Ухвала суду № 59378287, 26.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Київ К/800/17040/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Островича С.Е.,

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015

у справі № 820/782/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.01.2015 № 0000112201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОММЕТСПЛАВ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 416 516,00 грн., в тому числі 944 344,00 грн. за основним платежем та 472 172,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промметсплав» з дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметалінвест» за травень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, складений акт перевірки від 05.01.2015 № 2/20-30-22-01/25611992, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Промметсплав» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 944 344 грн. за травень 2014 року.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000112201 про збільшення ТОВ «Промметсплав» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 416 516,00 грн., в тому числі 944 344,00 грн. за основним платежем та 472 172,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентом - ТОВ «Вторметалінвест» на виконання умов договору поставки, підтверджується наявними в справі первинними документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, паспортами якості та ваги, договорами на перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними, актами на виконання робіт-послуг, платіжними дорученнями.

Крім того, судами також встановлено, що отриманий товар оприбутковано позивачем, про що свідчать копії складських накладних, протоколів перевірки зразків товару (хімічний аналіз) за травень 2014 року. В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме використано у виробництві марочних алюмінієвих сплавів, що підтверджується копіями: накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма м-11); паспортів плавок та звітів начальника виробництва. Оприбуткування готової продукції підтверджується копіями накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма м-11) та калькуляції, а також копіями сертифікатів якості готової продукції.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Вторметалінвест», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанцій вірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, з огляду на те, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) С.Е. Острович (підпис) О.І. Степашко