Ухвала суду № 59378291, 26.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Київ К/800/16388/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Островича С.Е.,

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2015

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015

у справі № 806/5220/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Бехівський спеціалізований кар'єр»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.10.2013 № 0001931501.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо повноти визначення та правильності обчислення податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 30.06.2013, складено акт №1128/22-01/03443749 від 21.10.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 146.2 ст. 146 та п.150.1 ст. 150 п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового Кодексу України, в результаті чого платником завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на 4 000 043,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з підстав завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за спірний період.

Згідно акту перевірки, завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування виникло в зв'язку з тим, що витрати підприємства, які пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок відповідних звітних років.

На підставі акта перевірки, 24.10.2013 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001931501, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 4 000 043,00 грн.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п.138.1 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Податкового кодексу.

В свою чергу, у відповідності до підпункту 138.1.1 Податкового кодексу витрати операційної діяльності зокрема включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які прямо обумовлюють особливості формування витрат платника податку.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Податкового кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу Податкового кодексу.

Відповідно до п. 146.12 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, Приватним акціонерним товариством «Бехівський спеціалізований кар'єр» подано до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік та за півріччя 2013 року, в яких підприємством задекларовано витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, а саме:

- за 2012 рік, сукупна балансова вартість основних засобів склала 27 901 182,00 грн., а 10 відсотковий ліміт витрат на ремонт склав - 2 790 118,00 грн.,

- за 2013 рік сукупна балансова вартість основних засобів склала 30 756 560,00 грн., а 10 відсотковий ліміт витрат на ремонт склав - 3 075 656,00 грн.

В акті перевірки не спростовано значення показників сукупної балансової вартості основних засобів на 2012 рік в сумі 27 901 182 грн. та на 2013 рік в сумі 30 756 560 грн.

Фактичні обсяги витрат на поліпшення основних засобів за звітний період згідно податкової звітності позивача склали: за 2012 рік - 6 433 766,00 грн.; за півріччя 2013 року - 2 099 703,00 грн.

Встановлено, що позивачем за півріччя 2013 року не допущено перевищення 10 відсоткового ремонтного ліміту, оскільки фактичні обсяги витрат на поліпшення основних засобів за цей період складають 2 099 703,00 грн. при встановленому ліміті витрат на ремонт основних засобів в розмірі 3 075 656,00 грн.

За 2012 рік собівартість реалізованої готової продукції згідно даних 901 рахунку бухгалтерського обліку склала 37509612,00 грн., що підтверджується даними регістру бухгалтерського обліку - обороти по рахунку 901. За 2012 рік собівартість реалізованих товарів згідно даних 902 рахунку бухгалтерського обліку склала 128968,28 грн., що також підтверджується даними регістру бухгалтерського обліку - обороти по рахунку 902.

Сукупна собівартість реалізованої готової продукції та реалізованих товарів по даним бухгалтерського обліку за 2012 рік склала 37638579,80 грн., а в рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток за 2012 рік позивачем задекларовано 26758977грн., що на 10879603грн. менше собівартості реалізованих товарів по даним бухгалтерського обліку.

Отже, як свідчать матеріали справи, позивачем у відповідності до вимог п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу віднесено до складу витрат по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток за 2012 рік витрати в межах 10 відсоткового ремонтного ліміту в розмірі 2790118,00 грн., а суму перевищення витрат на ремонт основних засобів понад встановлений ліміт в розмірі 3643648,00 грн. не включено до витрат податкової декларації з податку на прибуток.

Також, слід зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які розрахунки показників фактичних витрат, встановлених по результатах перевірки за 2012 рік та за півріччя 2013 року, що ставить під сумнів достовірність відображених в ньому сум витрат, пов'язаних з ремонтом основних засобів за 2012 рік та за півріччя 2013 року.

При цьому, з акта перевірки не вбачається по яким господарським операціям, у яких періодах встановлено переліміт, не зазначено первинні документи на підставі яких податковий орган визначив завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності на 4000043,0 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 500025,00 грн., за півріччя 2013 року на 3500018, 00 грн.

З урахуванням того, що висновки акту перевірки про виявлення факту завищення позивачем витрат з податку на прибуток внаслідок перевищення ліміту витрат, пов'язаних з ремонтом основних засобів, ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючого без досліджень наявних відхилень між показником бухгалтерської собівартості реалізованих товарів та показником податкової собівартості придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 24.10.2013 № 0001931501.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) С.Е. Острович (підпис) О.І. Степашко