Ухвала суду № 59375403, 01.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1841/16

У Х В А Л А

01 серпня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до ПАТ «Ізмаїлавтотранс» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 82674,29 грн.

У позовній заяві позивач просив звільнити його від сплати судового збору у зв'язку із неможливістю сплатити судовий збір через відсутність коштів, оскільки бюджет Пенсійного фонду України на 2016 р. на момент подачі даного адміністративного позову не прийнятий. Також у попередній редакції Закону України «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи були звільнені від сплати судового збору, у зв'язку із чим бюджетом Пенсійного фонду України на 2015 р. кошти на сплату судового збору передбачені не були.

Ухвалою суду від 18 квітня 2016 року в задоволенні вищезазначеного клопотання позивача відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, проте ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року апеляційна скарга була повернута апелянту.

Разом із апеляційною скаргою 06 травня 2016 року позивач надав до канцелярії суду лист, в якому просив переглянути первісне клопотання про звільнення його від сплати судового збору, врахувавши правовий статус позивача, характер спору та взявши до уваги баланс між інтересами позивача та держави. Також позивач послався на відсутність фінансування органів ПФУ на оплату судового збору в 2016 році, чим обмежено доступ до правосуддя його територіальних органів.

Згідно з ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

01 вересня 2015 року вступила в дію редакція Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої Пенсійний фонд України та його територіальні органи виключені з переліку осіб на яких поширюються пільги щодо сплати судового збору.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У клопотанні сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад, за комунальні послуги; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження тощо.

З урахуванням вищезазначених правових норм, умовою зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат є незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони, незалежно від того, чи є сторона фізичною особою чи юридичною. При цьому суд позбавлений можливості надати оцінку майновому стану територіальному органу Пенсійного фонду України, а доводи позивача самі по собі не є доказом відсутності коштів в територіальному управлінні Пенсійного фонду України.

При цьому суд враховує, що згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 1 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду позов. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суд зазначає, що подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень не є безумовною підставою для звільнення його від сплати судового збору у зв’язку з відсутністю коштів, оскільки ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко встановлює пільги щодо сплати судового збору. В той же час, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не обов’язком.

При цьому в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від 23.01.2015 р. № 2 зазначено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Також суд зазначає, що пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, - тобто правова норма є чіткою, послідовною, не передбачає неоднозначного тлумачення. При цьому нова редакція Закону України «Про судовий збір» є чинною, її окремі норми у встановленому порядку неконституційними не визнавалися, а тому останні є обов’язковими для всіх суб’єктів правового регулювання вказаного нормативного акту.

Крім того, необґрунтоване звільнення від сплати судового збору суб’єктів владних повноважень утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб’єктів звернення до суду за захистом, в тому числі фізичних та юридичних осіб, тоді як відповідно до п.3 ч.1 ст.7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 88, 106 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя ______ І.В. Завальнюк