Постанова № 59374663, 26.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р. Справа № 804/4001/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Спільне підприємство у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» з позовом до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило суд: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000792342 від 16 серпня 2011 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 213585 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 213584 грн. 00 коп. та штрафних санкцій - 1 грн. 00 коп.

За постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року у справі № 2а-0470/11970/11 суд прийшов до висновку про реальність виконання умов договору, укладеного з контрагентом позивача, відсутності підстав для відмови у праві на податковий кредит та задовольнив цей адміністративний позов.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року апеляційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції було залишено без задоволення, а постанову без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2016 року, К/800/47490/13, касаційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі № 2а-0470/11970/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 04.07.2016 року цю адміністративну справу було прийнято суддею до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування свого позову Спільне підприємство у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» (далі СП ПРАТ «Софрахім») зазначило, що за результатами проведеної відповідачем перевірки були встановлені протиправні висновки, у звязку із чим спірне податкове повідомлення-рішення №0000792342 від 16 серпня 2011 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Втім, письмово заперечував проти задоволення цього адміністративного позову, зазначивши, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Ровеньківська торгова-маркетингова компанія» - ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» - СП ПРАТ «Софрахім» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків, тому договір, укладений між ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» та позивачем є нікчемним. Таким чином, вважає, що позивач включив до складу податкового кредиту та валових витрат вартість товарів (послуг) на підставі документів (накладні, податкові накладні), що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, враховуючи нікчемність правочинів, не підтверджують факти здійснення господарських операцій. А висновки перевірки є правомірними, відповідають дійсності, ґрунтуються на підтверджених в ході перевірки даних. Крім того, відповідач додатково пояснив, що зазначена господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

З урахуванням неявки у судове засідання представника відповідача та на підставі ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт №440-23/2-00393703 від 04.08.2011 року.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, встановлені такі порушення вимог чинного законодавства:

1) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: за відсутності об'єктів оподаткування при придбанні соняшникової олії у ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» СП ПРАТ «Софрахім» безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 213584 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 213584 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 213584 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 213584 грн.;

2) ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства та зазначені правочини є нікчемними.

Такі висновки ґрунтуються на матеріалах перевірки та акту перевірки №423-23/2-33459582 від 27.07.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Електро-Пром-Буд-Сервіс» з питань визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Ровенківська торгово-маркетингова компанія» за квітень 2011 року, згідно з яким встановлено, зокрема, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів за ланцюгом постачання від відповідних контрагентів.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.08.2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 213585,00 грн.

Втім, товариство не погодилось із таким рішенням податкового органу, тому оскаржує його в судовому порядку.

Так, судом встановлено, що між ПП «Електро-Пром-Буд- Сервіс» та СП ПРАТ «Софрахім» 20.01.2011 року укладено договір поставки № 4 олії соняшникової нерафінованої вищого або 1 сорту ДСТУ 1129-93.

На виконання умов договору продавець - ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» передав товар покупцю - СП ПРАТ «Софрахім», який був прийнятий останнім та сплачено відповідні кошти.

Доставка продукції здійснювалась транспортом продавця на умовах Інкотермс-2000, що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Розрахунки за отриману продукцію здійснювались безготівковою формою, що вбачається з банківських виписок, доданих до матеріалів справи.

Крім того, виробничі потужності позивача знаходяться на території режимного обєкту, а тому при вїзді транспорту ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс» на територію цього обєкту для розвантаження товару за умовами договору, водію надавалась перепустка. Олія соняшникова приймалась за результатами вхідного контролю лабораторією та зважувалась і оприбутковувалась комірником СП ПРАТ «Софрахім». Передача товару супроводжувалась записами в журналі реєстрації довіреностей на отримання продукції і матеріалів, відомості в якому повністю відповідають наявним первинним документам. Встановлені судом під час судового розгляду справи факти підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем, що вбачається з акту перевірки.

Так, відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (в редакцій чинній на момент проведення перевірки) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб (у форматі та порядку, визначених центральним органом державної податкової служби) копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (у відповідній чинній на момент проведення перевірки редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п.2 ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних норм показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також Виший адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у звязку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як вже було зазначено вище, на підтвердження реальності проведених господарських операцій позивач надав контролюючому органу під час перевірки всі необхідні первинні документи, складені відповідно до вимог чинного законодавства щодо їх форми, а також ці документи є наявними в матеріалах справи, належність їх була встановлена під час судового розгляду справи.

За ст.22 Податкового кодексу України визначено що є обєктом оподаткування. Ним визнано об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

У п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Хоча відповідач, зазначаючи про порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України, наводячи свої аргументи в акті, не вказує на підстави таких тверджень.

Проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 декларації «операції, що оподатковуються за ставкою 20%». Отже, наявні первинні документи свідчать про реальність виконання умов договору від 20.01.2011 року.

Також необумовленими є посилання на порушення ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

Адже ст.204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

При цьому пояснення відповідач суд до уваги не приймає з огляду на їх помилковість.

Також Вищий адміністративний суд України від 02.06.2011 pоку №742/11/13-11 у своєму листі зазначив, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити обставини, за якими всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції у нього відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску).

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Натомість під час судового розгляду цієї адміністративної справи суд встановив належність первинних документів та реальність проведених господарських операцій. А доводи відповідача не знайшли свого підтвердження. Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене внаслідок встановлених порушень, є протиправним як і нараховані ним суми грошового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції №0000792342 від 16 серпня 2011 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 213585 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 213584 грн. 00 коп. та штрафних санкцій - 1 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26 липня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1