Постанова № 59371135, 29.07.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

29.07.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Животова Є.Г., за участі: представника Закарпатської митниці ДФС Зубенка І.І. та представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 - адвоката Посоленика І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення - порушення митних правил, запроваджену щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Посоленика І.В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.06.2016,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою судді Ткачук А.І. визнаний винуватим у порушенні митних правил, передбаченому ч.1 ст.483 МК України - дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників), за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді:

1) конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме сигарет вітчизняного виробництва: 494 пачки «MARLBORO» та 1 164 пачки «MARLBORO GOLD»;

2) штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів - 36 476 грн.;

3) конфіскації транспортного засобу із спеціально виготовленим сховищем (тайником), що використовувався для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а саме автомобіля «VOLKSWAGEN», моделі «CARAVELLE», реєстраційний номерний знак Німеччини НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, 2006 року випуску, об'єм дизельного двигуна 2461 см3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 275,60 грн.

В оскарженій постанові судді від 06.06.2016 йдеться про порушення ОСОБА_2 митних правил за таких обставин.

Так, 14.04.2016, о 5 год. 13 хв., в зоні митного контролю пункту пропуску «М. Березний» митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, на ділянці «Виїзд з України», ОСОБА_2, прямуючи з України в Німеччину за кермом вказаного вище автомобіля, переміщував через митний кордон України зазначені вище підакцизні товари - тютюнові вироби, які були приховані від митного контролю в днищі салону транспортного засобу. Виявити вказані тютюнові вироби стало можливим після використання технічних засобів митного контролю та демонтажу шести металевих кришок розмірами: 26х13, 35х19, 25х7, 28х12, 32х43, 36х29 см, що були прикріплені кожна чотирма шурупами до днища вказаного транспортного засобу (а.с. 11-14, 29-32).

В апеляційній скарзі адвокат Посоленик І.В. просить:

1) змінити оскаржену постанову в частині накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу та конфіскації транспортного засобу.

2) повернути вказаний вище транспортний засіб.

Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що судом не враховано його твердження про те, що ОСОБА_2 не знав про наявність сигарет у автомобілі, оскільки не є його власником та керував по дорученню від громадянина Німеччини ОСОБА_3. При цьому, громадянин Німеччини ОСОБА_3 перебуваючи на території України постійно користувався зазначеним автомобілем та у двох випадках виїзду за кордон до Німеччини за кермом знаходився ОСОБА_2, а в якості пасажира слідував громадянин Німеччини ОСОБА_5 У клопотанні перевірки зазначеного факту, суд відмовив.

Щодо обставин виявлення в автомобілі сигарет ОСОБА_2 пояснив, що за два-три дні до поїздки за кордон 14.04.2016, громадянин Німеччини ОСОБА_5 пригнав додому вказаний вище автомобіль та попросив його приїхати до Німеччини в особистих справах, на що він погодився. Про наявність у пустотілих порожнинах автомобіля сигарет йому нічого не було відомо і ніяких сховищ (тайників) у автомобілі з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України він не виготовляв.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 являється напівсиротою, постійного місця роботи не має, на утриманні має хвору матір, раніше ніколи не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, накладене адміністративне стягнення у виді штрафу та конфіскації автомобіля є непосильним для виконання, погіршить матеріальне становище його сім'ї, яке є вкрай тяжким.

Під час апеляційного розгляду справи адвокат Посоленик І.В. уточнив як доводи, так і вимоги поданої в інтересах ОСОБА_2 апеляційної скарги та просив фактично скасувати оскаржену постанову судді в частині накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді: 1) конфіскації транспортного засобу, 2) штрафу, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на те, що його довіритель не винен у вчиненні зазначеного вище порушення митних правил, оскільки вказаний транспортний засіб йому хоч і належить, однак такий він придбав у громадянина Німеччини ОСОБА_5 та навіть не підозрював, що у ньому можуть бути приховані зазначені вище тютюнові вироби. Наявні у вказаному транспортному засобі пустотілі порожнини не є сховищем - експертизу щодо внесення конструктивних змін до автомобіля з цих підстав не проведено органом доходів і зборів.

В решті постанову судді, в частині конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, просив залишити без змін, посилаючись на те, що зазначені тютюнові вироби не є власністю ОСОБА_2

Також представник ОСОБА_2 просив апеляційний суд розглянути справу без участі останнього, посилаючись на відсутність у його довірителя можливості бути присутнім на апеляційному розгляді та його бажання, щоб участь приймав саме його представник - адвокат Посоленик І.В.

Заслухавши представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника органу доходів і зборів, який просив залишити без змін оскаржене Посолеником І.В. рішення судді, як законне та обґрунтоване, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд визнає, що вказана апеляційна скарга адвоката не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд першої інстанції (суддя) розглянув запроваджену щодо ОСОБА_2 справу про порушення митних правил у відповідності до вимог розділу ХІХ МК України (в частині провадження у справі про порушення митних правил)та ст.ст. 245,252,280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував її обставини, вирішив її в точній відповідності з законом; дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням; правильно з'ясував обставини та встановив факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, винність останнього у вчиненні порушення митних правил, передбаченому ч.1 ст.483 МК України, а також з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо виду і розміру стягнення, яке має бути накладено відповідно до санкції ч.1 ст.483 МК України.

