Постанова № 59375218, 27.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року № 813/1742/16

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення рішення та податкової вимоги, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 30.12.2015 року та податкової вимоги № 918-23 від 05.02.2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що ним було в повному погашено заборгованість згідно кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк". Тому, враховуючи те, що жодних додаткових благ він не отримував, податок на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2014 рік не повинен був сплачував. Звідси, позивач вважає проведену щодо нього документальну позапланову перевірку безпідставною, а винесені за її результатами податкове повідомлення рішення та податкову вимогу незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечила. Свою позицію виклала у письмових запереченнях на адміністративний позов від 29.06.2016 року, суть яких полягає в наступному. Проведеною перевіркою було встановлено, що позивачем у 2014 році було отримано доходи, які підлягали включенню до загального річного оподаткованого доходу та відображенню платником в річній податковій декларації про майновий стан і доходи. Однак, враховуючи те, що ОСОБА_3Є, податкову декларацію про майно і доходи не подавав, доходи за 2014 рік не декларував, відтак, не сплатив податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага. У зв'язку з чим, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області винесла податкове повідомлення рішення, а в подальшому і податкову вимогу. Відтак, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.02.2008 року між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 611-35/066.

В подальшому, між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" були укладені договори про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії № 611-35/066 від 22.02.2008 року від 11.07.2013 року та 16.07.2013 року.

03.01.2014 року банком здійснено анулювання заборгованості за договором кредиту № 611-35/066 від 22.02.2008 року (що включає заборгованість по нарахованих процентах) в сумі 616479,87 грн.

Про вказане анулювання заборгованості позивач був повідомлений шляхом скерування на його адресу повідомлення ПАТ "Укрсоцбанк" № 10.1-186/96-44 від 03.01.2014 року.

У вказаному повідомленні, банком було повідомлено позивачу про те, що згідно п.п. 164.2.17 "д" Податкового кодексу України, йому необхідно буде відобразити вищевказану суму в річній податковій декларації та самостійно сплатити суму податку на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неподанням позивачем до податкового органу декларації про майно і доходи за 2014 рік та не сплатою податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки службовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області було складено акт № 1503/17-02/НОМЕР_2 від 18.12.2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

-п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164, п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. п. 168.2.1 п. 168.2 ст 168 Податкового кодексу України (далі ПК України), донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 104557,98 грн.;

-п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2014 рік.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 30.12.2015 року на загальну суму 130867,48 грн., в тому числі основне зобовязання 104557,98 грн., штрафні (фінансові) санкції 26309,50 грн.

В подальшому, в звязку з несплатою у встановлені терміни грошового зобовязання, визначеного податковим повідомленням рішенням № НОМЕР_1 від 30.12.2015 року, податковим органом було винесено податкову вимогу № 918-23 від 05.02.2016 року.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням та податковою вимогою, позивач звернувся з даним позов до суду про їхнє скасування.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини в даній адміністративній справі регулюються Конституцією України, ПК України та іншими нормативно правовими актами.

У відповідності до п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування, відповідно п. 164.1 ст. 164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно приписів абзацу "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно п.п. 14.1.47. п. 14.1. ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з твердженням податкового органу про те, що сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності є додатковим благом такого платника податку, відтак підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Звідси, при списанні заборгованості, особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом, що відповідає економічній сутності доходу.

Отже, відповідно до вищенаведеного, сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, а також пеню.

Виходячи з наведеного, обов'язком платника податків (боржника) щодо сплати податку з таких доходів та щодо їх відображення у річній податковій декларації на підставі приписів абзацу "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України виникає за сукупністю таких умов:

-борг повинен бути анульований кредитором;

-кредитор зобов'язаний повідомити платника податку боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання боргу;

-кредитор зобов'язаний суму анульованого боргу включити до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2014 року ПАТ "Укрсоцбанк" було здійснено анулювання заборгованості позивача за договором кредиту № 611-35/066 від 22.02.2008 року (що включає заборгованість по нарахованих процентах) в сумі 616479,87 грн.

Як уже зазначалося вище, про вказане анулювання заборгованості позивач був повідомлений шляхом скерування на його адресу повідомлення ПАТ "Укрсоцбанк" № 10.1-186/96-44 від 03.01.2014 року листом з повідомленням про вручення. У вказаному повідомленні, банком було повідомлено позивача про те, що йому необхідно буде відобразити вищевказану суму в річній податковій декларації та сплатити суму податку на доходи фізичних осіб, чого ним зроблено не було.

Факт включення суми анульованого боргу ОСОБА_3 перед банком в розмірі 616479,87 грн. до звіту 1-ДФ за І квартал 2014 року підтверджується листом UniCreditBank від 01.09.2015 року № 186/79-1013, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених ПК України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підсумовуючи наведене, суд погоджується з позицією представника відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого відбулося заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік та несплата податку на доходи фізичних осіб в сумі 104557,98 грн.

Тому, суд вважає висновки податкового органу, а, відтак і винесене на підставі вказаних висновків податкове повідомлення рішення та в подальшому податкову вимогу, такими, що відповідають податковому законодавству, чинному на момент прийняття таких податкового повідомлення рішення та податкової вимоги.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2014 рік та сплати податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.

Судом не береться до уваги покликання представника позивача на лист ДФС України від 07.09.2015 року № 8481/Б/99-99-1703-03-14, оскільки з даного листа прямо вбачається, що дія абзацу першого пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року, а операція з прощення (анулювання) кредитором ОСОБА_3 заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті була проведена в І кварталі 2014 року.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що прийняті ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 30.12.2015 року та податкова вимога № 918-23 від 05.02.2016 року є правомірними і скасуванню не підлягають.

Згідно з ст. 94 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18-19, 33-35, 69-71, 72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2016 року.

Суддя Потабенко В.А.