Рішення № 59373582, 21.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/2513/14 Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І.

Провадження № 22-ц/783/3414/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р.В.

при секретарі: Куцику І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -

в с т а н о в и л а:

01.08.2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 в якому просив стягнути в його користь 2000 дол. США, що в еквіваленті становить 23960 грн. за договором позики.

В подальшому заявою від 24.02.2015 року уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 2642,92 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти України становить 73626 грн. 40 коп. Згідно поданого позивачем розрахунку сума заборгованості за договором становить - 2000 дол.США, сума інфляційних втрат - 514 дол.США, сума трьох процентів річних - 128,92 дол.США.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 2642,92 дол.США, що згідно курсу НБУ станом на 23 лютого 2015 року становить 73626 грн.40 коп., 3632 грн.37 коп. трьох відсотків річних від суми заборгованості, 20518 грн.16 коп. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів та 243 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2

Вважає таке незаконним, необґрунтованим, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначив, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, районний суд не врахував, що коштів за договором позики він не отримував, у матеріалах справи відсутній оригінал боргового документа. Крім того, судом безпідставно ухвалено рішення про стягнення з нього в користь позивача на 642,92 доларів США більше, ніж передбачено розпискою. Судом безпідставно стягнуто інфляційні втрати від суми позики, та не враховано що така була у доларах США, а також відсотки від заборгованої суми.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Зі змісту вище наведених норм випливає те, що договір позики має ознаки реального правочину, виконання якого відбувається в момент його укладення, і сам договір є свідченням цього виконання - на відміну від консенсуальних правочинів, які виконуються сторонами після укладення самого договору (в майбутньому).

Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи боргової розписки від 01.10.2012 р., позивач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 2000 дол. США, які зобов»язувався повернути до 01.01.2013 р.

Таким чином, беручи на себе зобовязання щодо повернення позики в установлений в розписці строк, позичальник визнав факт отримання грошей за договором.

Як вбачається зі змісту ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на наведене, колегія суддів наявну в матеріалах справи розписку, підписану позичальником, визнає належним і допустимим доказом укладення договору позики між сторонами спору та факту передачі визначеної ним грошової суми, а доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем суду іншого документу, який би посвідчував передачу визначеної договором суми грошових коштів такими, що не спростовують висновків суду.

У встановленому законом порядку договір позики недійсним не визнаний.

В засіданні апеляційного суду представник позивача надав оригінал боргового документа, який судом долучено до матеріалів справи, що підтверджує невиконання боржником взятих на себе зобов»язань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, районний суд, прийшов до вірного висновку, що між сторонами укладено договір позики та такий не виконано позичальником.

Однак, задовольняючи позов про стягнення заборгованості за договором позики в повному обсязі, районний суд допустився помилок, які важко усунути шляхом зміни рішення, а саме у рішенні суду належним чином не мотивовано суму заборгованості, у справі відсутній розрахунок сум, які підлягають стягненню.

З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким з відповідача в користь позивача стягнути заборгованість за договором позики в межах позовних вимог: борг за договором позики в розмірі 2000 дол. США, що за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення суду в еквіваленті до національної валюти України становить 49 623 грн.20 коп. з розрахунку 1 дол. США = 24.81 грн., 3% річних від простроченої суми, що становить згідно позовних вимог 128,92 дол.США х 24.81 грн.= 5210 грн.10 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні.

Офіційний курс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов»язання як такого, що визначене в іноземній валюті, і не є підставою для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Керуючись ст.ст. 309, 316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 здовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01 березня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позикизадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 2000 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти України становить 49 623 грн.20 коп. та три відсотки річних в сумі 5210 грн.10 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 243 грн.60 коп. та в користь держави 304 грн.73 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

ОСОБА_5