Ухвала суду № 59377455, 28.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24036/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Ліщини І.Ф.,

представника відповідача Васаліва В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові системи" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) по визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2015 №0006972208 та №00069822081.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року позов задоволено.

Відповідач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача, при цьому вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, у свою чергу представник позивача заперечила проти її задоволення та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції правильно установлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій із ТОВ "Скай-Холдинг ЛТД" та ТОВ "Центрокомбуд" за період 01.01.2014 - 01.01.2015, за результатами якої складено акт від 21.09.2015 року № 582/1-26-50-22-08-32821424

Згідно із висновками акта, встановлено порушення платником податків: підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 339052,00 грн., а саме по періодах: річна 2014 року у сумі 339052,00 грн.; пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації з ПДВ) за січень 2015 року на суму 605404,00 грн.

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач послався на те, що операції позивача із його контрагентами - ТОВ "Скай-Холдинг ЛТД" та ТОВ "Центрокомбуд" не мали реального характеру.

На підставі акта контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.10.2015:

№ 0006972208, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 605404,00 грн.;

№ 00069822081, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 339 052,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 84 763,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є помилковими, внаслідок чого такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Центрокомбуд" (виконавець) укладений договір надання послуг механізмів № 01-11/14 від 03.12.2014, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надавати послуги будівельних машин та механізмів, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати вартість фактично наданих послуг на умовах цього Договору. Послуги надаються виконавцем на підставі прийнятих до виконання заявок замовника, в яких будуть визначатися найменування робіт та кількість годин. Вартість послуг визначається у відповідності з тарифами на послуги механізмів вказаних в Додатку № 1 до даного Договору.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "Центрокомбуд" (підрядник) укладений договір підряду від 03.12.2014 № 02-11/14, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з виготовлення фіброзалізобетонної підлоги - 900 м.кв., а також виконати монтаж натяжних тросів для освітлення. Загальна вартість робіт за Договором визначається договірною ціною і складає 134 210,66 грн.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ "Центрокомбуд" (підрядник) укладений договір підряду від 03.12.2014 № 03-11/14, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з виготовлення панелей із тонколистової сталі та виконати їх збірку загальним об'ємом 18,856 т. Загальна вартість робіт за Договором визначається договірною ціною і складає 332 519,92 грн.

Також, між цими ж сторонами укладений договір підряду від 05.12.2014 року № 5-12/14, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання робіт з реконструкції складу в с. Парипси, Попільнянського району, Житомирьскої області по вул. Шевченко 18А згідно проекту. Загальна вартість робіт за Договором визначається договірною ціною (додаток № 1) і складає 1 372 080,00 грн.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цих Договорів, позивачем надано копії: додатку № 1 до Договору № 01-11/14 від 03.12.2014 року "Узгодження тарифів на послуги механізмів", який є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів, і є невід'ємною частиною договору; акту здачі-приймання наданих послуг від 24.12.2014; актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року (ф. КБ-2в), у яких вказано види, обсяг та вартість виконаних контрагентом позивача робіт, а також витрати на експлуатацію техніки, якою ці роботи виконувалися; копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року (ф. КБ-3); копії податкових накладних, виписаних контрагентом позивача на користь останнього.

Позивачем вартість за отримані послуги по контрагенту ТОВ "Центрокомбуд" були віднесені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік у сумі 488612,69 грн., а також суми податку на додану вартість за виписаними вказаним товариством податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2014 року у сумі 97722,54 грн., у січні 2015 року у сумі 228680,00 грн. та відображена у Додатках №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ "Скай-Холдинг ЛТД" (виконавець) укладений договір підряду від 20.09.2014 року № 2-20/09/14, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт з будівництва в с. Паволоч по вул. Завалля, 1, Попільнянського району, Житомирської області "Підлогового складу для зберігання зерна" згідно проекту. Загальна вартість робіт за Договором визначається договірною ціною(додаток № 1) і складає 1 384 014 грн.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цього Договору, позивачем надано копії: додатку № 1 до договору, яким визначений перелік та обсяг робіт, актів виконаних робіт; акту прийняття-передачі давальницької сировини до договору підряду № 20/09/14; копії виписаних ТОВ "Скай-Холдинг ЛТД" на адресу позивача податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН

Судом установлено, що вартість за отримані послуги по контрагенту ТОВ "Скай-Холдинг ЛТД" були віднесені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік у сумі 1395011,67 грн., а також суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2014 року у сумі 48333,33, грн. та відображена у Додатках №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року.

На підтвердження обставин використання цих будівельних робіт у власній господарській діяльності, позивачем на вимогу апеляційного суду було надано копії договорів підряду із замовниками Корпорацією «Система ССБ» (виробниче обєднання) від 30.04.2014 № 24-02/14, ТОВ «ІНКОН» від 16.07.2014 № 16-1/07/14, від 10.06.2014 № 02/06-2014, від 16.07.2014 № 16-2/07/14, відповідно до умов яких позивач, як підрядник, взяв на себе зобов'язання з виконання будівельних робіт. Також позивачем надано копії актів виконаних робіт та приймання виконаних будівельних робіт, складених на підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також фотографічні матеріали.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ "Скай-Холдинг ЛТД" та ТОВ "Центрокомбуд" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судова колегія відзначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названими контрагентами.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем цих обставин.

Відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Водночас, колегія суддів критично оцінює послання податкового органу на обставини недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, як підставу прийняття спірних рішень, позаяк, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача або позивача з фіктивними суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ "Промислові системи", оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Також судова колегія відхиляє посилання відповідача на вирок Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/16253/15-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 10.08.2015 між прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Андросенко Є.В. та підозрюваним ОСОБА_5 (засновником ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД»), та визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, якою установлено відповідальність за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору.

Колегія суддів зауважує, що даним вироком не установлено обставин відносно того, що господарські операції між ТОВ "Промислові системи" та ТОВ «Скай-Холдинг ЛТД» не мали реального характеру, водночас, дії ОСОБА_5, як засновника зазначеного товариства обмежуються виключно моментом створення юридичної особи.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначені первинні та інші документи у повній мірі підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Скай-Холдинг ЛТД" та ТОВ "Центрокомбуд".

Відповідач, у свою чергу, на спростування цих обставин належних і допустимих доказів не надав, обґрунтувань щодо наявності підстав для відхилення наданих позивачем доказів, також не навів і у суду такі відсутні і колегія суддів підстав для цього не вбачає.

Крім того, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові системи" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Грибан СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 1 серпня 2016 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.