Рішення № 59378821, 27.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.16р. Справа № 904/3915/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський", с. Янтарне Білозерського району Херсонської області

до Приватного підприємства "БІР Трейдер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 110402,49 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 30/05 від 30.05.2016 від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білозерський" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "БІР Трейдер" (далі - відповідач), у якій заявило вимогу про стягнення боргу у сумі 106 684,00 грн та пені у сумі 3 718,49 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 16/09/15, укладеного між сторонами 16.09.2015.

05.07.2016 позивач на електронну скриньку суду надіслав клопотання про продовження строку розгляду справи з метою надання йому можливості підготувати та подати додаткові документальні докази у справі, яке судом задоволено, ухвалою суду від 05.07.2016 строк розгляду справи продовжений до 01.08.2016 включно.

25.07.2016 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що при візуальному огляді отриманого від позивача товару він виявив, що вино є неякісним, тому 25.05.2016 був викликаний представник постачальника для складання акта про недоліки поставленого товару. Представник позивача для складання акту не прибув, тому ним одноособово був складений відповідний акт, у якому зазначено, що неякісним є товар на суму 94679,04 грн.

За накладною від 16.06.2016 позивачу повернуто товар на суму 18473,00 грн.

Таким чином відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для оплати неякісного товару.

Позивач 25.07.2016 подав заяву про "уточнення позовних вимог", яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог та приймається судом до розгляду.

В заяві позивач вказав, що 16.06.2016 відповідач повернув йому товар на суму 18473,00 грн, тому він просить стягнути з відповідача 88211,00 грн боргу та 3718,49 грн пені за період прострочки з 29.03.2016 по 25.04.2016.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2015 року між сторонами укладений договір поставки № 16/09/15, згідно з яким позивач поставив відповідачу товар за накладними від 29.02.2016 № РН-0000082 на суму 83350,00 грн та № РН-000003 на суму 43500,00 грн, а всього на 126850,00 грн.

Пунктом 3.1 договору, з урахуванням протоколу погодження розбіжностей передбачено, що оплата отриманого товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної).

За накладними від 04.04.2016 № ВН-0000013, ВН-0000014, ВН-0000015, ВН-0000016 відповідач повернув позивачу товар на суму 20166,00 грн, залишок боргу склав 106684,00 грн, який відповідачем не був оплачений, тому позивач 17.05.2016 звернувся до суду з цим позовом.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач доказів оплати отриманого товару не надав, вважає, що не має обов'язку оплачувати товар оскільки він є неякісним.

При підписанні протоколу розбіжностей до договору поставки сторонами доповнено договір пунктом 2.9 наступного змісту: "У випадку виявлення недоліків якості товару, за умови дотримання покупцем умов зберігання товару, або документального підтвердження наявності недоліків якості товару (висновки уповноважених органів, рішення судів, що набрали законної сили), покупець зобов'язаний негайно письмово повідомити про це постачальника та надати йому письмовий виклик для участі у складанні акту про виявлені недоліки або копії документів, що підтверджують недоліки якості товару (висновки уповноважених органів, рішення судів, що набрали законної сили), а постачальник зобов'язаний направити свого уповноваженого представника до покупця для складання акту про виявлені недоліки. У випадку нез'явлення уповноваженого представника постачальника у строк до 4-х календарних днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від покупця, покупець має право скласти акт одноособово та направити один екземпляр акту постачальнику рекомендованим листом з описом вкладення. Такий акт, як і висновки уповноважених органів, рішення судів, що набрали законної сили, матимуть для постачальника обов'язкову юридичну силу. Постачальник зобов'язаний за вибором покупця або здійснити безоплатну заміну неякісного товару на аналогічний товар належної якості, або повернути покупцеві грошові кошти, сплачені за неякісний товар".

Відповідач отримав товар 29.02.2016 без зазначення в накладних чи інших документах жодних зауважень щодо якості товару. За накладними від 04.04.2016 відповідач повернув частину товару на суму 20166,00 грн без пояснення причин повернення товару.

12.05.2016 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за решту товару і лише після цього відповідач 27.05.2016 надіслав позивачу лист з проханням направити уповноваженого представника для складання акта про виявлені недоліки товару, оскільки вино не відповідає вимогам ДСТУ та не придатне для вживання. Дату та місце складання акту відповідач не зазначив та не вказав, які саме недоліки має вино.

До матеріалів справи відповідачем 25.07.2016 надано акт про виявлені недоліки поставленого товару від ТОВ "Білозерський".

До недоліків віднесено здуття тари, у якій знаходиться вино та неможливість ідентифікувати за смаковими якостями продукцію як вино.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд не може сприйняти наданий відповідачем акт від 25.07.2016 як належний та беззаперечний доказ неналежної якості отриманої ним від позивача винної продукції, оскільки він складений без участі представника позивача, підписаний лише однією особою - директором відповідача, доводи про неналежні смакові якості вина нічим не підтверджені.

Судом неодноразово відкладався розгляд справи за клопотаннями відповідача, який просив надати час для вирішення питання про повернення товару, але під час розгляду справи повернуто товар лише на суму 18473,00 грн. Чому не повернуто решту товару відповідач не повідомив, його представник в судове засідання 26.07.2016 не прибув, суду не надано доказів наявності у відповідача решти товару.

Також у справі відсутні докази дотримання відповідачем умов зберігання товару протягом досить тривалого часу після його отримання в зимовий період року, коли могло статись замерзання товару і, як наслідок, втрата властивостей.

Таким чином, суд вважає, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату отриманого від позивача та неповернутого товару на суму 88211,00 грн.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення пені слід зазначити, що згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Укладений між сторонами договір поставки не містить в собі умов щодо нарахування пені за прострочку виконання зобов'язань з оплати, тому вимоги про стягнення пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позов слід визнати обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 88211,00 грн боргу, в решті позову слід відмовити.

Судовий спір між сторонами виник з вини відповідача, часткове повернення товару відповідачем відбулось після порушення судом провадження у справі, що і привело зменшення позивачем розміру позовних вимог, тому відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи розмір обгрунтовано заявлених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,26 грн покладаються на відповідача, решта судових витрат в сумі 55,78 грн на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БІР Трейдер", м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, ідентифікаційний код 33717464 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерський", Херсонська область, Білозерський район, селище Янтарне, вул. Центральна, 2а, ідентифікаційний код 38188680, основний борг у сумі 88211,00 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,26 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 01.08.2016.

Суддя В.Д. Воронько