Ухвала суду № 59378276, 26.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Київ К/800/25716/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Костенка М.І.,

Островича С.Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015

у справі № 814/3473/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 14.11.2014 № 00010002200.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Також від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкликання касаційної скарги, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без розгляду.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із платниками податків: ПП «Пегас Буд» за період червень, серпень-вересень 2013 року, ПП «Північбуд» за період жовтень-грудень 2013 року, ПП «ЄВРОАЛЬЯНСБУД» за період червень-липень 2014 року, складено акт від 04.11.2014 № 891/14-05-22-00/32655884, в якому зафіксовані, зокрема, порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження податку на додану вартість на 618393,00 гривень.

На підставі акта перевірки, 14.11.2014 відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0001002200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у 927590,00 грн. (основний платіж - 618393,00 грн., штрафні санкції - 309197,00 грн.).

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із ПП «Пегас Буд», ПП «Північбуд» та ПП «ЄВРОАЛЬЯНСБУД» на виконання умов договорів про виконання робіт, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактури, виписками по особовому рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що усі контрагенти позивача, на час надання зазначених послуг, мали основні засоби, трудові ресурси, рахунки з грошовими коштами тощо (ресурси для виконання робіт власними чи залученими силами).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Пегас Буд», ПП «Північбуд» та ПП «ЄВРОАЛЬЯНСБУД», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) М.І. Костенко (підпис) С.Е. Острович