Апеляційний суд визнає підтвердженою матеріалами справи обставину, що у вказаних вище діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України - дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників), оскільки згідно акту огляду транспортного засобу і товарів від 14.04.2016 (а.с. 11-14) за вказаних обставин предмети порушення митних правил переміщувалися саме ОСОБА_2 у спеціально виготовлених сховищах, а тому доводи адвоката Посоленика І.В. про зворотнє є неспроможними. При цьому не має значення, хто розмістив дані товари в транспортному засобі, приховавши їх, оскільки такі переміщувалися за наведених обставин через митний кордон України саме ОСОБА_2

Відповідно до п.53 ст.4 МК України спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані та пристосовані з цією метою конструктивні ємності чи предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо.

В даному випадку, враховуючи встановлені органом доходів і зборів (далі - ОДЗ) та місцевим судом зазначені вище обставини переміщення через митний кордон України вказаних вище товарів, останні виявлені працівниками ОДЗ у пустотілому просторі транспортного засобу - в днищі, яке напередодні піддавалося розбиранню, монтажу, а отже така ніша була спеціально пристосована як тайник для незаконного переміщення товарів через митний кордон України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому ґрунтується на досліджених ним доказах, серед яких: протокол про порушення митних правил від 14.04.2016 № 0620/30506/16, акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, пояснення свідка ОСОБА_6 про виявлення за вказаних обставин у пустотілих просторах транспортного засобу наведених вище підакцизних товарів, акти опису предметів, які повністю підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_2 вказаного правопорушення (а.с. 3-6,11-14,18,19).

Судом першої інстанції (суддею) дано правильну оцінку наданому представником ОДЗ ОСОБА_7 під час розгляду справи документу, який спростовує дані в суді першої інстанції доводи адвоката про те, що 14.04.2016 ОСОБА_2 вперше перетинав митний кордон України, оскільки не є власником вищевказаного автомобіля.

Так, із витягу з бази даних за даними деспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску ОСОБА_2 тричі, перед виявленням у нього 14.04.2016 працівниками ОДЗ за вказаних обставин тютюнових виробів, перетинав митний кордон України і саме на вказаному транспортному засобі: двічі 02.03.2016 та один раз 13.04.2016 (а.с.28).

Зазначені вище доводи адвоката Посоленика І.В. про ймовірну причетність до розміщення вказаних сигарет у тайниках автомобіля його власника - громадянина Німеччини ОСОБА_5 є необґрунтовані, не підтверджуються жодними доказами, а тому апеляційний суд винає їх такими, що спрямовані на уникнення його довірителя ОСОБА_2 від встановленої ч.1 ст.483 МК України відповідальності за порушення ним митних правил.

Відповідно до ч.3 ст.465 МК України конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Даних про те, що на вказаний вище транспортний засіб розповсюджуються наведені у попередньому абзаці виключення із загального правила, немає.

Отже, оскаржена постанова судді щодо ОСОБА_2 винесена з дотриманням норм процесуального та матеріального права після повного дослідження суддею усіх фактичних обставин справи та доказів, надання оцінки останнім. Отже, підстав для скасування оскарженої постанови з прийняттям нового рішення, в тому числі й в порядку п.1 ст.247 КУпАП (із закриттям провадження у справі в зв'язку із відсутністю складу апдміністративного правопорушення) немає.

Не вбачає апеляційний суд і підстав для застосування у відношенні ОСОБА_2 і правил ст.22 КУпАП, про застосування якої фактично просив в апеляційній скарзі його представник, посилаючись на наступні обставини: ОСОБА_2 є напівсиротою, не працює, на утриманні має хвору матір, до адміністративної відповідальності притягується вперше.

Жодних документів (доказів) на підтвердження своїх доводів представник не надав, фактично просить в своїй апеляційній скарзі (з урахованням її змісту) закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення - на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто фактично виправдати його вищевказані дії і закрити провадження у справі з реабілітуючої його особу обставини.

В той же час представник посилається на обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, а отже свідчать про можливість закриття провадження у справі з нереабілітуючих особу ОСОБА_2 підстав - на підставі ст.22 КУпАП. Остання позиція представника є відмінною від першої та спрямована на погіршення становища його довірителя на відміну від першої позиції - що ОСОБА_2 нібито єневинуватим.

ОСОБА_2 ні під час провадження ОДЗ справи про порушення митних правил, ні під час розгляду справи в місцевому судісвою вину у вчиненому не визнав, а отже і не розкаявся у вчиненному, що підтверджується доводами його захисника, викладеними в апеляційній скарзі (а.с. 34-35) - заперечив повністю виготовлення ним у вказаному автомобілі сховища для переміщення через митний кордон України товарів.

При цьому з адресованого органу доходів і зборів письмового пояснення ОСОБА_2 вбачається, що він скористався своїм правом не давати жодних пояснень з приводу виявлених в автомобілі за вказаних обставин безпосередніх предметів порушення митних правил на підставі ст.63 Конституції України (а.с.7), не з'явився на розгляд справи ні в суд першої, ні в суд апеляційної інстанції, не повідомивши причин неявки та доручивши участь у такому свого представника, який висловив позицію свого довірителя про те, що останній не визнає своєї вини, не зважаючи на те, що така доведена наявними у справі перерахованими вище доказами, які апеляційний суд визнає допустимими і достатніми для підтвердження вини ОСОБА_2 за ч.1 ст.483 МК України.

Отже, підстав для застосування в данному випадку правил ст.22 КУпАП апеляційний суд, з огляду на наведене, не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ч.5 ст.529 МК України, ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Посоленика І.В. залишити без задоволення, а винесену щодо ОСОБА_2 постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.06.2016 про визнання винуватим та накладення на ОСОБА_2 стягнення за ч.1 ст.483 МК України у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил та транспортного засобу, на якому такі переміщувалися з їх приховуванням від митного контролю, а також штрафу в розмірі 100 відсотків вартості безпосередніх предметів порушення митних правил - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя