Постанова № 59374574, 15.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 р. Справа № 804/15045/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія» до Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Агрофірма Вікторія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» з вимогами про: визнання дій Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області щодо відмови в створені комісії для визначення розміру збитків, спричинених пожежею, яка сталася з вини Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна», внаслідок чого відбулося загоряння озимої пшениці на землях Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія» протиправними; зобовязання Сахновщинську районну державну адміністрацію Харківської області повторно розглянути заяву Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія» №122 від 28.07.2015 року щодо створення комісії з визначення розміру збитків спричинених пожежею, яка сталася з вини Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна», внаслідок чого відбулося загоряння озимої пшениці на землях Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія».

В обґрунтування позову зазначено, що Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області безпідставно, в порушення вимог чинного законодавства, відмовлено Дочірньому підприємству «Агрофірма Вікторія» у визначенні розміру збитків, завданих Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» спричинених пожежею, яка сталася внаслідок загоряння озимої пшениці на земельній ділянці, яка належить позивачу. Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права. У звязку із зазначеним, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідач - Сахновщинська районна державна адміністрація Харківської області, позову не визнала, її представником суду подане письмове заперечення проти заявлених вимог, мотивоване тим, що жодним законодавчим актом України не передбачено прямого обовязку райдержадміністрації створювати комісію для визначення розміру збитків, за обставин коли ці збитки спричинили не органи виконавчої влади. Стаття 157 Земельного кодексу України передбачає відповідальність органів виконавчої влади, які вчинили винні діяння, безпосередніми наслідками яких і стали збитки, тому обовязку створювати комісію у відповідача не було. Крім цього, відповідач зазначає, що оскільки конфлікт виник між субєктами господарювання, то відповідно до ч.3 ст. 36 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» Сахновщинська районна державна адміністрація Харківської області взагалі не має права втручатися у їх господарську діяльність. У звязку з наведеним, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, в судове засідання не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом подання письмового пояснення на заявлений позов не скористався.

Суд, перевіривши матеріали адміністративної справи та докази надані сторонами у справі, встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство що було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.07.2015 року позивач звернувся до Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області із заявою про створення комісії та затвердження її персонального складу з метою визначення та відшкодування розміру збитків, завданих 25 липня 2015 року загорянням озимої пшениці на землях Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія» (поле №11 Костянтинівського відділення на площі 72,0 га (загальна площа поля 132,6 га)), що сталося внаслідок горіння стерні під час спалювання соломи на землях Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна».

05.08.2015 року Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області листом №01-16/1513 позивачу відмовлено у створенні комісії для визначення розміру збитків, спричинених внаслідок пожежі, з мотивів відсутності доцільності для створення комісії, оскільки згідно слів голови правління Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» ОСОБА_2 між Дочірнім підприємством «Агрофірма Вікторія» та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» був проведений контрольний обмолот і зважування урожайності поля, де відбулося загорання озимої пшениці, складені внутрішні акти з підписами керівників обох господарств та членів комісії і збитки частково відшкодовані, згідно документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 року Сахновщинську районну державну адміністрацію Харківської області було зобовязано надати суду додаткові докази у справі, а саме: письмові заперечення на адміністративний позов та докази на їх підтвердження; доказі часткового відшкодування збитків Дочірньому підприємству «Агрофірма Вікторія»; внутрішні акти, підписані керівниками Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія» та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» та членами комісії.

На виконання зазначеної ухвали, відповідачем до суду надано письмові заперечення на адміністративний позов, інших витребуваних судом документів відповідачем до суду не надано.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій регулюється Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Як встановлено ч. 2 ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.

Як встановлено ч.1 ст.41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з статтею 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У статті 157 Земельного кодексу України зазначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктами 2, 3 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно пункту 4 даного Порядку розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Таким чином, Сахновщинська районна державна адміністрація Харківської області є уповноваженим органом, на якого чинним законодавством покладено обовязок визначати розмір збитків, завданих позивачу (землекористувачу), внаслідок завданих збитків включаючи неодержаний дохід. Тому Сахновщинська районна державна адміністрація Харківської області, вважаючи, що Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» завдані збитки позивачу, мала повноваження створити комісію для визначення розміру збитків та прийняти рішення про затвердження акта такої комісії щодо визначення розміру збитків.

Повноваження відповідача у даному випадку обмежуються лише призначенням складу комісії для визначення розміру збитків та затвердженням акта комісії щодо визначення розміру збитків у встановленому порядку. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, вони відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, доводи представника відповідача щодо необхідності призначення районною державною адміністрацією складу комісії для визначення розміру збитків лише у випадку, якщо такі збитки завдані саме органом виконавчої влади є помилковими.

Не обґрунтовують заперечень проти позову також тлумачення відповідачем частини 3 статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо невтручання місцевих державних адміністрацій у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, оскільки повноваження місцевих державних адміністрацій обмежуються лише створенням складу комісій для визначення розміру завданих збитків та затвердження результатів роботи такої комісії, що не має відношення до втручання у будь-яку господарську діяльність.

Крім цього, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при відмові у створені комісії та затверджені її складу з метою визначення та відшкодування збитків. Натомість, питання щодо наявності підстав для стягнення збитків з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, його належить вирішувати у порядку господарського судочинства під час розгляду справи про стягнення збитків.

Аналогічного висновку доходить Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.11.2015 року по справі № К/800/2323/13.

Отже, у справі, яка розглядається, судом надано оцінку саме оскаржуваній відмові голови Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області з огляду на наявність відповідних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області необґрунтовано, всупереч вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 року, відмовлено Дочірньому підприємству «Агрофірма Вікторія» у визначенні розміру збитків, завданих їй як користувачу земельної ділянки.

Згідно положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені відповідачем певними конкретними засобами доказування, не знайшли свого підтвердження, та з урахуванням заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, свідчать про обґрунтованість позовних вимог, натомість відповідачем правомірність своїх дій не доведена.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області, оформлене листом №01-16/1513 від 05.08.2015р. щодо відмови в створені комісії для визначення розміру збитків, спричинених пожежею, яка сталась внаслідок загоряння озимої пшениці на землях Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія».

Зобовязати Сахновщинську районну державну адміністрацію Харківської області повторно розглянути заяву Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія» №122 від 28.07.2015 року щодо створення комісії з визначення розміру збитків спричинених пожежею, яка сталась внаслідок загоряння озимої пшениці на землях Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 04058769) на користь Дочірнього підприємства «Агрофірма Вікторія» (ІПН 32062073) судові витрати в сумі 2436, 00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1