Рішення № 59373890, 28.12.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2015 Справа №607/10344/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, третя особа Тернопільська дирекція Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, третя особа Тернопільська дирекція Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта», у якому просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в її користь безпідставно отримані кошти у розмірі 116409 грн. 90 коп.; 5000 грн. завданої їй моральної шкоди та 3000 грн. понесених нею витрат на оплату правової допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що із 12.07.1980 року по даний час вона працює листоношею в УДППЗ «Укрпошта» та проводить доставку та вручення пенсій. Пенсійні виплати, які призначались гр. ОСОБА_5 отримувала на підставі довіреностей гр..ОСОБА_6. В листопаді 2014 року гр. ОСОБА_5 відповідачем було припинено виплату пенсії у звязку із виїздом на постійне місце проживання в США. 15 грудня 2014 року, ОСОБА_4 було сплачено кошти на користь Пенсійного фонду в м. Тернополі в сумі 116 409 грн. 90 коп., призначення платежу - повернення пенсії п/с 143496 ОСОБА_5, що підтверджується квитанцією № 157 від 15.12.2014 року. Вказана сума коштів була перерахована нею у звязку із усними вимогами та погрозами працівників Управління ПФУ в м. Тернополі у звязку з тим, що проведеною перевіркою було виявлено виплату пенсії без проведення належної ідентифікації особи та наявності довіреності. Вважає, що дані обставини не відповідають дійсності, а тому отримані відповідачем кошти від ОСОБА_4 набуті Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі безпідставно.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечила та суду пояснила, що гр..ОСОБА_5 пенсію за віком було призначено із 24 січня 1996 року органами праці та соціального захисту населення. Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області №02/15902 від 06 листопада 2014 року ОСОБА_5 вибула 06 лютого 1999 року в США на постійне місце проживання. Паспорт громадянина України серії МС 216704, виданий ОСОБА_5 знищено 30 січня 2004 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області в установленому законом порядку (лист Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області № 6099 від 10 грудня 2014 року). Разом із тим, за період з березня 1999 року по жовтень 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі ОСОБА_5 перераховано кошти на виплату пенсії у розмірі 116 409, 90 грн., які позивачем виплачені до 2006 року невідомим особам. Факт постійного проживання ОСОБА_5 з 1999 року на території США свідчить про відсутність у неї права на отримання пенсій та соціальних послуг, передбачених для громадян, іноземних громадян чи осіб без громадянства, які проживають на території України. Згідно із ч.4 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Договору про соціальне забезпечення між Україною і Сполученими Штатами Америки не має. Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» набув чинності з 01.01.2004 року, а тому, згідно з положеннями ст.58 Конституції України, його норми не можуть розповсюджувати свою дію на правовідносини, що виникли у 1999 році. Таким чином, позивачка з березня 1999 року по жовтень 2014 року неправомірно виплачувала пенсію ОСОБА_5, у якої не було права на пенсію. Крім того, позивачкою порушено вимоги пункту 38 Наказу Державного комітету звязку України №101/123/67 від 02.07.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок організації оформлення, фінансування та виплати пенсій і грошової допомоги підприємствами поштового звязку України», яким передбачено, що виплата пенсій (допомоги на поховання) провадиться листоношею (оператором) особисто одержувачу після звірення серії та номера пред'явленого паспорта з даними, зазначеними у відомості (разовому дорученні). За отримання грошей одержувач розписується у відомості (разовому дорученні) з проставлянням дати одержання, а працівник звязку за здійснення оплати та пункту та пункту 5.3. Наказу Міністерства транспорту та звязку України №464/156 від 28.04.2009 р. «Про затвердження інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового звязку» яким передбачено, що виплата пенсій, соціальних допомог провадиться працівником звязку особисто одержувачу після звірення даних предявленого паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, з даними, зазначеними органом Пенсійного фонду, органом праці та соціального захисту населення у відомості за формою В1-М (разовому дорученні за формами В2-М та В3-М). За отримання грошей одержувач розписується у відомості за формою В1-М (разовому дорученні за формами В2-М та В3-М) і проставляє дату одержання, а працівник звязку розписується за здійснення виплати. У матеріалах пенсійної справи ОСОБА_5 відсутні документи, що підтверджують її бажання отримувати пенсію за довіреністю. Крім того, прізвище ОСОБА_5 відсутнє у переліках доручень по відділенню поштового звязку №46001 починаючи з 2004 року. Згідно з протоколами спільних зустрічей Тернопільської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відповідно 08 грудня 2014 року та 11 грудня 2014 року сторони погодили кінцеву дату повернення коштів - 15 грудня 2014 року. Позивачка добровільно повернула зазначені кошти 15.12.2014 р. (платіжне доручення №14211 ). Крім того, положеннями ст.ст. 1212-1215 ЦК України не передбачено відшкодування набувачем моральної шкоди потерпілому, а тому у задоволені позову в цій частині просять відмовити. Також, представник Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі вважає, що позивачем не представлено належного доказу понесення витрат на правову у розмірі, а тому у задоволенні позову у цій частині також просять відмовити.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

ОСОБА_5 із 24 січня 1996 року органами праці та соціального захисту населення призначено пенсію за віком.

Як вбачається із інформації Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області №02/15902 від 06 листопада 2014 року, ОСОБА_5 вибула 06 лютого 1999 року в США на постійне місце проживання, паспорт громадянина України серії МС 216704, виданий ОСОБА_5 знищено 30 січня 2004 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області в установленому законом порядку.

За період з березня 1999 року по жовтень 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі ОСОБА_5 перераховано кошти на виплату пенсії у розмірі 116 409, 90 грн.

ОСОБА_4 працює листоношею ВПЗ №1 поштамту із 12.07.1980 року по даний час (наказ про прийом на роботу №67 від 12.07.1980 р.).

Як вбачається із наявної при матеріалах справи посадової інструкції «Листоноші», з якою ознайомлено позивача, листоноша по доставці пенсій, допомог, поштових переказів, кореспонденції, преси є матеріально-відповідальною особою.

Між Тернопільською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» та ОСОБА_4 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.07.2009 р., згідно умов якого, працівник, який безпосередньо повязаний з отриманням грошових коштів, а також із збереженням матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність: за не внесення до каси або на рахунки в установах банку виручки (повністю або частково), передбаченої Договором, за незабезпечення збереженості приміщення, обладнання, грошових коштів, а також матеріальних цінностей, отриманих від інших організацій-контрагентів адміністрації.

Як вбачається із нотаріально посвідченої довіреності приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу від 13 березня 2006 року, ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 одержувати належній їй майно, гроші, цінні папери від усіх осіб, установ, підприємств і організацій, в тому числі із Ощадних та інших банків, пошти та телеграфу. Строк дії довіреності п»ять років.

Як вбачається із нотаріально посвідченої довіреності нотаріусом ОСОБА_7, місто Чікаго, штат Іллінойс, США від 23 жовтня 2013 року (з наявність Апостиля), ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, одержувати належне їй майно, гроші, цінні папери від усіх осіб, установ, підприємств і організацій, в тому числі із ощадних та інших банків, пошти та телеграфу. Термін дії довіреності п»ять років.

Будучи допитаної в якості свідка гр..ОСОБА_6 підтвердила суду ту обставину, що листоноша ОСОБА_4 передавала їй пенсію ОСОБА_5 на підставі довіреностей, виданих останньою.

Проведеною Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі перевіркою (акт від 12.12.2014) встановлено, що згідно відомостей на виплату пенсій, соціальних допомог по другій дільниці ВПЗ №46001 (дата виплати 17 число) за період з 01.11.2011 року по 31.10.2014 року, пенсія ОСОБА_5 виплачена, довіреності на виплату пенсії, де ОСОБА_5 є довірителем, в журналі реєстрацій доручень не зареєстровано. Виплата пенсії ОСОБА_5 проведена без належної ідентифікації особи та наявності довіреності, що підтверджується відомостями на виплату пенсій по ОСОБА_5

На підставі рішення про нарахування пені за виплату коштів неналежній особі від 25.12.2014 р., ухваленого першим заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, відповідно до пункту 7.4 розділу VII Договорів про закупівлю послуги з виплати та доставки пенсій, допомоги на поховання за державні кошти від 15.07.2011 №070299/17, від 14.03.2012 №16, від 30.01.2013 №2012254/22, від 26.02.2014 №4030180, додаткових договорів від 29.12.2011, 14.03.2012 , 12.12.2013 до Договорів від 15.07.2011 №070299/17, від 14.03.2012 №16, від 30.01.2013 №2012254/22, вирішено застосувати до Тернопільської дирекції УДППЗ «Укрпошта», штрафні санкції у вигляді пені в сумі 4668,41 грн.

