Рішення № 59379353, 27.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/58/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016 Справа № 908/1716/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1716/16

за позовом: Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІК, м. Запоріжжя

про стягнення 51254,73 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 220/780/д від 25.12.2015 року

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 29.12.2015 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 13.07.2016 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 27.07.2016 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення пені за порушення строків поставки за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/250 від 11.06.2015 року у сумі 51254,73 грн.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю МІК, 11.07.2016 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому зазначає наступне:

- вказує, що договірні зобовязання за договором № 286/3/15/250 від 11.06.2015 року перед Міністерством оборони України виконав у повному обсязі, однак частину товару за умовами договору поставлено із запізненням;

- вважає, що розмір штрафних санкцій, які нараховано Міністерством оборони України є надмірно великим, незначні порушення договірних зобовязань не мали негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси;

- зазначає, що на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю МІК виконує значний обсяг замовлень для підтримання обороноздатності держави, продукція, що постачається підприємством спрямована на забезпечення військ у тому числі, що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України, обсяг замовлень для потреб оборони у останні роки значно зріз, підприємство працює понаднормово, залучаючи всі наявні ресурси;

- у разі задоволення позовних вимог Міністерства оборони України у повному обсязі Товариство з обмеженою відповідальністю МІК опиниться у вкрай важкому матеріальному становищі, в процесі майбутнього примусового виконання рішення суду можливе накладення арешту на рахунки товариства, що заблокує господарську діяльність відповідача, що призведе до невиконання ним своїх господарських зобовязань, у першу чергу перед позивачем;

- вказує, що також у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі на підприємстві існує ризик виникнення кредиторської заборгованості перед контрагентами. З посиланням на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, який здійснює постачання товарів для потреб оборони й той факт, що прострочення не потягнуло за особою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, не створило небезпеки, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 80% до суми 10250,95 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 12.07.2016 року представник відповідача надав із супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи.

13.07.2016 року на адресу суду від відповідача надійшли документи на виконання ухвали від 23.06.2016 року для приєднання до матеріалів справи.

14.07.2016 року до суду від відповідача надійшов лист від 13.07.2016 року, в якому останній просить залучити до матеріалів справи рахунки № СФ-06/30/04 від 30.06.2015 року, № СФ-07/13/07 від 13.07.2015 року та № СФ-07/22/01 від 22.07.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2016 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.07.2016 року підтримав вимоги клопотання про зменшення розміру пені.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, пояснення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.06.2015 року між Міністерством оборони України, далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю МІК, далі Постачальник, був укладений договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/250, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобовязується у 2015 році поставити Замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 4. Костюм літній польовий), далі товар, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору сторони дійшли згоди, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються нижченаведеною Специфікацією, якою передбачена поставка костюмів літніх польових у строки до 30.06.2015 року (включно) у загальній кількості 5000,00 комплектів за ціною за одиницю (без ПДВ) в сумі 716,65 грн. на загальну суму 4299900,00 грн. Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (далі матеріали), які встановленим порядком погоджуються з Замовником. Замовником погоджено виготовлення костюму літнього польового з тканини верху типу 2 класу 8 згідно ТУ У 13.2-00034022-024:2015.

Умовами п. п. 2.7, 2.8. Договору визначено, що приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою. Приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках, які не врегульовані положеннями цього Договору, здійснюється одержувачем Замовника відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965 року № П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (затверджена постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 року № П-7) з доповненнями і змінами, які внесені до них у встановленому порядку нормативно-правовими актами України, які регулюють такі відносини. Належним чином оформлені документи (видаткова накладна Постачальника та повідомлення-підтвердження) є підтвердженням приймання та оприбуткування за обліком товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить: 4299900 (чотири мільйони двісті девяносто девять тисяч девятсот) грн. 00 коп. (загальний фонд).

Порядок здійснення оплати визначений сторонами в розділі 4 Договору, а саме в п. п. 4.1. 4.3. Так, пунктами 4.1., 4.2. Договору сторони встановили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі). До рахунку-фактури додаються:

- акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача Замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару;

- видаткова накладна Постачальника;

- повідомлення-підтвердження.

Відповідно до статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України та зважаючи на п. 2..4. Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 Постачальник зобовязаний надавати документи, які являються підставою для оплати товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття товару одержувачем (п. 5.2.) у місцях поставки товару, але не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця, у якому відбулась поставка. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться.

Умовами п. 5.1. 5.3. Договору сторони визначили, що товар постачається на умовах DDP- склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації Договору (п. 1.2.). Місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та обєднані центри забезпечення Міністерства оборони України (далі одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невідємною частиною Договору, з обовязковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою Замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором. Поставку товару одержувачам Замовника Постачальник зобовязаний провести з обовязковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Витрати на перевезення товару до місця приймання одержувачем Замовника, несе Постачальник. Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості та видатковій накладній Постачальника.

