Постанова № 59374488, 22.07.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2016 року Справа № 803/742/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Любомльське лісове господарство» (далі ДП «Любомльське ЛГ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Ковельська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Любомльське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.04.2015 при здійсненні господарських операцій із компанією «ZORTEX BUSINESS LLP», про що складено акт від 11.01.2016 № 28/03-06-22/00991580.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем:

пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, підпунктів 135.5.15 та 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі ПК України) (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 310864,00 грн.;

пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, Закону України «Про управління обєктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V (із змінами та доповненнями), підпунктів 153.3.1-153.3.3 пункту 153.3 статті 153 ПК України, в результаті чого занижено відрахування частини чистого прибутку за 2014 рік на суму 259053,00 грн.;

статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) із врахуванням вимог постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270;

статті 9, пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93.

Позивачем 20.01.2016 були подані заперечення на акт перевірки Ковельської ОДПІ від 11.01.2016 № 28/03-06-22/00991580, які листом від 02.02.2016 № 1180/03-06-22 були залишені відповідачем без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки Ковельською ОДПІ 04.02.2016 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на 557176,66 грн.;

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності на суму 466296,00 грн. (в т. ч.: за основним платежем 310864,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 155432,00 грн.);

№ НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) на суму 388579,50 грн. (в т. ч.: за основним платежем 259053,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 129526,50 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішеннями Головного управління ДФС у Волинській області від 02.03.2016 № 1051/10/03-20-10-03-06 про результати розгляду первинної скарги та ДФС України від 27.04.2016 № 9724/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення прийняті Ковельською ОДПІ 04.02.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 залишено без змін, а скарги ДП «Любомльське ЛГ» без задоволення.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає протиправними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 11.01.2016 № 28/03-06-22/00991580, щодо непідтвердження взаємовідносин із компанією-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія), оскільки остання з 15.07.2014 виключена з реєстру компаній. Позивач зазначає, що факт здійснення господарських операцій із вищевказаним іноземним контрагентом повністю підтверджується первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а доводи Ковельської ОДПІ суперечать вимогам Закону України «Про міжнародне приватне право».

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ від 04.02.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 01.06.2016 (т. 2, а. с. 1-4) представник відповідача адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що в ході перевірки ДП «Любомльське ЛГ» було встановлено взаємовідносини позивача із фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія), з якою 20.12.2013 було укладено зовнішньоекономічний контракт № ZB-LBM-1 з оплатою в іноземній валюті, предметом якого була поставка пиловника соснового. Відповідно до інформаційної мережі Інтернет (сайт opencorporates.com/companes), компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована з 15.07.2014. Вказана обставина також підтверджена листом Міністерства закордонних справ України, в якому зазначено про ліквідацію компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» з 15.07.2014. За таких обставин, по усіх поставках деревини, які були здійснені після 15.07.2014, покупцем не могла виступати компанія «ZORTEX BUSINESS LLP». Відтак висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, є правомірними.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, та просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ДП «Любомльське ЛГ» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 25.02.2015 (т. 1, а. с. 181), перебуває на обліку як платник податків в Ковельській ОДПІ, зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 02493071 від 11.07.2005 (т. 1, а. с. 180).

Ковельською ОДПІ, у звязку із надходженням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2015 (т. 2, а. с. 5-6) та на підставі наказів від 14.12.2015 № 784, від 29.12.2015 № 816 (т. 2, а. с. 57-58), в період з 15.12.2015 по 30.12.2015 проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Любомльське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.04.2015 при здійсненні господарських операцій із компанією «ZORTEX BUSINESS LLP», про що складено акт від 11.01.2016 № 28/03-06-22/00991580 (т. 2, а. с. 60-89).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем:

пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, підпунктів 135.5.15 та 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 310864,00 грн.;

пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, Закону України «Про управління обєктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V (із змінами та доповненнями), підпунктів 153.3.1-153.3.3 пункту 153.3 статті 153 ПК України, в результаті чого занижено відрахування частини чистого прибутку за 2014 рік на суму 259053,00 грн.;

статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) із врахуванням вимог постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270;

статті 9, пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93.

Позивачем 20.01.2016 були подані заперечення на акт перевірки Ковельської ОДПІ від 11.01.2016 № 28/03-06-22/00991580 (т.2, а. с. 103-107), які листом від 02.02.2016 № 1180/03-06-22 були залишені Ковельською ОДПІ без задоволення, а висновки акту перевірки без змін, проте викладені у новій редакції (т.2, а. с.108-112).

