Постанова № 59374582, 26.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р. Справа № 804/3776/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 09.06.2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 27 588,00 гривень, в тому числі 18 392,00 грн. за основним платежем та 9 196,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту перевірки № 1734/04-61-14-02/33116889 від 01.06.2016 року повністю.

В обґрунтування свого позову товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» (далі ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель») зазначило, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.06.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача під час судового засідання пояснив обставини справи таким чином, як про це зазначено вище та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення цього адміністративного позову та вказав, що проведеною перевіркою було встановлено, що ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» включило до складу податкового кредиту вартість послуг від ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром», яку задекларовано контрагентом з метою формування штучного податкового кредиту покупцям та штучно завищено власний податковий кредит з метою мінімізації сплати податків. Задекларований податковий кредит ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» за червень 2014 року сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується. Відповідач вважає позовні вимоги товариства безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши думки представників сторін, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення цього адміністративного позову у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» (код ЄДРПОУ 33116889) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром» за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) було складено акт №1734/04-61-14-2/33116889 від 01 червня 2016 року, відповідно до якого перевіряючим було встановлено наступне порушення:

- п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість (ПДВ) по операціях з придбання послуг від ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром», що призвело до заниження податку на додану вартість у червні 2015 року у сумі 18 392,33 грн.

Основними аргументами ДПІ, які визначені в акті перевірки щодо завищення підприємством сум податкових зобовязань з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ, визначено здійснення діяльності спрямованої на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, штучне формування податкового кредиту без реального товарного характеру операцій з ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром», без фактичного здійснення реальної господарської операції, а також юридична дефектність первинних документів.

За наслідками висновку акту перевірки 09.06.2016 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке було отримано позивачем - 09.06.2016 року.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 09.06.2016 року, ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 27 588,00 грн., в тому числі 18 392,00 грн. за основним платежем та 9 196,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки № 1734/04-61-14-02/33116889 від 01.06.2016 року, вважає їх незаконними, безпідставними, необґрунтованими, помилковими та такими, що зроблені в результаті неправильного застосування норм чинного законодавства України, суперечать фактичним обставинам справи та змісту первинних документів, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі. Тому, оскаржує спірне податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Згідно ст.75, ст.78 Податкового кодексу України (у чинній на момент проведення перевірки редакції) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факти відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання пояснень необхідно відобразити в акті.

Так, у перевіряємий період ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» мало взаємовідносини з ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром». Між ними було укладено договір поставки від 23.06.2015 року №23/06-280Л, за умовами якого постачальник зобовязувався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та ціні, зазначених в підписаних сторонами видаткових накладних, а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Копія відповідного договору міститься в матеріалах справи.

ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром» у серпні 2015 року було поставлено товари на загальну суму 210 354,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №287 від 19.08.2015 року, які були попередньо оплачені згідно платіжних доручень від 25.06.2015. року на суму 110 354,00 грн. та 17.08.2015 року на суму 100 000,00 грн.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором він надав копію відповідного договору, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкові накладні. Придбані товари згідно інвентаризації, проведеної на складі 22.05.2016 року, знаходяться на складі позивача та будуть використані підприємством у власній господарській діяльності за основним видом своєї діяльності - виробництво електронних і електричних проводів і кабелів. А зі змісту наведених вище первинних документів вбачається, що вони містять усі необхідні обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Зазначені первинні документи також надавались підприємством і до перевірки і податковим інспекторам, які були досліджені під час перевірки, що підтверджується актом перевірки від 01.06.2016 року.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначає, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не мають обов'язкових реквізитів, а саме: відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, тобто осіб, які фактично здійснювали відвантаження та приймання ТМЦ, навантажувальні та розвантажувальні роботи ідентифікувати - неможливо.

Втім, такі твердження податкового органу є безпідставними.

З цього приводу суд погоджується з позицією позивача та зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (позиція Вищого адміністративного суду України, інформаційний лист від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11).

Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568) (далі - Правила) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил ведення податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання підприємством товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, чи надання товарно-транспортних накладних з несуттєвими помилками, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 передбачено право платників податку спільно узгоджувати форму та порядок заповнення товарно-транспортних накладних.

Суб'єкти господарювання мають право використовувати самостійно розроблені форми (бланки) первинних документів, у тому числі ТТН. Підтверджує це і Держкомстат України (листи Комітету № 14/1-2- 25/102 від 05.12.2005 року та № 14/2-25/89 від 27.11.2006 року), який саме і наділений компетенцією розробляти та затверджувати типові форми первинних документів.

Крім того, судом додатково було встановлено, що відповідно до специфікації № 1 до договору № 04/06-280Л від 23.06.2015 року сторони погодили поставку пластикату О-40 у кількості 2100 кг та пластикату И-40 у кількості 4000 кг загальною вартістю 210 354,00 грн.

Згідно п.3.1. договору № 23/06-280Л від 23.06.2015 року поставка товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту попередньої оплати.

ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» була здійснена попередня оплата, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.06.2015 року на суму 110 354,00 грн. та 17.08.2015 року на суму 100 000,00 грн., на загальну суму 210 354,00 грн.

Після отримання попередньої оплати ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром» 19.08.2015 року було поставлено пластикат О-40 та И-40 на загальну суму 210 354,00 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 287 від 19.08.2015 року.

Відповідно до п. 3.2. договору № 23/06-280Л від 23.06.2015 року умови постачання - самовивіз зі складу постачальника або перевізником.

Транспортування здійснювалось власним транспортом ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіль НОМЕР_2), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 00000222 від 19.08.2015 року, а також подорожнім листом № 317504 від 19.08.2015 року.

Придбаний товар пластикат є еластичною пластмасою на основі пластифікованого полівінілхлориду, застосовується для ізоляції проводів та кабелів; планується у використанні ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» у власній господарській діяльності за основним видом своєї діяльності, а саме: виробництво електронних і електричних проводів і кабелів.

Придбаний пластикат, згідно інвентаризації проведеної на складі 22.05.2016 року та на даний час, знаходиться на складі позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Моторна, буд. 1-Д (який знаходиться в оренді ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» згідно договору оренди № 6 від 02.01.2011 року), що підтверджується актом інвентаризації та фотографіями зі складу.

На підтвердження цих фактів позивач надав суду копію свідоцтва САО 146202 про реєстрацію транспортного засобу MAN АЕ4617СК, копію подорожнього листа водія ОСОБА_5 № 317504 за 19.08.2015 року, копію договору оренди №6 від 02.01.2011 року, ДУ від 04.01.2015 року ДУ та Акт від 01.03.2016 року, фотографії наявності пластикату на складі ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» на 9 арк.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або недоліки у їх заповненні, при наявності інших первинних документів не може бути належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій, з урахуванням того, що в наявності первинні документи, виписані ТОВ НВК «Дніпроспецтяжпром» на підтвердження поставки (договір, видаткова накладна, податкові накладні).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За ст.22 Податкового кодексу України визначено що є обєктом оподаткування. Ним визнано майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

У п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (у відповідній чинній на момент проведення перевірки редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.

Статтею 9 вищевказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних норм показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також Вищий адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у звязку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Додатково позивач зазначив, що листом вих. № 27/05-2016 від 27.05.2016 року ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» повідомило ДПІ, що сертифікату відповідності або сертифікату (паспорту) якості не збережено.

Доводи податкового органу з приводу відсутності сертифікатів якості на товар як обставину, яка виключає реальність господарської операції, не можуть братися до уваги, оскільки наявність або відсутність зазначених документів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції. Крім того, з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, позивач надав суду належні докази на підтвердження реальності проведення господарських операцій, а доводи відповідача не знайшли свого підтвердження. Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені внаслідок встановлених порушень, є протиправними, як і нараховані ним суми грошового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що цей адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 КАС України, положень Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачену ним суму судового збору у загальному розмірі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 09.06.2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 27 588,00 грн., в тому числі 18 392,00 грн. за основним платежем та 9 196,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі акту перевірки № 1734/04-61-14-02/33116889 від 01.06.2016 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» сплачену суму судового збору у загальному розмірі 1378,00грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 29 липня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 29 липня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1