Ухвала суду № 59377848, 26.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р.Справа № 529/583/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Полтаві на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 13.06.2016р. по справі № 529/583/16-а

за позовом ОСОБА_1

до інспкектора роти №3 батальйону УПП в м. Полтава ДПП рядовий поліції ОСОБА_2 третя особа Управління патрульної поліції у м. Полтаві

про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №3 батальйону УПП в м. Полтава ДПП рядового поліції ОСОБА_2 (відповідач), третя особа Управління патрульної поліції у м. Полтаві, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення серії ПС2 № 322993, винесену 24 травня 2016 року інспектором роти № 3 батальйону УПП в м. Полтава ДПП рядовим поліції ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн.

Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 13.06.2016 року адміністративний позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення серії ПС2 № 322993, винесену 24 травня 2016 року інспектором роти № 3 батальйону УПП в м. Полтава ДПП рядовим поліції ОСОБА_2 з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. скасовано.

Третя особа, Управління патрульної поліції у м. Полтаві, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неврахування судом доказів по справі, зокрема відеоматеріалів, що наявні в матеріалах справи, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 травня 2016 року інспектором роти № 3 батальйону УПП в м. Полтаві ДПП, рядовим поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за зупинку ближче ніж 10 м біля пішоходного переходу серії ПС2 № 322993. Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за здійснення зупинки меш ніж за 10 метрів від пішоходного переходу та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.

Не погодившись з вказаною постановою субєкта владних повноважень, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності достатніх доказів, які свідчать про вчинення позивачем правопорушення, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є законність та обґрунтованість постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, наявність доказів вчинення позивачем встановленого адміністративного правопорушення.

Як вбачається з постанови серії ПС2 № 322993 у справі про адміністративне правопорушення від 24 травня 2016 року інспектором роти № 3 батальйону УПП в м. Полтава ДПП рядовим поліції ОСОБА_2 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 15.9.г Правил дорожнього руху України.

Доказом вчинення позивачем по даній справі вищезазначеного адміністративного правопорушення є дані, які вказані у постанові по справі про адміністративне правопорушення та відеоматеріал.

Колегія суддів зазначає, що згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.

Так, на підтвердження встановлення відповідачем порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме, здійснення зупинки (стоянки) ближче 10 метрів від пішохідного переходу, Управління патрульної поліції у м. Полтаві посилається на відеоматеріали, які містяться в матеріалах справи.

Переглянувши в судовому засіданні відеоматеріали, колегія суддів не приймає вказане відео як доказ встановлення наявності спірного правопорушення, оскільки з відео не вбачається, що зупинка автомобілю ОСОБА_1 відбулась ближче ніж 10 метрів від пішохідного переходу, на відео взагалі відсутнє зображення пішохідного переходу біля автомобілю.

Також, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відстані зупинки автомобіля ОСОБА_1 від пішохідного переходу, будь-яких замірів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення серії ПС2 № 322993 від 24 травня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, адже при прийнятті вказаного рішення субєктом владних повноважень не враховано всі обставини, які мають значення для його прийняття.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність пояснень свідка, який підтвердив факт зупинки автомобіля менш ніж за 2 метри до пішохідного переходу, з огляду на те, що належним доказом даного правопорушення виходячи з його природи є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, а не пояснення свідків.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

За вказаних обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Диканського районного суду Полтавської області від 13.06.2016р. по справі № 529/583/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 01.08.2016 р.