Рішення № 59379530, 25.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016Справа №910/10897/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу 14 250, 62 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Мостовик О.С. (довіреність № 02/669-224 від 06.05.2016);

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу 14 250, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 порушено провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2016.

07.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит стосовно страхового полісу № АС/3748488.

11.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2016.

11.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву.

У вказаному відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що потерпіла особа не зверталася до нього із заявою про виплату страхового відшкодування протягом терміну, встановленому ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон), а тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу та потерпілій особі внаслідок настання ДТП є правомірною.

У судовому засіданні 11.07.2016 судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.07.2016.

22.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та додаткові документи для їх подальшого долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 25.07.2016 представник відповідача з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог та підтримав позицію, викладену у відзиві.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 25.07.2016 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 25.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

Між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (страховик, позивач), та ОСОБА_2, як страхувальником, був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 03.09.2013 № 0489539 (надалі - договір), відповідно до якого застраховано майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором наземним транспортним засобом (ТЗ), у тому числі причепом до нього, та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу (п. 1.1. частини 2 договору).

Строк дії договору встановлений з 04.09.2013 до 03.09.2018 (п. 10 частини 1 договору).

Безумовна франшиза за договором становить 939, 90 грн. (п. 7 частини 1 договору).

За умовами договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п. 7 частини 1 договору).

09.04.2014 у м. Слов'янськ Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу BYD Ф3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить ОСОБА_2 та транспортного засобу Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_5.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.07.2014 у справі № 243/3020/14-п за фактом ДТП, яка відбулася 09.04.2014, було припинено на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування п. 7 ст. 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 02.07.2013 у справі № 922/581/13-г, від 03.12.2013 у справі № 910/145/2013, від 12.05.2016 у справі № 910/71/16.

Таким чином, суд бере до уваги зазначену постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.07.2014 у справі № 243/3020/14-п, в якості належного та допустимого доказу наявності вини водія автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_4.

Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.

Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Відповідно до п. 13.1.8. при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку із якою страхувальник звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник або його довірені особи/водій зобов'язані письмово подати страховику заяву про настання страхового випадку не пізніше 5-ти робочих днів з моменту як страхувальник або його довірені особи/водій довідався або повинен був довідатись про випадок, якщо такий випадок відбувся на території України.

Згідно з п. 14.4. договору визначення розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі таких документів: при пошкодженні ТЗ та/або ДО - документі, що підтверджують вартість відновлювального ремонту пошкоджень ТЗ, завданих внаслідок настання страхового випадку, і які обираються страховиком за одним або кількома із нижчезазначених варіантів:

- калькуляція, проведена страховиком, на підставі програмних продуктів рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженнях та складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди, а також враховуючи конюктуру ринку;

- документи ремонтної організації (СТО), які, згідно чинного законодавства України, підтверджують необхідні витрати на ремонт транспортного засобу. Документи приймаються страховиком за умови, що з ним було попередньо узгоджено у письмовій формі вибір ремонтної організації (СТО) та калькуляцію ремонтно-відновлювальних робіт;

- акт авто товарознавчої експертизи (дослідження), яка проведена спеціалізованою організацією (витрати на послуги експертів сплачуються страховиком);

- письмова угода страховика і страхувальника/вигодонабувача щодо визначеного страховиком розміру витрат на відновлювальний ремонт ТЗ.

Згідно з п. 7 частини 1 договору страхове відшкодування здійснюється без урахування фізичного зносу.

До страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мають до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи гр. ОСОБА_3 09.04.2014 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні.

Згідно з рахунком-фактури від 20.10.2014 № ТС1020/019 ТОВ «Талісман Сервіс» вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 22 210, 02 грн.

На підставі страхового акту від 28.11.2014 № 1192.206.14.01.01 на рахунок ТОВ «Талісман Сервіс» перераховано 14 250, 62 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.12.2014 № 28811, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів перед страхувальником у повному обсязі.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 14 250, 62 грн до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Наявність вини ОСОБА_4 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження застрахованого транспортного засобу, підтверджена постановою суду.

Законом України «Про страхування» передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7 Закону)

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи винної у ДТП на час скоєння останньої була застрахована у товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/374848, строк дії з 01.07.2013 по 30.06.2014, страхувальник ОСОБА_6, забезпечений транспортний засіб автомобіль Volkswagen Caddy, державний реєстраційний номер НОМЕР_2).

Обов'язок страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи, встановлений п. 22.1 ст. 22. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відшкодування здійснюється у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Вирішуючи питання про суму відшкодування, суд враховує положення абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АС/374848, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000, 00 грн та франшизу 510, 00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, з урахуванням франшизи становить 13 740, 62 грн.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що особа, яку визнано потерпілою внаслідок ДТП повинна була у місячний строк звернутися до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування на підставі ст. 35 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на наступне.

Як зазначено в преамбулі, вказаний Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розділ ІІІ Закону, яким передбачено порядок здійснення страхового відшкодування, регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком.

Із системного аналізу ст.ст. 35, 37, 41 Закону, суд зазначає, що термін «потерпіла особа» згідно вказаного закону вживається в рамках відносин між страховиком і страхувальником за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не як потерпіла особа внаслідок настання ДТП, а тому, посилання відповідача на те, що гр. ОСОБА_2 протягом одного року не звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, що є підставою, на думку відповідача, для відмови у виплаті такого відшкодування, є хибним.

Крім того, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015, на яку посилається відповідач у відзиві, судом досліджувалось питання строків позовної давності, а не строків звернення особи, потерпілої внаслідок ДТП чи його страховика до особи винної у настанні ДТП чи страховика останнього із вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Отже, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 14 250, 62 грн підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» задовольнити частково.

2. Стягнути товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, ідентифікаційний номер 32382598, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 19, ідентифікаційний номер 30968986, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму страхового відшкодування в розмірі 13 740 (тринадцять тисяч сімсот сорок) гривень 62 копійки, а також судовий збір в сумі 1 328 (одна тисяча триста двадцять вісім) гривень 67 копійок.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 01 серпня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань