Рішення № 59379783, 28.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2016 р. Справа № 911/1875/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро,

м. Миколаїв

до Приватного акціонерного товариства Київ-Атлантик Україна,

Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка

про стягнення 5727,31 грн.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.02.2016 р.);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства Київ-Атлантик Україна (далі відповідач) про стягнення 5727,31 грн., з яких 1808,19 грн. 3% річних та 3919,12 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань за договором на покупку зерна № Р167629 від 10.02.2016 р., у звязку з чим позивачем на підставі п. 8.3. договору № Р167629 від 10.02.2016 р. нараховано 3919,12 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 1808,19 грн. 3% річних.

Представник позивача у судове засідання 12.07.2016 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, а у судовому засіданні 28.07.2016 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання 12.07.2016 р. та 28.07.2016 р. не зявився, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103255664461 та № 0103248370100. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2016 р. між приватним акціонерним товариством Київ-Атлантик Україна (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро (продавець) було укладено договір на покупку зерна № Р167629 (далі договір), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив кукурудзу 3 класу (надалі товар) на умовах ІНКОТЕРМС-2010 EXW- м. Миронівка елеватор ПрАТ Київ-Атлантик Україна (КАУ), у кількості 200,0 (двісті) +/5% тонн, у подальшому - товар (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару, що проданий за цим договором складає 3291,67 гривень за тонну, ПДВ 658,33 гривень. Загальна ціна товару складає 3950,00 грн. (три тисячі девятсот пятдесят) гривень за тонну.

Сума договору складає 658333,33 гривень, ПДВ 131666,67 гривень. Загальна вартість договору складає 790000,00 (сімсот девяносто тисяч) +/-5% гривень (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору покупець зобовязується виконати 100% оплату вартості товару на протязі 3 (три) банківських днів, після оформлення необхідних документів: товарна накладна, податкова накладна, рахунок.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що продавець зобовязується поставити товар до місця призначення у повному обсязі до: 13.02.2016 р. включно.

Відповідно до п. 10.3. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 року та до повного виконання всіх його умов.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару кукурудзу 3 класу, 200 т на суму 790000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 87 від 11.02.2016 р. та актом приймання передачі зерна (при оформленні) № 485 від 11.02.2016 р.

Для отримання товару відповідачем було видано довіреність № 79 від 11.02.2016 р. заступнику менеджера елеватора ОСОБА_2.

Як вбачається з банківської виписки про рух коштів по рахунку позивача з 01.02.2016 р. по 29.02.2016 р., відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, проте відповідач допустив прострочення платежу на суму 490000,00 грн., сплативши вказану суму з 17.02.2016 р. по 29.02.2016 р.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку з невчасним виконанням відповідачем грошових зобовязань, позивач направив на адресу відповідача претензію № 128 від 04.03.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням, в якій просив відповідача сплатити 5727,31 грн. 3% річних та пені.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідачем в порушення п. 4.1. договору невчасно сплачено 490000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 1808,19 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 17.02.2016 р. по 28.02.2016 р. на прострочену суму заборгованості з урахуванням часткових проплат, здійснених відповідачем у вказаному періоді.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач зобов'язання з оплати вартості поставленого товару своєчасно не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем на прострочену суму 3% річних.

Проте, наданий позивачем розрахунок 3% річних є невірним, оскільки позивачем включено у періоди прострочення дні оплати.

Як передбачено п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17 грудня 2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Оскільки, наданий позивачем розрахунок 3% річних є невірним, так як позивачем включено у періоди прострочення дні оплати та, крім того, розрахунок є арифметично невірним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1808,19 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 216,15 грн. за загальний період з 17.02.2016 р. по 28.02.2016 р. на прострочену заборгованість з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем у вказаному періоді.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 3919,12 грн., нараховану за загальний період з 17.02.2016 р. по 28.02.2016 р. на прострочену суму заборгованості з урахуванням часткових проплат, здійснених відповідачем у вказаному періоді.

Відповідно до п. 8.3. договору у випадку несвоєчасної оплати покупець зобовязується сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період затримки, до дня повного завершення своїх зобовязань, або розірвання договору.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наданий позивачем розрахунок пені є невірним, оскільки, як зазначалось раніше, позивач включив у періоди прострочення дні оплати.

Оскільки, наданий позивачем розрахунок пені є невірним, так як позивачем включено у періоди прострочення дні оплати, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3919,12 грн. пені підлягає частковому задоволенню у сумі 3161,74 грн. за загальний період з 17.02.2016 р. по 28.02.2016 р. на прострочену заборгованість з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем у вказаному періоді.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Київ-Атлантик Україна (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Степова, буд. 8, код 22929481) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро (54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 143, код 35472893) 216,15 грн. (двісті шістнадцять грн. 15 коп.) 3% річних, 3161,74 грн. (три тисячі сто шістдесят одну грн. 74 коп.) пені та 812,73 грн. (вісімсот дванадцять грн. 73 коп.) судового збору.

2.В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 02.08.2016 р.

Суддя О.О. Рябцева