Рішення № 59379771, 26.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа № 911/1684/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 31 588,56 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №14-81 від 25.04.2016)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.05.2016 Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (далі - КЕВ м. Біла Церква/відповідач) про, з урахуванням уточненого розрахунку суми позовних вимог, стягнення 31 593,87 грн, з яких: 13 489,81 грн пені, 241,98 грн інфляційних втрат, 4 676,37 грн 3% річних та 13 185,71 грн штрафу, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №12/601-БО-17 від 08.10.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2016 порушено провадження у справі №911/1684/16, розгляд справи призначено на 21.06.2016.

21.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2016 розгляд означеної справи відкладено на 04.07.2016.

У судовому засіданні 04.07.2016 представники відповідача заперечили проти позову з огляду на обмеженість державного фінансування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква та відсутність у останнього коштів для сплати відповідно заявлених позивачем штрафних санкцій та передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України коштів.

Водночас, відповідачем не подано ані письмових заперечень та/або відзиву на позов, а також документів в підтвердження заявлених у судовому засіданні 04.07.2016 представниками КЕВ м. Біла Церква заперечень.

У судовому засіданні 04.07.2016 судом оголошено перерву до 26.07.2016

До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2016 продовжено строк розгляду спору у даній справі на 15 днів.

У судове засідання 26.07.2016 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2012 між НАК Нафтогаз України (далі-продавець) та КЕВ м. Біла Церква (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/601-БО-17 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 3.3. та 11 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.09.2012 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом жовтня-грудня 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 683 233,34 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.10.2012 за поставлений газ у жовтні 2012 року на суму 57 418,61 грн,

- б/н від 31.10.2012 за поставлений газ у жовтні 2012 року на суму 37 704,12 грн,

- б/н від 30.11.2012 за поставлений газ у листопаді 2012 року на суму 141 520,98 грн,

- б/н від 30.11.2012 за поставлений газ у листопаді 2012 року на суму 96 073,71 грн,

- б/н від 31.12.2012 за поставлений газ у грудні 2012 року на суму 121 424,23 грн,

- б/н від 31.12.2012 за поставлений газ у грудні 2012 року на суму 229 091,69 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків.

Як слідує з наданої позивачем відомості по операціям з 01.10.2012 по 30.09.205 за підписом головного бухгалтера, відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу №12/601-БО-17 від 08.10.2012 було здійснено наступні оплати:

- 25.10.2012 289 910,52 грн, зарахованих позивачем в рахунок оплати газу за жовтень 2012 року, та частково за листопад 2012 року у розмірі 194 787,79 грн;

- 12.11.2012 99 998,91 грн, зарахованих позивачем в рахунок оплати газу за листопад 2012 року; та частково за грудень 2012 року у розмірі 57 192,01 грн;

- 28.11.2011 100 000,00 грн, 25.12.2012 4 956,60 грн, зарахованих позивачем в рахунок оплати газу за грудень 2012 року;

Водночас, решта коштів у розмірі 188 367,31 грн за поставлений позивачем у грудні 2012 року газ, була погашена шляхом перенесення позивачем на підставі листів відповідача на поточний рахунок за спірним договором з рахунку за договором №13/3550-БО-17 від 30.01.2013 коштів у наступному порядку: 17.05.2013 перенесено 15 113,19 грн, 21.11.2013 - 46 376,34 грн, 22.11.2013 30 977,21 грн, 29.11.2013 93 941,10 грн, 30.05.2014 1 959,47 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, що полягає у порушенні передбачених п. 6.1 договору строків оплати вартості газу, поставленого протягом спірних періодів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема:

-13 489,81 грн пені, нарахованої спадаючим підсумком з урахуванням здійснених зарахувань за періоди:

з 14.01.2013 по 16.05.2013 на 188 367,31 грн заборгованості за грудень 2012 року,

з 17.05.2013 по 13.07.2013 на 173 254,12 грн заборгованості за грудень 2012 року,

- 4 676,37 грн 3% річних, нарахованих спадаючим підсумком з урахуванням здійснених зарахувань за періоди:

з 14.01.2013 по 16.05.2013 на 188 367,31 грн заборгованості за грудень 2012 року,

з 17.05.2013 по 20.11.2013 на 173 254,12 грн заборгованості за грудень 2012 року,

з 21.11.2013 по 21.11.2013 на 126 877,78 грн заборгованості за грудень 2012 року,

з 22.11.2013 по 28.11.2013 на 95 900,57 грн заборгованості за грудень 2012 року,

з 29.11.2013 по 29.05.2014 на 1 959,47 грн заборгованості за грудень 2012 року.

