.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №398 від 05.07.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Воронюка О.Л. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2016 р. для розгляду апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. по справі №916/3085/13 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. по справі №916/3085/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Також, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 було відкладено розгляд справи на підставі п.1 ч.1 ст.77 ГПК України.

06.07.2016 у судовому засіданні представником ФОП ОСОБА_1 було надано клопотання про залучення доказів в якому останній просив залучити до матеріалів справи копію договору оренди від 15.08.2007 р. з додатками: ситуаційною схемою, рішенням Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №368-У від 10.08.2007 р., актом приймання-передачі від 07.08.2007 р.

Своє клопотання позивач обґрунтував тим, що в процесі апеляційного розгляду справи постало питання для обслуговування якої саме нерухомості була виділена земельна ділянка площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_4 та щодо розташування будинку культури (літ. Д) з прибудовами (літ. ДЗ, Д4) за межами вказаної земельної ділянки.

За твердженням позивача, доказом, який підтверджує розташування будинку культури (літ. Д) з прибудовами (літ. ДЗ, Д4) за межами вищевказаної земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 є договір оренди, укладений 15.08.2007 р. між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та ФОП ОСОБА_4 Згідно умов вказаного договору ФОП ОСОБА_4 було передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0683 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування будівель та споруд за вказаною адресою, а саме будинку культури з прибудовами. Додатком до договору є ситуаційна схема, з якої видно, що передана в оренду земельна ділянка площею 0,0683 га розташована під будинком культури з прибудовами та межує із земельною ділянкою площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що зазначені письмові докази безперечно свідчать про те, що земельна ділянка площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, була виділена ФОП ОСОБА_4 для обслуговування лише належних їй на той час 83/100 частин будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, що має важливе значення для правильного вирішення справи.

Як зазначає позивач, надати вищенаведені докази ФОП ОСОБА_1 у суді першої інстанції не мав можливості, оскільки він не є стороною договору оренди від 15.08.2007 р. та не міг мати цей документ, а отримав його лише в червні 2016 року від представника ФОП ОСОБА_4 (орендаря за договором), з наміром довести обставини, які з'ясовувались судом апеляційної інстанції.

До того ж, як зазначає позивач, представники Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області при розгляді даної справи у минулих судових засіданнях не заперечували той факт, що земельна ділянка, яка є предметом спору, була виділена ФОП ОСОБА_4 для обслуговування лише належних їй на той час 83/100 частин будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1. Тому на підставі ч. 1 ст. 35 ГПК України зазначена обставина не підлягала доказуванню. І лише при повторному розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник сільради змінив свої пояснення, що спричинило необхідність у доказуванні цих фактів.

У своєму відзиві від 06.07.2016 Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, серед іншого, зазначає, що наданий позивачем договір оренди від 15.08.2007 р. з додатками, є новим доказом та відповідно до приписі ст.101 ГПК України, потребує відповідного обґрунтування щодо неможливості подання зазначеного доказу при розгляді справи попередньою інстанцією.

Відповідач зазначає, що на сторінці 4 договору є посилання на схему земельної ділянки, що передається в оренду, з даної схеми вбачається, що документ розроблений ще в 2004 році саме для договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 та відповідно умов договору 2007 року, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0683 га, однак в схемі відображено, що передається земельна ділянка площею 0.7724 га. До того ж, за твердженням відповідача, на схемі відсутній підпис особи, що склала документ та відповідний відбиток печатки.

Крім того, як зазначає відповідач, додатком, що є невід'ємною частиною до договору, є акт приймання передачі земельної ділянки площею 0,0683 га, проте, в зазначеному акті також є певні розбіжності. Так, за твердженням відповідача в акті зазначено, що документ є додатком до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2007, проте договір укладено пізніше, а саме 15.08.2007. Згідно п. 16 договору, передача земельної ділянки здійснюється у п'ятиденний трок з дня державної реєстрації цього договору, однак, акт приймання передачі, тобто, фактична передача земельної ділянки, проведено саме 17.08.2007, тобто на другий день, після його укладання. Зазначене, на думку відповідача, викликає сумніви щодо проведення державної реєстрації договору оренди від 15.08.2007.

