Ухвала суду № 59377839, 26.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р.Справа № 820/10146/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. по справі № 820/10146/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Люботинський завод «Продтовари» (далі за текстом ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі за текстом СДПІ ОВП у м. Харкові, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17 квітня 2015 року, прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17 квітня 2015 року №0000094200.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зазначає, що з урахуванням змін, внесених до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до яких втратила чинність норма про право включення до податкового кредиту суму ПДВ протягом 365 календарних днів з дня складання податкової накладної, всі податкові накладні звітних періодів 2014 року могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року, а з 01 січня 2015 року таке право на включення податкових накладних у майбутніх періодах у платників податків відсутнє.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод «Продтовари" пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, код 24486154, місцезнаходження: 62433 Харківська область, м. Люботин, вул. Радянська. буд. 53.

Підприємство взято на податковий облік 20.12.1996 року Люботинським відділенням Харківської ОДПІ, і станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в СДПІ ОВП в м. Харков, про що свідчить відповідна довідка. ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100337648, індивідуальний податковий номер 244861520422.

На підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» код 24486154.

За результатами перевірки складено акт № 100/28-09-42-10/24486154 від 20.03.2015 року, згідно висновків якого позивачем допущені порушення вимог п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету на суму 368366,97 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 552550,50 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміни у п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу внесені відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року, який вступив в силу з 1 січня 2015 року, не можуть впливати на право позивача включати податкові накладні виписані у вересні - грудні 2014 року до податкової декларації у наступних звітних податкових періодах, оскільки в даному випадку слід застосовувати норми податкового законодавства, що діяли на момент виникнення правовідносин, якими було передбачено право на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою для відображення в акті порушень є висновок контролюючого органу про те, що позивач, в зв'язку зі змінами в податковому законодавстві, не мав права включати в податкову декларацію за січень 2015 року податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року.

Контролюючий орган зазначає, що податкові накладні, які виписані в вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі, позивач включив в реєстр отриманих та виданих податкових накладних, а тому повинен був відобразити їх у податковій звітності відповідних звітних періодів 2014 року. При цьому, якщо ці податкові накладні не були своєчасно включені до податкової звітності 2014 року, то протягом 365 днів з дня їх оформлення платник податків мав право включити їх до уточнюючих розрахунків, як того вимагає ст. 50 Податкового кодексу України.

Між тим, колегія суддів вважає такі висновки контролюючого органу необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За змістом п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми ПДВ податковою накладною, належним чином оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, таке право виникає у платника податку в звітному періоді в момент придбання товару (послуг) та виписування постачальником податкової накладної, а не в момент відображення суми ПДВ у складі податкового кредиту у податковій звітності.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2015 року ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року та включено до складу податкового кредиту січня 2015 року суму ПДВ у розмірі 5698382 грн.

Підставою для відображення в акті перевірки порушень та прийняття податкового повідомлення-рішення є висновок контролюючого органу про те, що позивач не включив у звітних податкових періодах 2014 року до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, виписаних у вересні - грудні 2014 року, оскільки новою редакцією п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яка діє з 01 січня 2015 року право платника податку на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж така податкова накладна виписана, на думку контролюючого органу, не передбачено.

Згідно з Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014 р. (дата набрання чинності - з 01.01.2015 року) пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції:

«Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

- ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

- для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.»

Таким чином, з 01.01.2015 р. платники податків зобовязані відносити суми ПДВ до податкового кредиту у тому звітному (податковому) періоді, у якому така податкова накладна була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, але з урахуванням строків з дня її складання.

Між тим, колегія суддів зазначає, що Прикінцеві та перехідні положення Податкового кодексу України, на дату подання податкової звітності позивачем, не містять норм щодо поширення дії норми пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у редакції з 01.01.2015 р. на правовідносини, що виникли до 01.01.2015 р.

З викладеного також слідує, що положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу у редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VIII у частині права платника податку на віднесення сум до податкового кредиту суттєво звужено у порівнянні з попередньою редакцією.

Враховуючи, що спірні відносини з приводу виникнення права платна податку на формування податкового кредиту виникли саме у вересні - грудні 2014 року, а також наявності згідно вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин, права на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, колегія суддів вважає, що в даному випадку застосовуванню підлягають норми податкового законодавства, що діяли на момент вчинення правовідносин (у вересні-грудні 2014 року).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість включення до складу податкового кредиту січня 2015 року податкових накладних, виписаних у вересні-грудні 2014 року, оскільки з 01.01.2015 року з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України норми, що дозволяли платнику податків включати до податкового кредиту податкову накладну протягом 365 днів з дати її складання, взагалі виключено, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Вказаний конституційний принцип, на переконання колегії суддів, підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу у редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VIII у частині права платника податку на віднесення сум до податкового кредиту суттєво звужено у порівнянні з попередньою редакцією.

Враховуючи, що право платника податку на формування податкового кредиту виникло у вересні грудні 2014 року, тобто до набрання чинності змін у законодавстві, таке право зберігається за позивачем протягом 365 днів від цієї дати.

Доводи апеляційної скарги, що позивач у звязку зі зміною законодавства у випадку не включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних у 2014 році, мав реалізувати своє право на податковий кредит шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди згідно ст. 50 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що у спірних відносинах не підлягають застосуванню вимоги ст. 50 Податкового кодексу України, оскільки передбачають подання уточнюючого розрахунку в разі самостійного виявлення помилок, а не зміни законодавства.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в апеляційній скарзі на зміну правил отримання податкової накладної з 01.01.2015 року, оскільки вказані правила не поширюються на спірні відносини через те, що контролюючим органом не встановлено порушень порядку отримання, складання або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних звітних періодів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та правомірності формування у податковому обліку суми податкового кредиту за січень 2015 року в розмірі 368366,97 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, СДПІ ОВП у м. Харкові не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. по справі № 820/10146/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 01.08.2016 р.