Поряд з тим, посилаючись на порушення відповідачем покладених на нього договірних обовязків, а саме прострочення платежу понад 30 днів, просить суд стягнути з КЕВ м. Біла Церква 13 185,71 грн штрафу, нарахованого у порядку п. 7.2. договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з нижченаведеного

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує для останнього обовязок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 6.1 договору, до 14.11.2012, 14.12.2012 та 14.01.2012 відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач вартість газу, поставленого протягом жовтня-грудня 2012 року, оплатив з порушенням погоджених сторонами строків, що свідчить про підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення договірних зобов'язань.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору він зобовязується, крім суми заборгованості, сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розмір заявлених до стягнення пені та 3% річних, обрахованих судом за визначені позивачем періоди, є арифметично вірним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 13 489,81 грн пені, та 4 676,37 грн 3% річних, відтак задоволення означеної вимоги.

Водночас, як слідує з наданих позивачем доказів щодо здійснення відповідачем оплат за договором, заборгованість за поставлений газ у грудні 2012 року у розмір 188 367,31 грн виникла 14.01.2013 та була частково погашена 17.05.2013 і, відповідно, рахувалась за відповідачем протягом періоду з 14.01.2013 по 16.05.2013, тобто понад 30 днів, що свідчить про обґрунтованість посилань позивача на порушення відповідачем умов п. 7.2. договору.

Беручи до уваги наведені обставини, а також враховуючи встановлення обставин неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасних розрахунків за поставлений газ та прострочення платежу у розмірі 188 367,31 грн понад 30 днів, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 7.2. договору, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 185,71 грн штрафу з огляду на її обґрунтованість.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі №910/19082/13.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем свого договірного обовязку щодо своєчасної оплати поставленого у грудні 2012 року газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 241,98 грн інфляційних втрат, нарахованих спадаючим підсумком урахуванням здійснених зарахувань за наступні періоди:

- з січня по травень 2013 року на 188 367,31 грн заборгованості;

- з червня по листопад 2013 року на 173 630,67 грн заборгованості, збільшеної на суму інфляційних втрат за попередній період;

- з грудня 2013 року по травень 2014 року на 1 983,03 грн заборгованості, зменшеної на суму інфляційних втрат за попередній період із врахуванням суми заборгованості за попередній період, збільшеної на суму інфляційних втрат.

З системного аналізу ст. 625 ЦК України слідує, що нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення.

З огляду наведеного, приписи ст. 625 ЦК України передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, у той час, як позивачем інфляційні витрати нараховувалися не на саму суму боргу, що мала місце у кожному розрахунковому періоді, а на суми боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013 у справі №905/439/13.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи встановлені судом вище обставини, безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку інфляційних втрат днів фактичної сплати заборгованості та сум фактично погашеної заборгованості, а також включення до суми заборгованості, на яку здійснювались інфляційні нарахування, сум інфляційних втрат за попередні періоди, суд здійснював перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат наступним чином:

з 14.01.2013 по 16.05.2013 на 188 367,31 грн заборгованості за грудень 2012 року,

з 17.05.2013 по 20.11.2013 на 173 254,12 грн заборгованості за грудень 2012 року,

з 21.11.2013 по 29.05.2014 на 1 959,47 грн заборгованості за грудень 2012 року.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах визначених позивачем періодів з урахуванням вимог вищезазначених норм закону, становить 240,15 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 241,98 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 240,15 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 549, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмакова, 1, ідентифікаційний код 08167893) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 13 489 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят девять) грн 81 коп. пені,

- 4 676 (чотири тисячі шістсот сімдесят шість) грн 37 коп. 3% річних;

- 13 185 (тринадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн 71 коп. штрафу;

- 240 (двісті сорок) грн 15 коп. інфляційних втрат,

- 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.08.2016.

Суддя В.А. Ярема