Постанова № 59376136, 29.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 липня 2016 року 13:00 справа №826/1219/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного територіального управління юстиції у Київській областіпровизнання протиправним та скасування наказуО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача віл 29 грудня 2015 року №904/5 про відрядження ОСОБА_1

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1219/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 травня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29 грудня 2015 року №904/5 "Про відрядження ОСОБА_1", з метою якісного і своєчасного надання адміністративних послуг, забезпечення безперебійного процесу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, нормалізації процесу державної реєстрації речових прав на території Іванківського району Київської області, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 27 липня 2015 року №1343/5 "Про покладення обов'язків державних реєстраторів" ОСОБА_1, заступника начальника управління юстиції з питань державної реєстрації Бориспільського міжрайонного управління юстиції Київської області, відряджений з 04 січня 2016 року по 03 лютого 2016 року до Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області, з функцією тимчасового покладення обов'язків заступника начальника управління юстиції з питань державної реєстрації Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області.

Позивач вважає вказаний наказ протиправним, з огляду на невідповідність зазначеної посади в спірному наказі від 29 грудня 2015 року №904/5 з посадою, яку займає ОСОБА_1, не ознайомлення останнього з відповідним наказом від 25 грудня 2015 року №4549/к "Про призначення ОСОБА_1" та не роз'яснення позивачу його обов'язків, умов та оплату праці на новій посаді.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив про правомірність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства. Крім того, зазначив про відсутність предмету спору, з огляду на наказ від 03 березня 2016 року №1053/к "Про звільнення ОСОБА_1"

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 (далі по тексту - Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Пункт 1 розділу ІІ Інструкції встановлює, що Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98.

Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції рішення про службове відрядження керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України приймається відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 2002 року №337 "Про службові відрядження в межах України керівників органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України".

З урахуванням наведених норм Інструкції вбачається, що начальник органу виконавчої влади може бути відряджений на підставі рішення керівника органу виконавчої влади вищого рівня, з метою виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи та у зв'язку із виробничої необхідністю.

Суд встановив, що підставою для відрядження ОСОБА_1 до Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області та прийняття оскаржуваного наказу було подання заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Кужелєва О.М. від 29 грудня 2015 року, у зв'язку із нестачею штатних працівників Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області та необхідністю налагодження робочого процесу.

У свою чергу позивач, оскаржуючи рішення про своє відрядження, не зазначає про відсутність обставин виробничої необхідності, а посилається виключно на процедурні порушення під час прийняття оскаржуваного наказу, зокрема не ознайомлення із поданням заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Кужелєва О.М. від 29 грудня 2015 року та самим наказом про відрядження.

Суд враховує відсутність у справі доказів ознайомлення позивача із вказаним вище поданням та оскаржуваним наказом, однак звертає увагу, що зазначене не є підставою для скасування наказу про відрядження; крім того, процесуальні дії, що вчинялися відповідачем під час та після прийняття зазначеного наказу, позивачем у межах спору не оскаржуються.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29 грудня 2015 року №904/5 "Про відрядження ОСОБА_1" та не вбачає підстав для його скасування.

Крім того, суд встановив, що наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2016 року №1053/к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області з питань державної реєстрації за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, а наказ від 29 грудня 2015 року №904/5 "Про відрядження ОСОБА_1" є таким, що вичерпав свою дію, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко