Рішення № 59379561, 27.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/9603/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

про стягнення 2 994,66 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Бабак Б.С. за довіреністю № б/н від 18.12.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 3 881,97 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.11.2015 р. о 15:00 год. по вулиці Гришка, 7, у м. Києві, за участю транспортних засобів «Honda Аccоrd», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Peugeot 308», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/9603/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи, також направлено запит до МТСБУ для витребування інформації.

Через відділ діловодства суду 02.06.2016мр. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем страхового відшкодування, яку залучено до матеріалів справи.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Господарський суд прийняв заяву позиву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 2 994,66 грн.

Крім того, через відділ діловодства суду 14.06.2016 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит; 24.06.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та 13.07.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.07.2016 р. представник позивача надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 13.07.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 13.07.2016 р. розгляд справи відклав на 27.07.2016 р.; зобов'язав позивача надати суду належні та допустимі докази сплати відповідачем страхового відшкодування (платіжне доручення, засвідчене установою банку).

27.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2016 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.07.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

30.06.2015 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 03.0004459.0001, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Honda Аccоrd», державний номер НОМЕР_1.

За вказаним договором страхова сума - 278 559,00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

28.11.2015 р. о 15:00 год. по вулиці Гришка, 7, у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Honda Аccоrd», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Peugeot 308», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується довідкою про ДТП № 3335486 (копія в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Honda Аccоrd», державний номер НОМЕР_1, зазнав пошкоджень.

Особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_3, та її вина встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.01.2016 р. у справі № 753/24166/15-п провадження № 3/753/236/16.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

15.12.2015 р. ТОВ «ЕАК «Довіра» було складено протокол огляду пошкодженого транспортного засобу.

17.12.2015 р. ТОВ «ЕАК «Довіра» було складено звіт № 12462 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу та ремонтну калькуляцію за системою Audatex, згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля «Honda Аccоrd», державний номер НОМЕР_1, становив 4 313,30 грн.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

18.12.2015 р. позивачем було складено страховий акт № 10898.11.15 аванс, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 3 881,97 грн.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 в сумі 3 881,97 грн. на рахунок в АБ «Кліринговий дім», що підтверджується платіжним дорученням № 3101 від 18.12.2015 р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до полісу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» № АЕ/5610253 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки «Peugeot 308», державний номер НОМЕР_2.

Враховуючи наведене, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Україна» звернулося до господарського суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення 3 881,97 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

Оскільки позивач надав суду заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем страхового відшкодування, яку прийнято судом, то має місце нова ціна позову - 2 994,66 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Peugeot 308», державний номер НОМЕР_2, зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування».

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5610253 встановлена франшиза у розмірі - 0, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяв просив суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог, посилаючись на передчасність позову позивача, оскільки на час звернення до суду права останнього не були порушені, невизнані чи ос порені відповідачем. При цьому, відповідач зазначив, що на час подання позовної заяви до суду, строк на розгляд відповідачем заяви (вимоги) про виплату страхового відшкодування за полісом № АЕ/5610253 і, відповідно, виплати страхового відшкодування ще не сплинув, тобто права позивача не були порушені, невизнані чи ос порені відповідачем.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки вони спростовуються наявними в справі доказами, зокрема, листом ПрАТ «СК «АХА Страхування» (вхід. № 145 від 18.03.2016 р.), який було надано у відповідь на вимогу ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» (вих. № 258 від 29.02.2016 р., вхід. № 2879/12 від 03.03.2016 р.), стосовно ДТП, що сталася 28.11.2015 р. з автомобілем «Honda Аccоrd», державний номер НОМЕР_1, та яким повідомлялось про прийняте рішення щодо виплати ПАТ «СК «Саламандра-Україна» страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком в розмірі 3 881,97 грн. Також в даному листі відповідач повідомив, що зазначену суму страхового відшкодування буде виплачено шляхом переказу на поточний рахунок ПАТ «СК «Саламандра-Україна».

Крім того, на виконання зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування в порядку суброгації, відповідачем було сплачено частину вищевказаного страхового відшкодування в розмірі 887,31 грн., що підтверджується випискою ПАТ «Банк «Кліринговий дім» з розрахункового рахунку позивача від 27.05.2016 р.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суми завданої шкоди в розмірі 2 994,66 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (вулиця Пушкіна, 47, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13934129) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2 994 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина