Ухвала суду № 59377500, 28.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/352/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Западнюка М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КиївЗНДІЕП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КиївЗНДІЕП" до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування постанови №49629316,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 24.12.2015 про відкриття виконавчого провадження №49629316.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 24.12.2015 було відкрито виконавче провадження № 49629316 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.11.21015, винесеної ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

На думку позивача, зазначене рішення прийняте відповідачем незаконно з огляду на наявність правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за названою вимогою податкового органу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову, діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», позаяк, строк пред'явлення вимоги до виконання не закінчився, водночас, її було оформлено відповідно до вимог, які встановлено до виконавчого документа положенням ст. 18 зазначеного Закону.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За правилами п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до абз. 1, 2, 9 ч. 4 ст. 25 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Судом першої інстанції правильно установлено, що оскільки вимога отримана позивачем 19.11.2015 при цьому доказів її оскарження в адміністративному або судовому порядку у встановлені законом строки позивачем не надано, то з 30.11.2015 вона вважається узгодженою та підлягає виконанню в примусовому порядку

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Як установлено судом, вимога податкового органу від 04.11.2015 №Ю-8095-17У, яка набула статусу узгодженої 30.11.2015, була пред'явлена до виконання органів ДВС 21.12.2015, тобто у строк визначений ст. 22 Закону.

Враховуючи конституційний принцип пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пропуск ДПІ десятиденного строку пред'явлення вимоги до виконання, встановленого положеннями Інструкції № 449.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно із третьою частиною названої норми виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

В силу вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У матеріалах справи наявна копія вимоги від 04.11.2015 № Ю-8095-17У (а.с. 34), яка була пред'явлена до виконання та на підставі якої відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, дослідивши зміст якої, суд правильно установив її відповідність вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що у вимозі не зазначено дата набрання законної (юридичної) сили рішенням та строк пред'явлення до виконання, проте такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки у вимозі, яка була пред'явлена до виконання, зазначено, що вимога набирає чинності 30.11.2015 (п.5), строк пред'явлення - протягом року (п.4).

Поряд із цим, скаржник вказує на існування різних вимог із різними порядковими номерами, зазначає, що стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження додано вимогу від 04.11.2015 №Ю 8095-17У, а виконавче провадження було відкрито з виконання вимоги Ю-8098-17У.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, позаяк, зазначену технічну помилку було виправлено постановою державного виконавця від 03.02.2016 у ВП № 49629316 на підставі ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема було внесено зміни у постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2015, та зазначено орган який видав виконавчий документ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та номер виконавчого документа №Ю 8095-17У.

Також судова колегія відхиляє посилання апелянта на невідповідність вимоги, надісланої на його адресу ДПІ, положенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (підписано іншою особою ніж ту, що подано органу ДВС, не вказано дату набрання чинності), оскільки предметом даного спору є дії саме державного виконавця під час прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження, водночас правомірність дій податкового органу щодо її надсилання та законність прийнятої ним вимоги не входять до предмета доказування у даній справі, оскільки державний виконавець у межах наданих йому повноважень, вирішуючи питання про відкриття ВП, перевіряє лише відповідність виконавчого документа ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та чи не сплинув строк пред'явлення його до виконання.

При цьому, у ході судового розгляду було встановлено, що вимога, яка надсилалася саме державному виконавцю, у повній мірі відповідала приписам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому її було подано у строк, встановлений ст. 22 цього Закону, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, отже, він був зобов'язаний прийняти рішення про його відкриття в силу вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Доказів того, що вимога була оскаржена, позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про скасування постанови відповідача від 24.12.2015 про відкриття виконавчого провадження №49629316, є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КиївЗНДІЕП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КиївЗНДІЕП" до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування постанови №49629316 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Грибан СуддяО.О. Беспалов Повний текст ухвали виготовлено 01 серпня 2016 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.