Як зазначає відповідач, ФОП ОСОБА_1 не є стороною наданого договору, отже оригінал цього договору не може законно знаходитися у його володінні. Більш того, зазначений договір взагалі відсутній в Крижанівській сільській раді. Не має інформації про зазначений документ і в землевпорядника сільської ради ОСОБА_7, який на момент укладання договору вже працював на посаді архітектора Крижанівської сільської ради. Отже, на думку відповідача, виникають сумніви щодо походження зазначеного договору оренди від 15.08.2007

Колегією суддів у судовому засіданні було оглянуто оригінал договору оренди від 15.08.2007 року та було повернуто його позивачеві.

Щодо залучення даних додаткових доказів до матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегією суддів критично оцінюється даний доказ, оскільки, останній не було надано при розгляду справи суду першої інстанції та рішення у справі ухвалено без врахування даного доказу, до того ж, даний договір у передбаченому чинним законодавство порядку не зареєстровано.

Враховуючи наведене, судова колегія не приймає до уваги даний доказ та розглядає справу з наявними матеріалами справи.

25.07.2016 до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в якій остання просила перенести розгляду справи на іншу дату.

Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області просить перенести розгляд справи у зв'язку із зайнятістю представника Крижанівської сільської ради, уповноваженого представляти інтереси органу місцевого самоврядування по даній справі, при розгляді адміністративної справи №815/1864/16 за позовом Крижанівської сільської ради до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, розгляд якої відбудеться в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за участю головуючого судді Свиди Л.І. о 12.45 годині, з метою надання відповідних заперечень, пояснень та доказів.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Отже, представництво інтересів особи може здійснюватися будь-якою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, а поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач не був позбавлений можливості доручити представлення інтересів Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області будь-якій особі на підставі довіреності.

Судова колегія, також, відзначає, що у попередніх судових засіданнях був присутній представник Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області й висловив свою позицію по справі як усно (у судових засіданнях від 01.06.2016, 15.06.2016, 06.07.2016) так й письмово у відзивах на апеляційну скаргу від 14.06.2016, 06.07.2016.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та відхиляється.

У судовому засіданні від 25.07.2016 представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Інші представники учасників провадження у засідання не з'явився, проте, у судових засіданнях від 01.06.2016, 15.06.2016, 06.07.2016 представник Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, заслухавши представника апелянта та представника Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області у судових засіданнях від 01.06.2016, 15.06.2016, 06.07.2016, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого 13.08.2004 р. виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, належало 85/100 частин центральної садиби за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Крижанівської сільської ради №541-IV від 13.10.2004 було затверджено технічну документацію по складанню договорів оренди земельних ділянок, ФОП ОСОБА_4 для експлуатації об'єктів нерухомого майна (адміністративні і виробничі приміщення. будівлі і споруди центральної садиби, 76/100 частини приміщень та споруд причалу №217).

28.02.2005 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами п.1.1. якого орендодавець на підставі свого рішення №541-ІV від 13 жовтня 2004 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Крижанівської сільської ради, с. Крижанівка, Комінтернівського району Одеської області по АДРЕСА_1.

Пунктами 1.2., 1.3. даного договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7724 га, що визначена у плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору. Цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації об'єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Крижанівської ради Комінтернівського району Одеської області №21 від 27.02.2006 вирішено видати свідоцтво про право приватної власності на ім'я ОСОБА_4 на 83/100 частин об'єкту нерухомого майна - центральної садиби, який знаходиться в АДРЕСА_1, який складається з літ. «А» - адмінкорпусу; літ. «А1, А2» - прибудови; літ.пд (А1) - підвалу; літ. «Б, Б1» офісу-більярду; літ. «б» - тамбуру; літ. «вх.пд» - входу в підвал; літ. «пд(Б1)» - підвалу; літ. «Г» - вбиральні; літ. «Д1» - складського приміщення; літ. «Д2» - відділу флоту; літ. «З-З2, З4» - столярного цеху з прибудовою; літ. «з» - тамбуру; літ. «вх.пд» - входу в підвал; літ. «пд. (З1)» - підвалу; літ. «И» - картонажного цеху; літ. «И1-И3» - з прибудови; літ. «О» - керамічного цеху; літ. «П-П2» - гаражів з токарним цехом; літ. «Р» - прохідної; літ. «С» - радіорубки; літ. «Т» - блоку майстерень з боксами; літ. «т» - навісу; літ. «У» котельні.

На підставі даного рішення, ФОП ОСОБА_4 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.02.2006 р., а саме, 83/100 частини нерухомого майна центральної садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

23.02.2006 рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області право власності на будинок культури (літери Д, Д3, Д4), розташований в складі нерухомого майна центральної садиби за адресою АДРЕСА_1, було визнано за ФОП ОСОБА_4

22.11.2010 апеляційним судом Одеської області за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора Комінтернівського району Одеської області рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.02.2006 про визнання права власності на будинок культури за ФОП ОСОБА_4 було скасовано, провадження у справі закрито.

29.02.2012 виконком Крижанівської сільської ради ухвалив рішення №15, яким оформив право комунальної власності на 17/100 частин об'єкту нерухомого майна центральної садиби, які складаються з будівель літер «Д» - будинок культури, літер «ДЗ» - прибудова, літер «Д4» - прибудова, загальною площею 786,8 кв.м, розташовані за адресою Одеська область, Комінтернівський район, АДРЕСА_1, за територіальною громадою села Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та видав свідоцтво від 06.04.2012 про право комунальної власності на зазначене нерухоме майно, яке було 27.04.2012 зареєстроване в Комінтернівському БТІ.

07 березня 2012 року між ОСОБА_4 (дарувальниця за договором) та ОСОБА_1 (обдарований за договором) було укладено договір дарування частини нерухомого майна, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №172, відповідно до умов якого позивач набув право власності на 83/100 частини нерухомого майна - центральної садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з: одного адміністративного корпусу, зазначеного в плані під літ. "А", з прибудовою-А1-А2, підвалом-пд(А1) основною площею 1864 кв.м, загальною площею 2413 кв.м, офісу-більярду-Б-Б1, з тамбуром-б, підвалом пд(Б1), з входом у підвал-вхпд1, вбиральні-Г, будинком культури-Д, з складським приміщенням-Д1, відділом флоту-Д2, з прибудовою-ДЗ-Д4, столярного цеху з прибудовами-3-32, 34, з тамбуром-з, підвалом-пд(З1), з входом у підвал-вхпд, картонажного цеху-И, з прибудовою-ИІ-И3, керамічного цеху-О, гаражу з токарним цехом-П-П2, прохідної-Р, радіорубки-С, блоку майстерень з боксами-Т, з навісом-т, котельної-У, брукування-І, огорожі № 1-7.

19.07.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до Крижанівської сільської ради із заявою про надання йому в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,7724 га для експлуатації об'єктів нерухомого майна, яка знаходиться в АДРЕСА_1 з посиланням на договір дарування частини нерухомого майна від 07.03.2012, у відповідності із ч.2 ст.120 Земельного кодексу України - на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, в зв'язку з чим просив укласти з ним договір оренди землі на умовах договору оренди землі від 28.02.2005 із ФОП ОСОБА_4

Також заявник просив Крижанівську сільську раду розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений Крижанівською сільською радою із ФОП ОСОБА_4 з моменту реєстрації договору оренди з ним.

Листом від 30.08.2012 №02-18/1379 Крижанівська сільська рада повідомила, що надати в користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 можливо буде лише при умові розірвання договору оренди, укладеного між Крижанівською сільською радою та СПД ОСОБА_4, який є дійсним та згідно п.33 даного договору дія його припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Повторно з такою ж заявою ОСОБА_1 звернувся до Крижанівської сільської ради 20.11.2012р.

У відповідь на вказану заяву листом від 27.11.12 №02-18/1723 Крижанівська сільська рада проінформувала ОСОБА_1 про те, що 29.02.2012 р. виконком Крижанівської сільської ради ухвалив рішення №15, яким вирішив оформити право комунальної власності на 17/100 частин нерухомого майна - центральної садиби, які складаються з літ.Д - будинок культури, літ.ДЗ - прибудова, літ. Д4 - прибудова, загальною площею 786,8 кв.м, по АДРЕСА_1 в с. Крижанівка - за територіальною громадою села Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та видав свідоцтво про право комунальної власності на це нерухоме майно від 06.04.2012, зареєстроване 27.04.2012 Комінтернівським БТІ. У зв'язку з набуттям сільською радою права власності на 17/100 частин центральної садиби ОСОБА_1 запропоновано звернутися до Комінтернівського БТІ з заявою про виділення 83/100 частин об'єкту нерухомого майна - центральної садиби, яка належить йому, в окрему одиницю для подальшого оформлення земельної ділянки в оренду для обслуговування відповідних об'єктів нерухомого майна.

12.10.2012 Крижанівська сільська рада прийняла рішення за №454-VI про скасування договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005, наданої в користування ФОП ОСОБА_4 для експлуатації об'єктів нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1.

03.12.2012 р. між Крижанівською сільською радою та СПД ОСОБА_4 укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 28.02.2005, якою в зв'язку з прийняттям рішення №454-VI від 12.10.2012 про скасування договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 прийнято до земель запасу Крижанівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 0,7724 га.

Листом від 02.07.2013 №02-18/869 Крижанівська сільська рада повідомила ФОП ОСОБА_1 про необхідність звернення з заявою щодо надання в користування на умовах оренди земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, розташовані в АДРЕСА_1.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що ним було правомірно набуто право власності на нерухоме майно - 83/100 центральної садиби та відповідно до п.2 ст. 120 Земельного кодексу України він має право на землекористування в тому ж обсязі і на тих же умовах, що були у попереднього землекористувача, а саме, на умовах договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 з ФОП ОСОБА_4, але за твердженням позивача, це право не визнається Крижанівською сільською радою, а прийняті оспорювані рішення і угода про розірвання договору оренди земельної ділянки із ФОП ОСОБА_4 порушують його право як користувача спірної земельної ділянки. Також, позивачем було зазначено, що з боку сільської Ради чиняться перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, після його перегляду Вищим господарським судом України, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Пунктом 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Так, відповідно до п.1, 2 договору дарування частини нерухомого майна від 07 позивач набув право власності на 83/100 частини нерухомого майна - центральної садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно не приватизована, має загальну площу 0,7724 га та кадастровий номер НОМЕР_1, знаходилася в користуванні на умовах оренди у ФОП ОСОБА_4 на підставі рішення Крижанівської сільської ради №541-IV від 13.10.2004 про передачу ОСОБА_4 в користування зазначеної земельної ділянки для експлуатації об'єктів нерухомого майна та договору оренди, укладеного між Крижанівською сільською радою та СПД ОСОБА_4 28.02.2005 р., зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації за №040552400008 від 30.03.2005 р.

Отже, враховуючи законодавчі приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, після укладення договору дарування до ФОП ОСОБА_1 разом з право власності на 83/100 частини нерухомого майна - центральної садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло й право користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане нерухоме майно в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача, а саме, на земельну ділянку загальну площу 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходилась в користуванні у ФОП ОСОБА_4 на умовах оренди на підставі рішення Крижанівської сільської ради №541-IV від 13.10.2004 та договору оренди, укладеного між Крижанівською сільською радою та СПД ОСОБА_4 28.02.2005 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, колегія суддів відзначає, що з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Судова колегія відзначає, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається, при цьому, договір оренди не припиняється в цілому, а має місце заміна сторони в зобов'язанні. Відтак, новий власник нерухомості, яким є ФОП ОСОБА_1 з набуттям права власності на будинок (будівлю, споруду) набув прав і обов'язків орендаря за вказаним діючи договором оренди землі.

Матеріалами справи спростовуються твердження Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області стосовно того, що спірну земельну ділянку площею 0,7724 га було надано ФОП ОСОБА_4 для обслуговування всього нерухомого майна, що знаходилось за адресою АДРЕСА_1, а після виділення будинку культури з прибудовами та визнання на нього права власності за територіальною громадою села Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради фактично відбувся поділ земельної ділянки, право користування земельною ділянкою після поділу об'єкта нерухомого майна та заміни його власників набули ФОП ОСОБА_1 та Крижанівська сільська рада пропорційно часткам власності на нерухоме майно, які необхідні для обслуговування належної їм нерухомості, у зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договір оренди землі від 28.02.2005 року орендар (ФОП ОСОБА_4.) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,7724 га для експлуатації об'єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1.

Судова колегія відзначає, що станом на час укладення спірного договору оренди ФОП ОСОБА_4 була власником нерухомого майна, а саме, частини центральної садиби, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і до складу цього майна не входив спірний об'єкт нерухомості - будинок культури. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували зворотне, зокрема, докази (документи) за якими ФОП ОСОБА_4 набула права власності на будинок культури станом на час укладення спірного договору. Із пояснень сторін, навпаки, вбачається, що будинок культури станом на час укладення спірного договору належав інші особі - РА ТОВ «Чорноморець».

