Ухвала суду № 59370952, 02.08.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/2669/16-ц

2/303/1402/16

У Х В А Л А

02 серпня 2016 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мукачево цивільну справу за позовом ТзОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та збитків,-

в с т а н о в и в:

В провадження суду знаходиться цивільна справа за позовом ТзОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та збитків.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 та ТзОВ «Порше Мобіліті» про визнання частково недійсним кредитний договір, визнання недійсним Додаткової угоди № 1 до кредитного договору, визнання припиненими зобовязання.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти прийняття зустрічного позову до сумісного розгляду із первісним позовом.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України відповідач має право до початку розгляду справи по суті предявити зустрічний позов. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємоповязані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Суд, оглянувши зустрічну позовну заяву, приходить до висновку про необхідність залишення позову без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, оскільки поданий позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

В позовній заяві ОСОБА_3 вказує на наявність підстав для звільнення від оплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Виходячи з аналізу зазначеної норми права, змісту заяви суд не знаходить підстав для задоволення вимог про звільнення позивача від сплати судового збору з огляду на таке.

Оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону. При цьому ч. 2 ст. 79 ЦПК України регламентовано відсильну норму, за якою розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Водночас, на момент звернення з позовом із спеціального закону, а саме Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, у його редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року, який набув чинності 01.09.2015 року, виключений п. 7 ч. 1 ст. 5, яким передбачалося звільнення від сплати судового збору позивачів за подання позовів щодо порушення прав споживачів.

Разом з тим, позивач як підставу несплати судового збору зазначив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року, яка була викладена у такій редакції саме із змінами, внесеними згідно з вищенаведеним спеціальним законом від 08.07.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

При цьому у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Крім того при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню. Тому, виходячи з того, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, позивачі не звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо в позовній заяві обєднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, повязані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди. Аналогічно відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту предявлених позовних вимог слідує, що позивач зокрема просить суд:

1) визнати недійсним Кредитний договір № 50007898 від 12.03.2013 року в частині визначення грошового еквіваленту суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом.

2) визнати недійсним графік погашення кредиту, як додаток до кредитного договору.

3) визнати недійсними окремі статті кредитного договору.

4) визнати недійсною статтю 1.7 кредитного договору.

5) визнати недійсним договір про внесення змін (Додаткова угода № 1 до Кредитного договору)

6) визнати недійсною ст. 1.4 Договору про внесення змін (Додаткова угода № 1 до Кредитного договору).

7) визнати припиненим зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором у звязку з виконанням.

Таким чином позивач заявляє сім самостійних вимог немайнового характеру.

Згідно з Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3574-VІ, в редакції Закону України від 22 травня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01 вересня 2015 року ставка судового збору за подання до суду позовної заяви щодо вимог немайнового характеру фізичною особою встановлюється в 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та зараховується на р/р 31215206700003, отримувач Державний бюджет м. Мукачево, код за ЄДРПОУ 37958089, банк отримувача ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача 812016, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - судовий збір).

Таким чином позивачем неоплачений судовий збір за вимоги немайнового характеру, який необхідно сплатити за кожну із таких вимог (або загальною сумою).

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог. Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Як передбачено ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Поряд з тим зі змісту заявлених позовних вимог позивач просить суд зокрема визнати частково недійсним договір кредиту, не конкретизуючи безпосередньо пункт такого договору (вимога 1).

Зазначене є підставою для залишення зустрічної позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 121 ЦПК України. Відповідно до вимог ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України,

у х в а л и в:

Зустрічну позовну ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ТзОВ «Порше Мобіліті» про визнання частково недійсним кредитний договір, визнання недійсним Додаткової угоди № 1 до кредитного договору, визнання припиненими зобовязання залишити руху.

Повідомити ОСОБА_3 про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Заболотний