На підставі вказаного акту перевірки Ковельською ОДПІ 04.02.2016 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на 557176,66 грн. (т. 1, а. с. 33);

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності на суму 466296,00 грн. (в т. ч.: за основним платежем 310864,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 155432,00 грн.) (т. 1, а. с. 34);

№ НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) на суму 388579,50 грн. (в т. ч.: за основним платежем 259053,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 129526,50 грн.) (т. 1, а. с. 35).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку. Рішеннями Головного управління ДФС у Волинській області від 02.03.2016 № 1051/10/03-20-10-03-06 про результати розгляду первинної скарги та ДФС України від 27.04.2016 № 9724/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення, прийняті Ковельською ОДПІ 04.02.2016 за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 залишено без змін, а скарги ДП «Любомльське ЛГ» - без задоволення (т. 2, а. с. 120-141).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Як свідчить акт перевірки від 11.01.2016 № 28/03-06-22/00991580, податковий орган встановив, зокрема, здійснення позивачем протягом 2013-2015 років зовнішньоекономічних операцій із фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія). Ковельська ОДПІ зазначає, що фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно з інформацією, викладеною на офіційному інтернет-сайті Великобританії, ліквідована з 15.07.2014. Вказані обставини також підтверджуються листом Міністерства закордонних справ України.

Позиція відповідача полягає у тому, що кошти в сумі 113590,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1539036,23 грн., які надійшли від вищевказаноі фірми-нерезидента в рахунок оплати за поставлений товар після 15.07.2014, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений товар. Крім того, відповідач також зазначає, що сума кредиторської заборгованості в розмірі 16057,21 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 187984,55 грн., перед компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» не може бути в подальшому стягнутою та підпадає під визначення безнадійної заборгованості. Вказані обставини, на думку податкового органу, свідчать про заниження ДП «Любомльське ЛГ» доходів на загальну суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1727020,78 грн., порушення граничних термінів розрахунків в іноземній валюті та недотримання порядку декларування валютних цінностей.

При вирішенні даного спору суд виходить з таких фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що 20.12.2013 між ДП «Любомльське ЛГ» як продавцем та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія) укладено зовнішньоекономічний контракт №LBM-1, предметом якого є поставка на умовах CPT, Одеса (згідно правил Інкторемс 2010) пиловника соснового в кількості 1000 м.куб. Загальна сума контракту становить 78000,00 доларів США. Платежі за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, повязані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються покупцем, на території продавця - продавцем. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Відвантаження товару здійснюється продавцем на умовах СРТ за відповідними реквізитами. Строк поставки з 01.01.2014 до 31.12.2014. Зміни і доповнення до даного контракту дійсні тільки у тому випадку, якщо зафіксовані в письмовій формі і підписані сторонами. Після підписання контракту всі попередні переговори і переписка втрачають силу. Всі доповнення, які передані засобами факсимільного зв'язку дійсні при наявності однієї оригінальної печатки. Термін дії контракту - до 31.12.2014 (т.1, а. с. 36).

До вказаного контракту вносились зміни і доповнення від 17.02.2014 (додаток № 1), від 28.02.2014 (додаток № 2), від 31.03.2014 (додаток № 3), від 03.04.2014 (додаток № 4), від 07.05.2014 (додаток № 5), від 02.06.2014 (додаток № 6), від 10.06.2014 (додаток № 7), від 18.06.2014 (додаток № 8), від 15.07.2014 (додаток № 9), від 15.08.2014 (додаток № 10), від 14.10.2014 (додаток № 11), від 24.10.2014 (додаток № 12), від 24.10.2014 (додаток № 13), від 19.11.2014 (додаток № 14) та від 31.12.2014 (додаток № 15) (т. 1, а. с. 37-44).

На виконання умов даного контракту позивачем протягом 2014 - 2015 років здійснювались поставки деревини, що підтверджується вантажними митними деклараціями (ВМД), рахунками-фактурами (т. 1, а. с. 45-179). Оплата за придбану деревину проведена шляхом перерахування на рахунки позивача у банках іноземної валюти, про що свідчать платіжні доручення в іноземній валюті та банківські виписки ПАТ «Приватбанк» (т. 2, а. с.154-190).

Таким чином, досліджені судом первинні документи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій між ДП «Любомльське ЛГ» та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» щодо поставки деревини протягом 2014 - 2015 років згідно з укладеним контрактом №LBM-1 від 20.12.2013.

Суд не приймає до уваги твердження Ковельської ОДПІ про те, що сума кредиторської заборгованості по фірмі «ZORTEX BUSINESS LLP» в розмірі 16057,21 доларів США та сума отриманих коштів від даного нерезидента в період після 15.07.2014 в рахунок оплати за поставлений товар в розмірі 113590,00 доларів США є безповоротною фінансовою допомогою, а тому повинна бути віднесена до доходів позивача за 2014 рік, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.21-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до статті 82 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) експорт (остаточне вивезення) це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною першою статті 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Водночас за змістом підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем законодавства у вигляді заниження доходу за 2014 рік на загальну суму безповоротної фінансової допомоги стало те, що фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» з 15.07.2014 ліквідована. При цьому підставою для таких висновків слугували інформація офіційного сайту Великобританії Companies House, розміщеного за інтернет-адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk, та лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490.

