Постанова № 59374889, 30.05.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року (о 10 год. 00 хв.)Справа № 808/3090/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талко»

до: Приморської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 22.12.2014 №0453081715,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талко» (надалі позивач, ТОВ «Компанія «Талко») до Приморської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення (надалі відповідач, Приморська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 22.12.2014 №0453081715, яким ТОВ «Компанія «Талко» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 88 084,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією - 44 042,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним до перевірки надані всі документи на підтвердження реальності господарських правовідносин з контрагентами, в той час, як доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях про наявність чи відсутність тієї чи іншої обставини, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судове засідання 30 травня 2016 року не зявився, подав до суду клопотання (вх.№16445 від 30.05.2016) про розгляд справи без його участі з посиланням на ст.122 КАС України.

Відповідач в поданих до суду письмових запереченнях та поясненнях проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що ТОВ «Компанія «Талко» не надано до перевірки документів, які свідчили про переміщення товару, зазначеного у видаткових накладних від ТОВ «Компанія «Талко» до ТОВ «Фіге Україна». Перевіркою не підтверджено факт поставки товару від ТОВ «Компанія «Талко» на склад ТОВ «Фіге Україна». Перевіркою встановлено, що ТОВ «Компанія «Талко» реалізувало товар на експорт за суму, яка є нижчою ціни придбання товару, тим самим нарощувало обсяги оподатковуваних операцій для отримання бюджетного відшкодування в наступних звітних періодах. Також перевіркою не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування - не виявлено належним чином складені первинні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця.

Також, 30.05.2016 від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№16478) про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Приморською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Талко» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за серпень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.11.2014 №425/08-17-158/38230192 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено:

-порушення п.п.200.1, п.п.200.3, п.п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Компанія «Талко» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2014 року у сумі 88084 грн.;

-порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту за серпень 2014 року на 93128 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту серпня 2014 року на 93128 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було сформовано відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми «В1» за № НОМЕР_1 від 22.12.2014 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування позивачу з ПДВ за серпень 2014 року на 88084 гр. та штраф у розмірі 44042 гр.

Суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 24.11.2014 і вважає винесене відповідачем відносно позивача податкове повідомлення-рішення обґрунтованим та правомірним, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, згідно з актом перевірки відповідача, ТОВ «Компанія «Талко» у липні 2014 р. мало взаємовідносини з наступними покупцями- нерезидентами:

Акціонерне товариство «Юнгхайнріх Ландсберг АГ S Ко. КГ»,Гамбург,Німеччина/.

Згідно укладеного контракту » ТI-L-2014 від 01.04.2014р. між ТОВ «Компанія «Талко» (продавець) та АТ «Юнгхайнріх Лакдсберг АГ $ Ко. КГ» /покупець/, продавець виробляє та постачає покупцю продукцію литих, кованих, штампованих, точених та інших деталей, вузлів із сталі, алюмінію та інших матеріалів для електронавантажувачів як в механічно обробленому, так і в необробленому вигляді згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Контракту.

На виконання умов контракту ТI-L-2014 від 01.04.2014р. виписано видаткові накладні (від 03.07. 2014 № РН 26063, від 10.07.2014 № РН-10072, від 17. 07.2014 № РН-17071, від 24.07. 2014 № РН-24071), обсяги постачанняз експортних операцій засвідчуються ВМД № 044935 від 03.07.2014, № 045007 від 10.07.2014, № 045083 від 17.07.2014, № 045148 від 24.07.2014, згідно яких виробником реалізованої продукції на експорт є ТОВ «Компанія «Талко».

Акціонерне товариство «Юнгхайнріх Нордерштедт» АГ S Ко. КГ», Гамбург, Німеччина.

Згідно укладеного контракту ТI-N-2014 від 01.04.2014 р ., ТОВ «Компанія «Талко» (продавець) та АТ «Юнгхайнріх Нордерштедт» АГ S Ко. КГ» Гамбург, Німеччина /покупець/ продавець виробляє та постачає покупцю продукцію литих, кованих, штампованих, точених та інших деталей, вузлів із сталі, алюмінію та інших матеріалів для електронавантажувачів як в механічно обробленому, так і в необробленому вигляді згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Контракту.

На виконання умов зазначеного контракту виписано видаткові накладні /від 03.07.2014 № РН 26064, від 10.07.2014 № РН 10071, від 17.07.2014 № РН 17073, від 17.07.2014 № РН 17072/, обсяги постачання засвідчуються ВМД № 045086 від 17.07.2014 № 045156 від 24.07.2014, № 045242 від 31.07.2014, згідно яких виробником реалізованої продукції на експорт є ТОВ »Компанія «Талко».

Згідно зі статистичною звітністю- фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва, основні засоби на початок та кінець звітного періоду у позивача відсутні, трудові ресурси складають 4 особи. Зазначене свідчить про те, що у ТОВ «Компанія «Талко» відсутні основні засоби та трудові ресурси, необхідні для виробництва, продукція придбана у ТОВ «ТЛК «Талко» та реалізована на експорт, як така, що вироблена Товариством «Компанія»»Талко». В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Компанія «Талко» не надано до перевірки сертифікатів якості, відповідно до яких можливо було б встановити походження товару /підприємства-виробника/.

