Рішення № 5937402, 08.07.2009, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2 – 212 / 2009 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.,

за участю секретаря Левошко І. Г.

та представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ріпки справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі ЗАТ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 Давіда Вахтанговича, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідача, зняття його з реєстрації та стягнення з нього понесених судових витрат,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив звернути стягнення на житловий будинок № 14 і земельну ділянку до нього належну в смт. Ріпки на вул. Колгоспна, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором CNRPGK0000000052 від 12. 12. 2007 року, виселити відповідача з цього будинку та стягнути з нього понесені судові витрати. Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору між сторонами, адже відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача 9 800 доларів США кредиту. Для забезпечення належного виконання умов кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки від 17. 12. 2007 року, в якому відповідач предметом іпотеки визначив означений будинок та видав позивачу заставну на предмет іпотеки, отже, з посиланням на ст. ст. 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 526,527, 530, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 109 ЖК України, просив суд задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні необмежений у повноваженнях представник позивача позов підтримав з підстав в ньому викладених, наполягав на задоволенні позову. Відповідач про час і місце судових засідань у справі неодноразово повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повісток, але до суду не з’явився, про поважність причини неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд провів заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Вислухавши пояснення, дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 12. 12. 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № CNRPGK0000000052, згідно якого банк (а.с. 22 – 23) зобов'язувався надати позичальнику (а.с.18 – 21) кредит у розмірі 9 800 доларів США на придбання житла, а відповідач, в свою чергу, погасити кредит не пізніше 12. 12. 2027 року шляхом щомісячного внесення коштів на погашення заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди (а.с. 4 - 8).

З метою забезпечення виконання цього договору кредиту, 17. 12. 2007 року між сторонами було укладено іпотечний договір, предметом якого виступив будинок № 14 з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташовані на території земель селищної ради, в смт. Ріпки на вул. Колгоспна. Предмет іпотеки перебуває у спільній сумісній власності, і переданий в іпотеку за згодою дружини іпотекодавця – ОСОБА_2. Договором передбачено, що в разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов основного договору, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно буде здійснене шляхом продажу від імені іпотекодержателя предмету іпотеки в рахунок виконання зобов’язань іпотекодавця за основним договором у порядку, передбаченому розділом Y Закону України "Про іпотеку" та договором. Сторони визначили вартість предмету іпотеки у 70 700 грн. (а.с. 9 - 11). Того ж дня відповідач видав позивачу заставну на предмет іпотеки (а.с. 13). Зазначені договори та заставна належним чином зареєстровані та нерухоме майно не мало обтяжень (а.с. 13 – 17). Оскільки банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав і позичальник отримав кредит у повному обсязі, але умови договору належним чином не виконує, через що має заборгованість перед позивачем в сумі 10 221, 26 доларів США (згідно службового розпорядження Національного банку України № 417/93 в національній валюті борг складає 78 703 грн. 70 коп. (а.с. 18), то викладене стало підставою звернення ЗАТ «ПриватБанк» з даним позовом до суду й це регламентовано положеннями частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку", за яким передбачений договором досудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На момент розгляду справи в суді, відповідач не надав доказів погашення існуючої заборгованості перед позивачем зі сплати кредиту, розрахунок розміру якої надано суду позивачем (а.с. 4).

Згідно ст. 2 Закону України "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

За частинами 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Ст. 40 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 109 ЖК УРСР передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Позивачем суду не надано доказів того, що земельна ділянка до будинку № 14 в смт. Ріпки на вул. Колгоспна перебуває у власності іпотекодавця, отже земельна ділянка не є предметом іпотеки, її долю уповноважені вирішувати органи місцевого самоврядування за зверненнями заінтересованих осіб, що прямо передбачено Земельним кодексом України та положеннями Закону України "Про іпотеку". Також у розпорядження суду не надано підтверджень виконання позивачем вимог ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР, щодо виконання обов’язку письмово пред’явити вимогу відповідачу добровільно звільнити жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, отже в цій частині позов також задоволенню не підлягає. За встановлених обставин не підлягають задоволенню й вимоги позивача про зняття з реєстрації відповідача за місцем розташування предмету іпотечного договору.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10; 11; 58 - 60; 81; 88; 169; 209; 212- 215; 224 – 228; 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором CNRPGK НОМЕР_1 від 12. 12. 2007 року, між закритим акціонерним товариством комерційного банку «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, та ОСОБА_2 Давідом Вахтанговичем, ідентифікаційний № НОМЕР_2, звернути стягнення на належний останньому на праві спільної сумісної власності та переданий в іпотеку за згодою дружини іпотекодавця – ОСОБА_2, - житловий будинок № 14 в смт. Ріпки Чернігівської області, на вул. Колгоспна, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ «ПриватБанк», з укладанням ЗАТ «ПриватБанк» від імені ОСОБА_2 Давіда Вахтанговича договору купівлі – продажу будь – яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням, за рахунок ЗАТ «ПриватБанк», витягу з Державного реєстру прав власності на нерухомість, а також наданням ЗАТ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_2 Давіда Вахтанговича, ідентифікаційний № НОМЕР_2, на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, 787 гривень 04 коп. судового збору та 30 гривень витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільної справи в Ріпкинському районному суді Чернігівської області, а всього 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 04 коп., що понесені останнім при зверненні до суду, пропорційно розміру задоволених вимог.

У задоволенні решти заявлених вимог позивачу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ріпкинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд шляхом подання в 10 – денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя В. І. Шляхов