Ухвала суду № 59379657, 29.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

УХВАЛА

"29" липня 2016 р.Справа № 916/2688/15

Суддя господарського суду Одеської області Волков Р.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 підприємства „Теплопостачання міста Одеси вих. № 02/01-01-241 від 15.04.2016 р. (зареєстрована за вхід. №2-2061/16 від 18.04.2016 р.) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі №916/2688/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (м.Київ),

до відповідача ОСОБА_1 підприємства „Теплопостачання міста Одеси (м.Одеса)

про стягнення 104470553,28грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача (заявник): ОСОБА_3 (за довіреністю);

Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: не з`явився.

встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.10.2015 по справі № 916/2688/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016, позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 10077215,33грн., 39856909,23грн. інфляційних, 2687782,19грн. 3% річних, 5980000грн. пені, 61490,54 грн.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом Одеської області 17.11.2015 р. видано відповідний наказ.

18.04.2016 від відповідача до господарського суду Одеської області надійшла скарга вих. № 02/01-01-241 від 15.04.2016 (зареєстрована за вхід. №2-2061/16) на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ) в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Заявник просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.02.2016 ВП № 49782337, видану на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 17.11.2015 № 916/2688/15.

Також просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про розшук майна від 23.02.2016 ВП № 49782337, видану на виконання наказу Господарського суду Одеської області від 17.11.2015 № 916/2688/15.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства, перебування майна відповідача у комунальній власності, Статут відповідача та на інші зазначені у скарзі та поясненнях обставини.

Відділ проти скарги заперечує, посилаючись на відсутність підстав для скасування постанов, здійснення виконавчого провадження відповідно до вимог закону, відсутність посилань відповідача на жодну норму закону яка б забороняла звертати стягнення на майно комунальних підприємств та на інші зазначені у відзиві на скаргу обставини.

Позивач проти скарги заперечує, вказує на невірне застосування відповідачем норм матеріального права, насамперед Закону України „Про виконавче провадження, здійснення виконавчих дій відповідно до вимог закону, отримання відповідачем майна у повне господарське відання. також зазначає, що законом визначено права сторони, яка вважає що арештоване майно належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Посилаючись на це та на інші викладені у поясненнях обставини просить у задоволенні скарги відмовити.

Розглянувши матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.10.2015 по справі № 916/2688/15 з відповідача на користь позивача стягнуто 10077215,33грн., 39856909,23грн. інфляційних, 2687782,19грн. 3% річних, 5980000грн. пені, 61490,54 грн. На виконання вищевказаного рішення господарським судом Одеської області 17.11.2015 р. видано відповідний наказ.

Відповідно до п.1 ст.25 Закону України „Про виконавче провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з п.2 вказаної статті, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі знаходиться зведене виконавче провадження № 49782337, яке включає в себе в тому числі виконання за наказом від 17.11.2015 по справі № 916/2688/15.

Можливість обєднання кількох виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження а також особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника передбачена ст.33 Закону України „Про виконавче провадження.

23.02.2016 старшим державним виконавцем Відділу Бурла В.Е були винесені постанови:

- про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- про розшук майна.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

При цьому ст.52 вказаного Закону визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону, у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук.

Згідно з п.1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Пункт 2 вказаної статті визначає, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Главою 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені особливості звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи.

Так, згідно з п.1 ст.66 вказаного Закону, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Згідно ст.32 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено факту порушення державним виконавцем вимог Закону України „Про виконавче провадження.

За таких обставин, суд вважає вимоги скарги необгрунтованими, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 підприємства „Теплопостачання міста Одеси вих. № 02/01-01-241 від 15.04.2016 р. (зареєстрована за вхід. №2-2061/16 від 18.04.2016 р.) в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі №916/2688/15 - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Р.В. Волков