Ухвала суду № 59377404, 01.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/380/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Лідер" до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс", ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Лідер" звернулось до суду з адміністративним позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс", ОСОБА_2 про:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухомого майно Тальнівського управління юстиції про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренду землі № 77 від 15.09.2015 за номером запису про інше речове право № 11998131 від 11.11.2015 та про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 78 від 15.09.2015 за номером запису про інше речове право № 11568899 від 12.10.2015;

- зобов'язання Тальнівське районне управління юстиції вчинити відповідні дії щодо зняття з державної реєстрації договорів оренди № 77 і №78 від 15.09.2015.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс", посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" просило скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26047156 від 11.11.2015 та індексний номер 25222804 від 12.10.2015, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2010 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Лідер" та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 111, згідно якого земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 загальною площею 4,83 га передані в строкове платне користування позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладений на 6 років та набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської районної філії ДП "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 17.02.2010, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041079300004.

12 жовтня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області Віслобоковим Б.О. на підставі договору оренди землі № 78 від 15.09.2015 прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25222804, відповідно до якого в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" передається земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

11 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області Віслобоковим Б.О. на підставі договору оренди землі № 77 від 15.09.2015 прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 26047156, відповідно до якого в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс" передається земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 8 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з абз. 2 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1952 встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх змінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їхні обтяження.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 1952 орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Частиною 4 ст. 15 Закону № 1952 встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Отже, п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 на державного ресторатора покладено обов'язок здійснювати перевірку поданих до державної реєстрації документів.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 9 Закону №1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тобто до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Межею встановлення юридичних фактів щодо речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, які виникли внаслідок правочину, є сам правочин. Державний реєстратор має провести аналіз змісту та форми документів, оскільки, по-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб'єкта, адресі об'єкта або в інших відомостях, у зв'язку з чим зі змісту цього документа будуть витікати протиріччя.

Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об'єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Наведене відповідає засадам державної реєстрації прав, закріплені в статті 3 Закону №1952, зокрема, частині 2 цієї норми, яка обумовлює, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, державний реєстратор прав на нерухоме майно є суб'єктом встановлення юридичних фактів, за посередництвом яких у учасників цивільних правовідносин виникають, змінюються або припиняються речові права на нерухоме майно та/або їх обтяження. Коло юридичних фактів, які підлягають встановленню, а також юридичний інструментарій (засоби, способи, підходи), що може використовуватися державним реєстратором для встановлення юридичних фактів, передбачаються нормами чинного цивільного законодавства та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868. Особливістю процесу встановлення юридичних фактів державним реєстратором прав на нерухоме майно є те, що предметом його дослідження, а тому і основним джерелом інформації, є задокументовані відомості, оскільки участь заявника в процесі реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обмежується подачею та отриманням документів, а також можливістю отримання інформації про хід розгляду заяви.

Така правова позиція викладена, зокрема, в Роз'ясненні Міністерства юстиції України від 07.07.2012 р. "Державний реєстратор прав на нерухоме майно як суб'єкт встановлення юридичних фактів у цивільному праві".

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1952 встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, зокрема відповідно до ч. 1 ст. 24 Закон № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

При цьому, згідно із п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952 державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01.01.2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства, чинного на момент реєстрації таких прав, проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.09.2015 у справі 802/37191, яка підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі частини 2 статті 161 та частини 1 статті 244-2 КАС України.

Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Аналогічним чином державним реєстратором має здійснюватися перевірка фактів наявності або відсутності зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, заяви про державну реєстрацію права оренди яких подаються до реєстраційної служби.

Так, відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення позивачем договору оренди земельних ділянок) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу (в редакції чинній на момент укладення позивачем договору оренди земельних ділянок) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, станом на час прийняття оскаржуваних рішень дія договору оренди землі № 111 від 17.02.2010, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Лідер" та ОСОБА_2, не закінчилася, договір був чинним, а тому вказаний факт унеможливлював здійснення державної реєстрації права оренди згідно договорів оренди № 77 і №78 від 15.09.2015, укладених між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Імпульс Плюс".

Вказане свідчить про те, що рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26047156 від 11.11.2015 та індексний номер 25222804 від 12.10.2015 є протиправними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 3 Закону № 1952 права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952 у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури регулюється Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5 (надалі-Порядок № 3502/5).

Згідно з п. 1.4-1.5 Порядку № 3502/2 внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав здійснюються в день прийняття заяви органом державної реєстрації прав або нотаріусом.

Документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.1 Порядку № 3502/2 передбачено, що для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 2.6 Порядку № 3502/2 визначено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Згідно з п. 2.9 Порядку № 3502/2 передбачено, що під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

Пунктом 2.10 Порядку № 3502/2 встановлено, що за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що підставою для внесення записів про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, передані в оренду позивачу, має бути виключно судове рішення про скасування рішень державного реєстратора, а тому позовна вимога про зобов'язання Тальнівського районного управління юстиції вчинити відповідні дії щодо зняття з державної реєстрації договорів оренди № 77 і №78 від 15.09.2015 не підлягає задоволенню.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.