Відтак, твердження відповідача про те, що спірна земельна ділянка надавалась для користування ФОП ОСОБА_4 для експлуатації та обслуговування, у тому числі будинку культури, який на момент укладення спірного договору не належав останній є суперечливими, не обґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

До того ж, судова колегія відзначає, що в матеріалах справи міститься висновок судової будівельно-технічної експертизи №30/14 від 09.09.2014, яким встановлено, що належні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини нерухомого майна від 07.03.2012 р. 83/100 частин нерухомого майна - центральної садиби, розташовані на території земельної ділянки площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою Одеська область, Комінтернівський район, АДРЕСА_1. В свою чергу, 17/100 частин нерухомого майна - центральної садиби, розташованої за адресою Одеська область, Комінтернівський район, АДРЕСА_1, що належать територіальній громаді с. Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 06.04.2012 р. - будинок культури (літ. Д), прибудова (літ. Д3), прибудова (літ. Д4) - розташовані за межами земельної ділянки площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Разом з тим, судова колегія вважає, що наданий Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та залучений судом касаційної інстанції висновок №5351 експертного земельно-технічного дослідження від 15.09.2015 р. не може вважатись належним доказом у даній справі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 ГПК України Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Пунктом 5 ч. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 року визначено, що не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Проте, наданий відповідачем до матеріалів справи висновок №5351 експертного земельно-технічного дослідження від 15.09.2015 р. не є судовою експертизою, оскільки був проведений по заяві сільського голови Крижанівської сільської ради, а не на підставі ухвали суду про призначення судової експертизи (про що зазначено у його вступній частині).

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у даному висновку зазначено, що земельна ділянка на якій розташований об'єкт нерухомості центральна садиба за адресою АДРЕСА_1 включає в себе 1) земельну ділянку площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для експлуатації об'єктів нерухомого майна, за адресою Одеська область, Комінтернівський район, АДРЕСА_1, на якому знаходяться 83/100 центральної садиби по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, що належать на праві власності ОСОБА_1; 2) земельну ділянку, на якій розташовані 17/100 центральної садиби по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, що належать на праві власності територіальній громаді села Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Тобто, навіть наданий відповідачем висновок експерта не спростовує щодо того, що об'єкти нерухомого майна власниками яких є ФОП ОСОБА_1 та Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області знаходяться на різних земельних ділянках.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині визнання права користування земельною ділянкою, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та встановлених обставин справи, підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасувати рішення двадцять восьмої сесії Крижанівської сільської ради Комінтернівского району Одеської області VI скликання № 454 - VI від 12 жовтня 2012 року "Про скасування договору оренди земельної ділянки від 28 лютого 2005 року наданої в користування СПД ОСОБА_4 для експлуатації об'єктів нерухомого майна розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області" та визнання недійсної угоди, укладеної 3 грудня 2012 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівского району Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, про розірвання договору оренди землі від 28 лютого 2005 року, у зв'язку з наступним.

Рішенням Крижанівської сільської ради № 454-VI від 12 жовтня 2012 року було скасовано дію договору оренди земельної ділянки від 28 лютого 2005 року, а 03 грудня 2012 року між Крижанівською сільською радою та ОСОБА_4 було укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 28 лютого 2005 року, відповідно до умов якої було скасовано дію договору оренди земельної ділянки від 28 лютого 2005 року та прийнято до земель запасу Крижанівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 0,7724 га.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Одночасно з цим, після прийняття рішення про надання земельної ділянки у оренду, орган місцевого самоврядування стає рівноправною стороною у орендному зобов'язанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, судова колегія суддів зазначає, що законодавцем у ст.ст. 188 ГК України та 651 ЦК України чітко визначено підстави та порядок визнання правочинів недійсними.

До того ж, чином законодавством України органам місцевого самоврядування не надано повноважень щодо скасування дії договору.

До того ж, на момент прийняття оскаржуваного рішення стороною договору оренди земельної ділянки від 28 лютого 2005 року фактично був позивач, а тому таке рішення Крижанівської сільської ради №454-VІ від 12 жовтня 2012 року порушує права позивача як користувача спірною земельною ділянкою, оскільки п.2 цього рішення прийнято до земель запасу сільської ради земельну ділянку, яка на момент винесення даного рішення вже перебувала у користуванні ФОП ОСОБА_1 як у законного користувача в на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 120 ЗК України, ч. 1 ст. 377 ЦК України.

Таким чином, враховуючи допущенні Крижанівською сільською радою приписи вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що рішення Крижанівської сільської ради № 454-VI від 12 жовтня 2012 року, яким було скасовано дію договору оренди земельної ділянки від 28 лютого 2005 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо визнання недійсної угоди, укладеної 3 грудня 2012 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівского району Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, про розірвання договору оренди землі від 28 лютого 2005 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено вищевикладеною нормою ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 216 ЦК України недійсний правочин, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі. - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як було зазначено вище, з набуттям права власності на будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 отримав і право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Разом з тим, п. 3 спірної угоди укладеної 3 грудня 2012 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівского району Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі від 28.02.2005 р. спірну земельну ділянку прийнято до земель запасу, що є порушенням як вимог ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України, так і прав ФОП ОСОБА_1, який на час укладення спірної угоди отримав право користування даної земельною ділянкою.

До того ж, спірна угода була укладена 03.12.2012 р., тобто через 9 місяців після набуття позивачем права власності на будівлі і споруди і, відповідно, права користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а отже сторони спірної угоди розпорядились земельною ділянкою, яка знаходилась на час укладення угоди у користуванні іншої особи ФОП ОСОБА_1

Окрім того, при укладенні спірної угоди, сторонами було порушено приписи ст. 141 Земельного кодексу України, згідно якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці або добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. А тому, оскільки ФОП ОСОБА_1, на момент укладення спірної угоди, набув право власності на будівлі та споруди, які розташовані на вищезазначеній земельній ділянці, то, за приписами ст. 141 Земельного кодексу України, у ФОП ОСОБА_4 припинилось право користування земельною ділянкою, а тому остання не могла добровільно відмовитись від права користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з ч. 3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, з урахуванням вищевикладених приписів чинного законодавства, виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами. Дана норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. При цьому договір оренди не припиняється вцілому, а має місце лише заміна сторони в зобов'язанні.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання не перешкоджати у здійсненні користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 95 Земельного кодекс України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частинами 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, та усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно вимог чинного законодавства, судом при прийнятті рішення про усунення перешкод має бути встановлений факт активних цілеспрямованих дій щодо створення відповідачем таких перешкод.

За приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, судова колегія відзначає, що позивачем не надано належних доказів вчинення відповідачем активних цілеспрямованих дій, які б перешкоджали чи перешкоджатимуть йому у користуванні земельної ділянки, що передана останньому для обслуговування розташованого на ній нерухомого майна..

Позивачем, також не доведено, що відповідач використовував або продовжує використовувати спірну земельну ділянку.

Не надано позивачем й доказів того, що сільська рада розмістила або має наміри розмістити будь-які об'єкти нерухомості на земельній ділянці позивача або передати дану земельну ділянку в оренду інших особам, а тому, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено фактів, які б свідчили про порушення його права на користування землею під об'єктами його нерухомого майна.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду та на час розгляду справи, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання не перешкоджати у здійсненні користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні не підлягають задоволенню.

До того ж, відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, скасовуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2014 у справі №916/3085/13, судом касаційної інстанції було відзначено, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось твердження Крижанівської сільської ради, що спірну земельну ділянку площею 0,7724 га було надано ФОП ОСОБА_4 для обслуговування всього нерухомого майна, що знаходилось за адресою АДРЕСА_1, а після виділення будинку культури з прибудовами та визнання на нього права власності за територіальною громадою села Крижанівка в особі Крижанівської сільської ради фактично відбувся поділ земельної ділянки, право користування земельною ділянкою після поділу об'єкта нерухомого майна та заміни його власників набули ФОП ОСОБА_1 та Крижанівська сільська рада пропорційно часткам власності на нерухоме майно, які необхідні для обслуговування належної їм нерухомості.

Так, судом апеляційної інстанції було детально вивчено матеріали справи та як вже описано вище у мотивах даної постанови, було встановлено, що земельна ділянка на якій знаходиться нерухоме майно ФОП ОСОБА_1 та земельна ділянка на якій знаходиться нерухоме майно Крижанівської сільської ради є різними земельними ділянками та земельна ділянка на якій знаходиться нерухоме майно Крижанівської сільської ради знаходиться за межами земельної ділянки, що надана у користування позивачеві.

Також, судом касаційної інстанції зазначено, що аналізуючи рішення Крижанівської сільської ради Комінтернівского району №454-VI від 12.10.2012, судами зроблено висновок, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави для дострокового розірвання договору оренди землі як скасування договору, і на цій підставі визнали рішення "Про скасування договору оренди земельної ділянки від 28 лютого 2005 року наданої в користування СПД ОСОБА_4 для експлуатації об'єктів нерухомого майна розташованої за адресою: АДРЕСА_1," недійсним.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду враховує позицію викладену у рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2009 від 16.04.2009 р., відповідно до якої ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Разом з цим, це не позбавляє права на оскарження таких актів особою щодо якої їх винесено або особою, права якої порушено, що закріплено, зокрема, в ст. ст. 124, 144 Конституції України, а також ст. 21 ЦК України, ст. 1 ГПК України.

Вищим господарським судом України, також, було зазначено, що судами не встановлено та в судових рішеннях не зазначено, які саме порушення допущені сторонами угоди про розірвання договору оренди землі від 28 лютого 2005 року, та чи передбачає чинне законодавство можливість, не розірвавши договір із попереднім орендарем, оформляти договір оренди землі із наступним землекористувачем.

Так, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відзначає, що при повторному розгляді справи, було встановлено, що з набуттям права власності на будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 отримав і право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, що передбачено ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, Разом з тим, п. 3 угоди про розірвання договору оренди землі від 28.02.2005 р. спірну земельну ділянку прийнято до земель запасу, на думку судової колегії, такі дії сторін є порушення прав позивача, який на момент укладення спірної угоди набув права користування земельною ділянкою.

Також, судом касаційної інстанції було зазначено, що визнаючи право користування земельною ділянкою за ФОП ОСОБА_1 на умовах договору оренди землі від 28.02.2005 із ФОП ОСОБА_4, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що в пунктах 11 та 16 Договору зазначені різні адреси земельної ділянки, а у пункті 13 Договору констатовано, що експертна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалась, хоча укладанню договору оренди землі обов'язково має передувати нормативна грошова оцінка землі.

З цього приводу судова колегія відзначає, що предметом спору є земельна ділянка площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для експлуатації об'єктів нерухомого майна, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В правовстановлюючих документах ФОП ОСОБА_1 вказана саме така адреса. В пункті же 1.6. договору допущено описку при зазначенні адреси об'єкту, що досліджувалось і було встановлено в судовому засіданні при розгляді справи Одеським апеляційним господарським судом.

На думку колегії суддів, питання щодо експертної грошової оцінки земельної ділянки, з огляду на предмет спору, не входять у предмет доказування та відповідно не впливають на оцінку судом обставин у даній справі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарським судом Одеської області при прийнятті оскаржуваного рішення не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття частково невірного рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснено на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. в частині відмови у задоволенні позову про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання додаткової угоди до договору недійсною скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати за фізичною собою-підприємцем ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 0,7724 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для експлуатації об'єктів нерухомого майна, за адресою: Одеська область, Комінтернівский район, село Крижанівка, АДРЕСА_1 на умовах і в обсязі, встановлених договором оренди землі, укладеного 28 лютого 2005 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівского району Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040552400008 30 березня 2005 року

Визнати незаконним та скасувати рішення двадцять восьмої сесії Крижанівської сільської ради Комінтернівского району Одеської області VI скликання №454 - VI від 12 жовтня 2012 року "Про скасування договору оренди земельної ділянки від 28 лютого 2005 року наданої в користування СПД ОСОБА_4 для експлуатації об'єктів нерухомого майна розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області".

Визнати недійсною угоду, укладену 3 грудня 2012 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівского району Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, про розірвання договору оренди землі від 28 лютого 2005 року.

В решті рішення господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. залишити без змін.

Стягнути з Крижанівської сільської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2294 грн. за подання позовної заяви.

Стягнути з Крижанівської сільської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2523 грн. 40 коп. за подання апеляційної скарги.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1147 грн. за подання позовної заяви.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1261 грн. 70 коп. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Жеков В.І.