Ухвала суду № 59377375, 01.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/427/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В. при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Тіса-Опт" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Тіса-Опт" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Тіса-Опт" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2016 №0000272301 та №0000282301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 21.03.2016 № 1168 та направлення на перевірку від 21.03.2016 № 157/23-01-22-02 на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Кодекс № 2755), проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Торгівельна компанія "Тіса-Опт" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Екомаркетгруп" (код ЄДРПОУ 39273939) за період за жовтень 2015 року.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт від 01.04.2016 № 50/23-01-22-02/22811041 , яким зафіксовано такі порушення :

- п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.4, п.п. 2.1 п.2 Наказу № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на 191 888 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на 213 208 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Черкасах прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2016 №0000272301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 319 812 грн., у тому числі за основним платежем - 213 208 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 106 604 грн. та №0000282301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 191 888 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Екомаркетгруп" укладено договір на експедиційно-транспортне обслуговування від 04.09.2015 № 24, предметом якого є надання експедитором замовнику посередницьких послуг по організації та виконанню перевезень вантажів, а також супутніх послуг. Відповідно до п. 5.2 зазначеного договору замовник сплачує послуги експедитору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідно до акту виконаних робіт та документа з відміткою отримувача про доставку вантажу (видаткова накладна). Проте, позивачем до перевірки видаткові накладні не надано.

З матеріалів справи вбачається, що між TOB "Екомаркетгруп" та ТОВ "Торгівельна компанія "Тіса-Опт"" у жовтні 2015 року документально оформлені експедиційно-транспортні послуги (сортування, пакування, навантаження, перевезення, розвантаження, експедиція) на загальну суму без ПДВ 1066041 грн. 66 коп., ПДВ - 213208,33грн. (а.с.29). Експедиційно - транспортні послуги, отримані від TOB "Екомаркетгруп" віднесено на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 1066042 грн. Операції щодо отримання послуг від TOB "Екомаркетгруп" за жовтень 2015 року оформлено податковими накладними: від 07.10.2015 № 19 на суму 80000 грн., у тому числі ПДВ 13333 грн. 33 коп.; від 07.10.2015 № 20 на суму 65000 грн., у тому числі ПДВ 10833 грн. 33 коп.; від 07.10.2015 № 21 на суму 69400 грн., у тому числі ПДВ 11566 грн. 67 коп.; від 07.10.2015 № 22 на суму 71800 грн. у тому числі ПДВ 11966 грн. 67 коп.; від 07.10.2015 № 23 на суму 63130 грн., у тому числі ПДВ 10521 грн. 67 коп.; від 07.10.2015 № 24 на суму 72850 грн., у тому числі ПДВ 12141 грн. 67 коп.; від 07.10.2015 №25 на суму 69200 грн., у тому числі ПДВ 11533 грн. 33 коп.; від 07.10.2015 № 26 на суму 93620 грн. у тому числі ПДВ 15603 грн. 33 коп.; від 27.10.2015 № 125 у сумі 81400 грн. у тому числі ПДВ 13566 грн. 67 коп.; від 27.10.2015 № 126 у сумі 78750 грн. у тому числі 13125 грн.; від 28.10.2015 № 127 на суму 69250 грн., у тому числі ПДВ 11541 грн. 67 коп.; від 28.10.2015 № 128 на суму 74500 грн., у тому числі ПДВ 12416 грн. 67 коп.; від 29.10.2015 № 129 на суму 89450 грн., у тому числі ПДВ 14908 грн. 33 коп.; від 29.10.2015 № 130 на суму 86300 грн., у тому числі 14383 грн. 33 коп.; від 30.10.2015 № 131 на суму 72700 грн., у тому числі 12116 грн. 67 коп.; від 30.10.2015 № 132 на суму 77800 грн., у тому числі ПДВ 12966 грн. 67 коп.; від 31.10.2015 № 133 на суму 64100 грн., у тому числі 10683 грн. 33 коп. (а.с.32-33).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення встановлені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.04 №1955-IV (далі-Закон №1955-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону №1955-IV, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно ст. 9 Закону №1955-IV, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Для транспортного експедирування укладається договір в письмовій формі, який повинен містити істотні умови передбачені ст. 9 Закону №1955-IV. Відповідно до вказаної статті підтвердженням витрат експедитора є документи (накладні, рахунки тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

З огляду на викладене, окрім актів виконаних робіт, факт надання послуг експедитора повинен бути підтверджений транспортними документами.

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення документальної перевірки товарно-транспортні накладні, дорожні листи, видаткові накладні позивачем не надано. Також позивачем не надано звіти до актів виконаних робіт, акти приймання-передачі товару, довіреності на вчинення відповідних дій, стосовно послуг, що надавались TOB "Екомаркетгруп" та містили б відомості про те, що TOB "Екомаркетгруп" у періоді що перевірявся, дійсно надавало транспортно-експедиційні послуги.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

Натомість, як вбачається з акту перевірки, відповідно до наданих позивачем актів здачі прийняття робіт товариством були отримані наступні послуги: експедиційно-транспортні послуги, сортування, пакування, навантаження, перевезення, розвантаження, експедиція, проте у податкових накладних зазначено експедиційно-транспортні послуги, що не відповідає актам здачі-прийняття робіт, отриманих від ТОВ "Екомаркетгруп", у зв'язку з чим не доведено використання даних послуг у межах господарської діяльності позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем було порушено вимоги п. 44.6 ст. 44 ПК України, відповідно до якого визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, акт про результати перевірки № 50/23-01-22-02/22811041 оформлено 01.04.2016, в той час як протокол обшуку був складений 08.04.2016, що не позбавляло позивача можливості надати до перевірки первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Крім того, не було надано доказів наявності у позивача та третьої особи складських ресурсів, як і не надано документально підтверджених відомостей щодо походження товарів (доказів придбання товарів у виробника чи іншої особи).

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, специфіку та особливості цих операцій, надані в даному випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Тіса-Опт" залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.