Проте, такі висновки відповідача суд вважає передчасними, з огляду на наступне.

Так, статтею 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних суді.

Згідно зі частинами першою, другою статті 25 цього ж Закону України особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

За змістом підпункту 14.1.122. пункту 14.1. статті 14 ПК України нерезиденти -

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України;

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Підпунктом (і) пункту 1 статті 3 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 (набрала чинності 11.08.1993) термін «компетентний орган» означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Відповідно до частини першої статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Згідно з пунктом 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 як на безумовний доказ ліквідації компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» є необґрунтованими.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься протокол зборів партнерів Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» від 14.07.2014 про зміну реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Обєднане Королівство Великобританія з Англії: WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom (т. 2, а. с. 200-209). Також про наявність діючої компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» з адресою розташування в Шотландії свідчить і інформація, викладена на офіційному сайті Великобританії Companies House (http://wck2.companieshouse.gov.uk).

Таким чином, висновки податкового органу про реалізацію деревини невстановленим особам спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами. Водночас надана суду первинна документація підтверджує факт господарських відносин позивача із фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP». Про правомірність взаємовідносин із компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» свідчить й те, що після 15.07.2014 дану компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України після виконання усіх належних митних процедур здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України. Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення вантажів для компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» як до, так і після 15.07.2014, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями ВМД.

За таких обставин суд зазначає, що твердження відповідача про ліквідацію «ZORTEX BUSINESS LLP» не знайшли своє підтвердження в ході зясування обставин у справі по суті. Як наслідок, суму в розмірі 1727021,00 грн. відповідачем безпідставно було кваліфіковано як безповоротну фінансову допомогу, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014 рік на вказану суму є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «ОСОБА_2 гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Пунктами 2, 3 цього ж Порядку, передбачено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо суми безповоротної фінансової допомоги по фірмі «ZORTEX BUSINESS LLP» за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) та застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаним платежем.

Згідно з положенням частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною першою статті 4 цього Закону передбачено відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статті 1 Закону, у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Крім того, статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 передбачено обовязок резидентів задекларувати у Національному банку України валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України. Водночас відповідальність за недекларування таких валютних цінностей передбачена статтею 16 цього Декрету.

Враховуючи надану вище оцінку висновкам контролюючого органу щодо ліквідації фірми «ZORTEX BUSINESS LLP», які судом визнані необґрунтованими, суд також не може погодитись з висновками контролюючого органу щодо недотримання позивачем термінів розрахунків з нерезидентом та порушення порядку декларування валютних цінностей.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Ковельська ОДПІ не довела правомірність своїх висновків щодо ліквідації фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» та допущення позивачем вимог податкового законодавства, відтак донарахування ДП «Любомльське ЛГ» грошових зобовязань за операціями із вказаним контрагентом є протиправним.

На думку суду, позивачем належними та допустимими доказами доведено реальність господарських операцій з поставки товару іноземному контрагенту фірмі «ZORTEX BUSINESS LLP» та проведення оплати за поставлений товар.

Крім того, суд також бере до уваги довідку ПАТ КБ «Приватбанк» від 21.01.2016 № Г-31.0.0.0/1-490, відповідно до якої станом на 21.01.2016 по клієнту ДП «Любомльське ЛГ» відсутні порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по експортному контракту №LBM-1 від 20.12.2013 з нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP», що знаходиться на валютному контролі у ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 2, а. с. 98).

Суд також двічі скеровував запити на Головне слідче управління фінансових розслідувань ДФС України від 03.06.2016 № 803/742/16/7384/16 (т. 2, а. с. 149) та від 12.07.2016 № 803/742/16/9440/16 (т. 2, а. с. 212), якими просив повідомити, чи закінчено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015000000000072 від 08.04.2015 та чи були в ході цього розслідування здобуті докази того, що господарські операції між Державним підприємством «Любомльське лісове господарство» (код 00991516) та компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» з експорту лісоматеріалів та розрахунків за поставлену продукцію в період з 01.01.2014 по 01.04.2015 носили фіктивний характер. Вказані запити були одержані Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України 06.06.2016 та 15.07.2016 відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 152, 213), проте відповіді на вказані запити суду не було надано.

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ковельської ОДПІ від 04.02.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 21180,78 грн., сплачений платіжними дорученнями № 11598 від 17.05.2016, № 11653 від 23.05.2016 (т.1, а. с. 2, 196), та який згідно із виписками був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (т.1, а. с. 197-198).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 04 лютого 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Присудити на користь Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 21180 гривень 78 копійок (двадцять одна тисяча сто вісімдесят гривень сімдесят вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 27 липня 2016 року