Ухвала суду № 59378278, 26.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Київ К/800/38704/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Островича С.Е.,

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014

у справі № 2а-9974/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго»

про визнання дій протиправними та визнання нечинним наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 08.06.2012 №620/22-20 «Про здійснення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень 2011 року».

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 620/22-20 від 08.06.2012 «Про здійснення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень 2011 року» на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Комплектенергопоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень 2011 року.

На підставі зазначеного наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтрекс-1», про що складено відповідний акт № 581/2220/36531619 від 14.06.2012.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податку в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 зазначеної статті встановлено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності із п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманий в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у спірному наказі про проведення перевірки відповідачем не зазначено, які саме обставини, визначені статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, стали підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки. Крім того, відповідач не надав доказів надіслання позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження та доказів, які б доводили ненадання ТОВ «Комплектенергопоставка» відповіді на такий письмовий запит.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка», оформленого наказом № 620/22-20 від 08.06.2012 «Про здійснення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березня 2011 року», у зв'язку з чим позовні вимоги задоволені правомірно.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) С.Е. Острович (підпис) О.І. Степашко