Згідно наявної при матеріалах справи квитанції №157 від 15.12.2014 року та платіжного доручення №14211 від 15.12.2014 р., ОСОБА_4 перерахувала на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі кошти в сумі 116409 грн. 90 коп.

Також, згідно платіжного доручення №15549 від 30.12.2014 р. УДППЗ «Укрпошта» через ОСОБА_4 було оплачено нараховану відповідачем пеню в сумі 4668,41 грн.

Згідно пункту 38 Інструкції про порядок організації оформлення, фінансування та виплати пенсій і грошової допомоги підприємствами поштового звязку України, затвердженої наказом Державного комітету звязку України №101/123/67 від 02.07.1998, виплата пенсій (допомоги на поховання) провадиться листоношею (оператором) особисто одержувачу після звірення серії та номера пред'явленого паспорта з даними, зазначеними у відомості (разовому дорученні). За отримання грошей одержувач розписується у відомості (разовому дорученні) з проставленням дати одержання, а працівник звязку за здійснення оплати

5.3. Наказу Міністерства транспорту та звязку України №464/156 від 28.04.2009 р. «Про затвердження інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового звязку» яким передбачено, що виплата пенсій, соціальних допомог провадиться працівником звязку особисто одержувачу після звірення даних предявленого паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, з даними, зазначеними органом Пенсійного фонду, органом праці та соціального захисту населення у відомості за формою В1-М (разовому дорученні за формами В2-М та В3-М). За отримання грошей одержувач розписується у відомості за формою В1-М (разовому дорученні за формами В2-М та В3-М) і проставляє дату одержання, а працівник звязку розписується за здійснення виплати.

Згідно з ст.86 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія може виплачуватись за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначається законодавством.

На підставі ч. 2 ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік такої довіреності.

Відповідно до п. 5.6 Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового звязку, затвердженої Наказом Міністерства транспорту і звязку України №464/156 від 28 квітня 2009 року, виплата пенсій, соціальних допомог може здійснюватися за довіреністю. Після першої виплати довіреність на виплату пенсій, соціальних допомог відбирається і зберігається у виплатному обєкті поштового звязку в порядку, що забезпечує наявність довіреності в окремій справі. Якщо виплата пенсій, соціальних допомог провадиться за довіреністю на вчинення ряду дій, у виплатному обєкті поштового зв'язку зберігається ксерокопія такої довіреності. У разі якщо довіреність оформлена на строк понад один рік, одержувач пенсій, соціальних допомог особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд після закінчення кожного року дії довіреності звертається з відповідною заявою до відповідного органу Пенсійного фонду, органу праці та соціального захисту населення щодо продовження виплати за довіреністю.

Згідно Довідки №403-04-568 від 28.12.2015 р., виданої Тернопільською дирекцією УДППЗ «Укрпошта», за період із січня 2015 року по грудень 2015 року гр..ОСОБА_5 (м. Тернопіль вул. Сагайдачного. 2/5) пенсія по відомостях на виплату пенсій та грошових допомог не нараховувалась, відповідно виплата не проводилась.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано визначення моральної шкоди, під якою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно пункту 3 Постанови визначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 9 зазначеної Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Крім цього, згідно із п.11 Постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із послідуючими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивачем ОСОБА_4 не представлено доказів, які б свідчили, про заподіяння останній моральної шкоди, а також, які б підтверджували її моральні страждання, а тому у задоволенні позові в цій частині слід відмовити.

Згідно ч. 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 2 статті 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представництво інтересів та правову допомогу позивачу у даній цивільній справі надавав адвокат ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги №1 від 25.05.2015 року, відповідно до якого за надання правової допомоги ОСОБА_4 зобовязалася виплатити адвокату правову допомогу, вартість якої встановлюється по домовленості та в межах чинного законодавства України

Згідно Квитанції від 10.06.2015 року до угоди від 25.05.2015 року, адвокатом ОСОБА_1 отримано від ОСОБА_4 кошти за надання правової допомоги в розмірі 3000 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу підлягають до часткового задоволення, на суму 1000 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, ст.88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, третя особа Тернопільська дирекція Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі на користь ОСОБА_4 суму безпідставно набутих коштів в розмірі 65573 (шістдесят пять тисяч пятсот сімдесят три) грн.. 68 коп., 655 (шістсот пятдесят пять) грн.. 73 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд, а також 1000 (одну тисячу) грн.. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.В.РОМАЗАН