Пунктом 6.3.1. Договору передбачений обовязок Постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

Згідно з п. 10.1. Договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Позивач в позові вказує, що відповідач припустив порушення умов договору щодо строків поставки товару, у звязку з чим на підставі п. 7.3.4 Договору намагається стягнути з останнього пеню в сумі 51254,73 грн. Так, вказаними пунктом Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобовязання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а у разі прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до Договору була підписана наступна Специфікація, викладена в п. 1.2. Договору, якою передбачена поставка костюмів літніх польових у строки до 30.06.2015 року (включно) у загальній кількості 5000,00 комплектів за ціною за одиницю (без ПДВ) в сумі 716,65 грн. на загальну суму 4299900,00 грн.

Так, на виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар, передбачений умовами Специфікації, на загальну суму 4299900,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковими накладними (а.с. 46, 50, 54), а саме:

- видатковою накладною № РН-06/30/04 від 30.06.2015 року на суму 1547964,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-07/13/13 від 13.07.2015 року на суму 1031976,00 грн.;

- видатковою накладною № РН-07/22/01 від 22.07.2015 року на суму 1719960,00 грн.

Разом з тим факт поставки товару, передбаченого умовами Специфікації, позивачу підтверджується також підписаними сторонами актами приймання, належним чином засвідчені копії яких містяться у справі (а.с. 49, 53, 57), а саме:

- актом приймання № 308 від 30.06.2015 року;

- актом приймання № 367 від 14.07.2015 року;

- актом приймання № 391 від 22.07.2015 року.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником позивача ОСОБА_4

Втім, при виконанні свого обовязку з поставки товару позивачу відповідач допустив порушення строку поставки, встановленого умовами Специфікацій до Договору, в п. 1.2. Договору.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1. Договору строк поставки товару визначений в специфікації Договору (п.1.2.). Так, пунктом 1.2. Договору встановлений строк (термін) постачання до 30.06.2015 року (включно).

Докази у справі свідчать, що товар у повному обсязі був поставлений відповідачем з порушенням, встановленого Специфікацією до Договору строку, а саме за видатковою накладною № РН-07/13/13 від 13.07.2015 року з порушенням на 12 днів, та за видатковою накладною № РН-07/22/01 від 22.07.2015 року з порушенням на 21 день.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за договором, а саме порушення строку поставки товару, встановленого умовами Договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобовязань за Договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків поставки товару на підставі п. 7.3.4 Договору за загальний період з 01.07.2015 року по 21.07.2015 року на загальну суму 51254,73 грн.

Дослідивши розрахунок пені, викладений в позовній заяві, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду її нарахування та кількості днів прострочення, оскільки позивач неправомірно в період прострочення включив дні, в які товар був поставлений позивачу. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені.

Пеня розрахована наступним чином:

1) за порушення строку поставки товару, який був поставлений за видатковою накладною № РН-07/13/13 від 13.07.2015 року на загальну суму 1031976,00 грн. (з ПДВ), строк поставки до 30.06.2015 року (включно), останнім днем поставки є 30.06.2015 року, прострочка виникла з 01.07.2015 року

- за період з 01.07.2015 року по 12.07.2015 року (12 днів прострочення) 0,1% від суми 1031976,00 грн. пеня складає 12383,71 грн.;

2) за порушення строку поставки товару, який був поставлений за видатковою накладною № РН-07/22/01 від 22.07.2015 року на загальну суму 1719960,00 грн. (з ПДВ), строк поставки до 30.06.2015 року (включно), останнім днем поставки є 30.06.2015 року, прострочка виникла з 01.07.2015 року

- за період з 01.07.2015 року по 21.07.2015 року (21 день прострочення) 0,1% від суми 1719960,00 грн. пеня складає 36119,16 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальний розмір пені складає 48502,87 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем з посиланням на приписи ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 80 % до суми 10250,95 грн.

Розглянувши вказане клопотання та мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить те, що ТОВ МІК виконує значний обсяг замовлень для підтримання обороноздатності держави, продукція, що постачається підприємством, спрямована на забезпечення військ, у тому числі тих, що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України, обсяг замовлень для потреб оборони в останні роки значно зріс, підприємство працює понаднормово. При цьому відповідач зазначає, що у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі ТОВ МІК опиниться у вкрай важкому матеріальному становищі.

Однак будь-яких доказів в підтвердження наявності вищевказаних обставин відповідач суду не надав.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обовязку з поставки товару, оскільки виконав його у повному обсязі лише 22.07.2015 року, а строк виконання обовязку з поставки за умовами Договору настав 30.06.2015 року, тобто прострочення становить 21 день.

Однак, враховуючи те, що товар за умовами Договору поставлений позивачу з незначним простроченням, обовязок з поставки товару виконаний відповідачем в повному обсязі, прострочення відповідача не завдало значних негативних наслідків для позивача, а також важливість збереження господарської діяльності відповідача, який здійснює постачання товарів для потреб оборони, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 30%, що від суми 48502,87 грн. складає 33952,01 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 33952,01 грн.

Витрати по сплаті судового збору за позовом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2016 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 549, 599, 611, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230-232, 265, 266 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69а, код ЄДРПОУ 30105738, на користь:

- Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022, пеню в сумі 33952 (тридцять три тисячі девятсот пятдесят дві) грн. 01 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 912 (девятсот дванадцять) грн. 81 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення з останнього пені в сумі 17302,72 грн. відмовити.

Повне рішення складено 01.08.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.