Згідно наданих до перевірки ВМД, експортером реалізованої продукції є комісіонер ТОВ «Фіге Україна» за договором комісії № ТF - 2014 від 01 квітня 2014 року. Розрахунок з ТОВ «Фіге Україна» проводиться за винагороду (комісійну плату) з розмірі 0,1% від суми поставленої покупцю партії товару /без ПДВ/.

На виконання умов договору комісії № ТF - 2014 від 01 квітня 2014 року ТОВ «Фіге Україна» організовує доставку товару зі складу Комітента (склад ТОВ «Компанія «Талко», Запорізька область, Приазовський район. с.Нововасилівка, вул. Леніна, 184) на склад Комісіонера (склад ТОВ «Фіге Україна», Київська область, м Бориспіль, вул.Запорізька, 28) для формування експортної партії та підписання акту прийому передачі. Місце Передачі товару - склад Комісіонера: склад ТОВ «Фіге Україна», Київська область, м.Бориспіль, вул. Запорізька, 28, транспортування - автомобільним транспортом. На виконання доручення, Комітент сплачує Комісіонеру винагороду (комісійну плату) в розмірі 0,1% від суми поставленої покупцю партії товару (без ПДВ).

В акті перевірки зазначено, що платником податків не було надано до перевірки документів, які свідчать про переміщення товару, зазначеного у видаткових накладних від ТОВ «Компанія «Талко» до ТОВ «Фіге Україна». Перевіркою не підтверджено факт поставки товару від скаржника на склад ТОВ «Фіге Україна».

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «Компанія «Талко» придбавало продукцію у ТОВ «ТЛК «Талко» на загальну суму 528503,3 грн., в т.ч. ПДВ 88083,9 грн. та реалізувало цей товар на експорт на загальну суму 444385 грн., що є нижче ціни придбання на 84118,3 грн., тим самим нарощувало обсяги оподатковуваних операцій для отримання бюджетного відшкодування в наступних звітних періодах.

Суд погоджується з такими висновками податкової з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ (далі - Закон №996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов»язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2, ст.З цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, гі.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до повинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними, або оформленими з порушеннями вимог, чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктам 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території Украши та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 200.1. ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України /або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов»язання.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363 ( зареєстровано в Мін'юсті України 20.02.98р. за № 128/2568, із змінами та доповненнями), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортні накладні це єдиний для всіх "учасників» транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи ( п.1 зазначених Правил). Товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів автомобільним транспортом повинні виписуватися в кількості не менше чотирьох примірників.

Позивачем надано до суду договір поставки П-05/05 від 05.05.2014 р., згідно п. 3.2 якого зазначено, що постачальник ТОВ «ТЛК «Талко» виготовляє та поставляє продукцію, разом з продукцією надаються супроводні документи - рахунок фактура, податкова накладна, видаткова накладна).

У наданих позивачем до суду видаткових накладних № РН 807144 від 08.07.2014 р., РН-1507145 від 15.07.2014 р. отримувачем продукціє є ТОВ «Талко» без зазначення ПІБ та посади посадової особи.

У наданих до суду ТТН № 13/14 від 01.07.2014 р., № 15/16 від 08.07.2014 р. № 17/18 від 15.07.2014 р., № 25/26 від 19.08.2014 р. перевізником товару є ФОП Троян ( за умовами договору поставки від 05.05.2014 р. поставщиком продукції є ТОВ «ТЛК «Талко»), пункт навантаження с. Нововасилівка , без зазначення адреси , перевозиться вантаж масою 1400 кг, 200 кг, найменування автомобіля- відсутне, ПЕБ водія - відсутнє, супровідні документи на вантаж - відсутні, найменування вантажу- відсутне (зазначаються рахунки - фактури не надані ні до перевірки ні до суду), від ТОВ «Талко» здала товар невідома посадова особа, не зазначена в ТТН, але стоїть її підпис, від ТОВ «Фіге Україна» є підпис, але не має посади.

Таким чином, оскільки платник податків не надав при проведенні перевірки ТТН, яка підтверджує факт отримання товару, а до суду надані документи, не оформлені належним чином, суд вважає, що такі документи були відсутні у позивача на час складання податкової звітності.

У зв»язку з вищенаведеним, судом не встановлено, а позивачем не доведено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування - не виявлено належним чином складені первинні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, у зв»язку з чим неможливо визначити фактичний шлях перевезення товару, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, позивачем надано до суду первинні документи, які не можуть бути належними доказами здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані ТОВ «Компанія Талко».

Зазначена позиція узгоджується з позицією наведеною у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 р. № К/800/64382/13 та постанові Верховного суду України від 06.10.2015 р.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає прийняте відповідачем відносно позивача спірне податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, правомірним, а отже, позов позивача таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись 69,70,71,158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талко» до Приморської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області /Приазовське відділення/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 22.12.2014 №0453081715 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко