Рішення № 59379504, 27.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016

Справа №910/9671/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» про стягнення 32 133,17 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» про стягнення 32 133,17 грн. (з яких: 31 069,45 грн. основного боргу, 714,59 грн. інфляційних втрат та 349,13 грн. трьох відсотків річних), у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 8766 від 10.02.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/9671/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2016 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2016 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 13.07.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв’язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 13.07.2016 р. розгляд справи відклав на 27.07.2016 р.; зобов'язав позивача надати суду довідку про стан розрахунків з відповідачем за підписом директора та головного бухгалтера; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 27.05.2016 р.

21.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке залучено до матеріалів справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» (надалі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (надалі – Практікер) було укладено договір поставки № 8766 від 20.08.2015 р. (надалі – договір), відповідно до умов якого постачальник постачає та передає у власність Практікер, а Практікер приймає та оплачує товари згідно з замовленням Практікер та товаросупровідною документацією, які складають невід’ємну частину цього договору (додаток № 2 «Бланк замовлення»), на умовах цього договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.3. договору, право власності та ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до Практікер з моменту, коли товар поставлено Практікер у відповідний ТЦ, та сторони підписали видаткову та/або товарно-транспорту накладну, що засвідчує, що товари були отримані Практікер.

За умовами п. 5.1. договору, постачальник зобов’язаний постачати товари за цінами, зазначеними у специфікації/прайс-листі, затвердженому сторонами у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, Практікер здійснює вчасний розрахунок за поставлені товари. Оплата виконується в платіжні дні Практікер (робочі дні – вівторок і четвер), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, шляхом банківського переказу, на поточний рахунок постачальника, зазначений в реквізитах до цього договору протягом __ календарних днів та визначається залежно від того, яка з цих подій сталася пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за цим договором, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер.

Пунктом 5.4.1. договору визначено, що датою фактичної сплати сторони вважають дату здійснення банківського переказу Практікер чи постачальником. У випадку, якщо суми утримуються Практікер, датою фактичної сплати вважається дата підписання Практікер заяви про зарахування зустрічних вимог.

Згідно з п. п. 12.1. та 12.2.1. договору, цей договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року. Строк дії цього договору, за умови відсутності на те заперечень сторін, автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше, ніж на три роки.

Закінчення строку дії цього договору е звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, які виникли за договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що на виконання умов договору ТОВ «Снєжка-Україна» поставило ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» партію товару, вимоги до якої сторони погодили на підставі замовлень Практікер, передало останньому належним чином оформлені документи, а також виставило рахунки-фактури до оплати.

Однак, відповідач у порушення умов договору поставки № 8766 від 10.02.2015 р., повністю не оплатив виставлені постачальником рахунки-фактури за належним чином надані послуги з перевезення вантажів на загальну суму 456 241,29 грн. При цьому, жодних зауважень щодо поданих документів та виставлених рахунків на адресу ТОВ «Снєжка-Україна» з боку ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» пред’явлено не було.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, постачальник не отримав належної оплати у повному обсязі за поставлену партію товару, що свідчить про наявну заборгованість Практікер перед постачальником. Заборгованість перед ТОВ «Снєжка- Україна» виникла за наступними замовленнями Практікер:

- ЗаказП Сн-0007122 від 26.08.2015 р. (накладна № Сн-0007106 від 28.08.2015 р. на суму 152 080,43 грн з ПДВ; рахунок на оплату № Сн-0007265 від 26.08.2015 р.) з датою оплати 17.10.2015 р. – заборгованість станом на 02.03.2016 р. становить 5 100,88 грн.;

- ЗаказП Сн-0007124 від 26.08.2015 р. (накладна № Сн-0007074 від 27.08.2015 р. на суму 152 080,43 грн. з ПДВ; рахунок на оплату № Сн-0007266 від 26.08.2015 р.) з датою оплати 16.10.2015 р. – заборгованість станом на 02.03.2016 р. становить 23 454,01 грн.;

- ЗаказП Сн-0007125 від 26.08.2015 р. (накладна № Сн-0007075 від 27.08.2015 р. на суму 152 080,43 грн з ПДВ; рахунок на оплату № Сн-0007267 від 26.08.2015 р.) з датою оплати 16.10.2015 р. – заборгованість станом на 02.03.2016 р. становить 2 514,56 грн.

Отже, за договором поставки № 8766 від 10.02.2015 р. загальна заборгованість ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» перед ТОВ «Снєжка-Україна» станом на 02.03.2016 р. становить 31 069,45 грн.

ТОВ «Снєжка-Україна» надсилало на адресу ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» письмові претензії із вимогами про сплату існуючої заборгованості № 201 від 14.12.2015 р. за згаданими вище замовленнями на загальну суму 386 523,36 грн та за № 33/1 від 03.03.2016 р. (разом із копією позовної заяви та додатків до неї) за тими ж самими замовленнями Практікер на загальну суму 31 069,45 грн.

Надсилання претензії підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.12.2015 р. та 04.03.2016 р. Претензії отримано адресатом 24.12.2015 р. та 10.03.2016 р. відповідно.

Однак, ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» не здійснило повних розрахунків із ТОВ «Снєжка-Україна», погасивши лише частину наявної заборгованості.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» про стягнення 32 133,17 грн. (з яких: 31 069,45 грн. основного боргу, 714,59 грн. інфляційних втрат та 349,13 грн. трьох відсотків річних), у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 8766 від 10.02.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов’язання за договором поставки № 8766 від 10.02.2015 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за даним договором не виконав неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 31 069,45 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» суми основного боргу в розмірі 31 069,45 грн. за договором поставки № 8766 від 10.02.2015 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» просить суд стягнути з відповідача 714,59 грн. інфляційних нарахувань та 349,13 грн. трьох відсотків річних за період з 18.10.2015 р. до 02.03.2016 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки № 8766 від 10.02.2015 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця – червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з жовтня 2015 р. до березня 2016 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання станом на 02.03.2016 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 714,59 грн. інфляційних нарахувань та 349,13 грн. трьох відсотків річних за період з 18.10.2015 р. до 02.03.2016 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки № 8766 від 10.02.2015 р.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, 14, офіс 32, код ЄДРПОУ 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Привокзальна, 1 А, код ЄДРПОУ 30648854) 31 069 (тридцять одна тисяча шістдесят дев’ять) грн. 45 коп. основного боргу, 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 59 коп. інфляційних нарахувань, 349 (триста сорок дев’ять) грн. 13 коп. трьох відсотків річних та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина