Постанова № 59380381, 26.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа№ 910/6086/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Ільєнок Т.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Кость О.Г. - дов. від 21.04.2016 року № 14-73

від відповідача: Мицько Р.М. - дов. від 01.02.2016 року № 135/16

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 року

у справі № 910/6086/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ)

до Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м. Київ)

про стягнення 83 311 988 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України") з позовом до Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі - ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України") про стягнення з відповідача на користь позивача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 76 452 170 грн. 90 коп. та три відсотки річних у розмірі 6 859 817 грн. 57 коп., загалом 83 311 988 грн. 47 коп.

Рішенням від 19.05.2016 року господарський суд міста Києва в позові відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 року по справі № 910/6086/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Гончаров С.А., апеляційна скарга Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/6086/16 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В зв'язку з перебуванням судді учасника колегії Коротун О.М. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2016 року було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Гончаров С.А., Ільєнок Т.В.

Після зміни складу колегії розгляд справи розпочався спочатку.

В судовому засіданні 26.07.2016 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

12.06.2009 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (покупець) уклали договір поставки природного газу № 06/09-413-Р, відповідно до умов якого постачальник передає покупцеві у 2009 році у власність природний газ власного видобутку з ресурсу ІV кварталу 2006 року для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору від 12.06.2009 року № 06/09-413-Р постачальник передає у власність покупцеві газ в обсязі 335 596 918 куб м.

Згідно з п. 4.1 договору від 12.06.2009 року № 06/09-413-Р ціна за 1000 куб. м газу становить 535 грн. 30 коп., крім того ПДВ - 20 % - 107 грн. 06 коп., ціна газу разом з ПДВ - 642 грн. 36 коп.

Відповідно до п. 3.4 договору від 12.06.2009 року № 06/09-413-Р факт передачі газу підтверджується актами приймання-передачі акту, які підписують уповноважені представники сторін виключно в обсязі, який зазначений у письмовому замовленні покупця протягом 3 (трьох) робочих днів з дня надання покупцем такого замовлення. Акти приймання-передачі газу складаються у 2 (двох) оригінальних примірниках.

Пунктом 5.1 договору від 12.06.2009 року № 06/09-413-Р встановлено, що розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами у гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що передається протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2010 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 100 073 277 грн. 89 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками сторін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року № 910/6860/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року, встановлено, що в порушення умов договору відповідач не оплатив отриманий від позивача природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 100 073 277 грн. 89 коп.

Зазначеним рішенням суду позов задоволено частково та стягнуто з ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" суму заборгованості у розмірі 100 073 277 грн. 89 коп., 3 % річних - 10 223 396 грн. 37 коп., інфляційні втрати - 17 565 177 грн. 60 коп. та 68 820 грн. судового збору.

Спір виник внаслідок того, що за прострочення відповідачем з оплати боргу за газ в сумі 100 073 277 грн. 89 коп., позивачем за період з 19.03.2013 року по 30.06.2015 року донараховано 76 452 170 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 6 859 817 грн. 57 коп. 3% річних.

04.06.2011 року набрав чинності Закон України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319-VI.

Дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК „Газ України", ДК „Укртрансгаз", ДК „Укргазвидобування", ДАТ „Чорноморнафтогаз" та ДП „Енергоринок".

Згідно з пунктом 2.2 статті 2 вказаного Закону підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 2 Закону передбачено як списання заборгованості за природний газ, так і заборгованості зі штрафних та фінансових санкцій нарахованих на заборгованість за природний газ.

Однак, на відміну від списання заборгованості за природний газ ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" перед Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України", яка відповідно до п. 2.1.1 ст. 2 Закону та п. 9 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894, обмежена сумами, що списані підприємствами перед ДК „Газ України", заборгованість зі штрафних та фінансових санкцій, визначена п. 2.2, таких обмежень не містить.

А тому, сума списання заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, в силу положень п. 6, 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію не обмежена протоколами учасників процедури, а самостійно визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України і здійснюється такими учасниками самостійно.

При цьому, положення п. 2.1 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" носить імперативний характер, що передбачає обов'язок суб'єктів, визначених у ст. 1 Закону, а не право на списання.

Посилання ж у п. 2.2. ст. 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на „підприємства, визначені у статті 1 цього Закону", означає, що до цих підприємств належить, зокрема, і позивач у даній справі - Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України".

А тому, враховуючи імперативний характер норми, а також ту обставину, що списання сум заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій визначених п. 2.2 Закону не обмежено, а визначається у відповідних договорах, позивач, як учасник процедури визначений у ст. 1 Закону зобов'язаний самостійно списати заборгованість відповідача зі штрафних та фінансових санкцій і не обмежений діями відповідача щодо списання.

Таким чином, за зазначеним Законом відповідач мав право списати заборгованість штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість, спожитий у період з 01.01.1997 року до 01.01.2011 року.

Закон України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" втратив чинність 30.06.2012 року.

Отже, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість за природний газ, спожитий у 2009 році, після втрати Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" позбавляє відповідача права на списання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не вправі нараховувати інфляційні втрати та 3% річних після втрати чинності Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки здійснення прав у такий спосіб всупереч вимог ч. 2 ст. 13 ЦК України порушує права відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених сум, призводить до непередбачених чинним законодавством матеріальних втрат його як суб'єкта паливно-енергетичного комплексу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" є необґрунтованими, не доведеним та не підлягають задоволенню.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 року у справі № 910/6086/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського міста Києва від 19.05.2016 року у справі № 910/6086/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/6086/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.А. Гончаров

Т.В. Ільєнок